Tag Archives: депресія
Пандемія COVID-19 та соціальний джетлаг
M. Sahraei1, G. H. Meftahi2, H. Sahraei2*
1School of Dentistry, Shahid Beheshti University of Medical Science, Tehran, Iran;
2Neuroscience Research Center, Baqiyatallah University of Medical Sciences, Tehran, Iran;
*e-mail: h.sahraei@bmsu.ac.ir or hsahraei1343@gmail.com
Отримано: 31 січня 2021; Затверджнено: 22 вересня 2021
Пандемія Covid-19 змусила уряди багатьох країн вибрати політику щодо закриття місць колективного перебування людей, зокрема університетів і шкіл, для запобігання поширення хвороби. Це змусило мільйони людей залишатися вдома протягом декількох тижнів і навіть більше. Перебування вдома протягом тривалих періодів часто призводить до збою циклів сну та неспання (свого роду соціальний джетлаг) і пов’язаного з цим зсуву у часі приймання їжі та зміни типу їжі. Крім того, підвищена тривожність і депресія, спричинені зниженням фізичної активності та поганими новинами, також можуть посилити соціальний джетлаг. У цьому дослідженні розглянуто можливі небезпечні наслідки таких змін, а також запропоновані деякі пропозиції щодо ефективнішого управління такою ситуацією. Пошук в базах даних Pubmed, SCOPUS, WOS і Google Scholar проводили за такими ключовими словами: джетлаг, соціальний джетлаг, хронобіологія, фотоперіод, метаболічні та серцево-судинні захворювання, цикл сну/активності. Показано, що тривале закриття місць колективного перебування змінює життєві цикли людей, і це може впливати на когнітивні функції мозку, спричинювати психічні захворювання, метаболічний синдром, резистентність до інсуліну, старіння мітохондрій та серцево-судинні захворювання. З огляду на ці факти важливо розробити реабілітаційні програми для всіх членів суспільства на постпандемічний період.
Автоантитіла до основного протеїну мієліну та гістону Н1 як імунні біомаркери нейропсихологічних розладів у хворих на розсіяний склероз
С. Я. Кирилюк1, Т. І. Негрич1, Н. К. Свиридова2,
Є. О. Труфанов2, Р. С. Стойка3, Ю. Я. Кіт3
1Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
2Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Україна;
3Інститут біології клітини НАН України, Львів;
e-mail: sinitska@ukr.net
Отримано: 15 квітня 2020; Затверджено: 13 листопада 2020
Розсіяний склероз (РС) – хронічне демієлінізуюче автоімунне захворювання центральної нервової системи, за якого спостерігаються вогнищеві неврологічні порушення та розлади вищих кіркових функцій. Важливим є виявлення біомаркерів, які здатні контролювати динаміку змін нейропсихологічних показників, передбачати прогресування цього процесу. Мета роботи – дослідити патогенетичне і клінічне значення автоантитіл сироватки крові до основного протеїну мієліну (ОПМ) і гістону Н1 у виникненні неврологічних та нейропсихологічних розладів у хворих на РС. Обстежено 55 пацієнтів із РС, яким проводили загальноклінічне, неврологічне дослідження, оцінювали когнітивний статус, рівень депресії та визначали вміст автоантитіл до гістону Н1 та ОПМ у сироватці крові за допомогою імунологічного методу. Результати хворих на РС порівнювали з показниками 20 практично здорових осіб. У сироватці крові пацієнтів із РС присутні антитіла (АТ) класу IgG до ОПМ та гістону Н1. Було показано, що сироватка пацієнтів з РС містила антитіла класу IgG до гістону H1 та ОПМ. Показано, що спорідненість антитіл до гістону вища порівняно з їх спорідненістю до ОПМ (P < 0,05). Високий рівень антигістонових антитіл до Н1 корелював із тяжкістю парезу, атаксією стовбура, порушенням концептуалізації, семантичною мовою та настроєм. Підвищений рівень антитіл до ОПМ корелював з тяжкістю атаксії тулуба, порушенням концептуалізації та настроєм. Рівні антигістонових H1 та анти-ОПМ антитіл у сироватці крові хворих на РС можуть служити біомаркерами неврологічних розладів та динаміки їх клінічного перебігу.