Tag Archives: ТБК-активні продукти
Превентивна дія N-стеароїлетаноламіну на розвиток порушення пам’яті, біохімічні параметри крові та мозку в щурів з експериментальними скополамініндукованими когнітивними порушеннями
Т. М. Горідько1, Г. В. Косякова1, А. Г. Бердишев1,
О. Ф. Мегедь1, О. В. Онопченко1, В. М. Клімашевський1,
О. С. Ткаченко1, В. Р. Базилянська1, В. О. Холін2,
К. О. Песчана2, С. А. Михальський2, Н. М. Гула1
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
2Інститут геронтології НАМН України, Київ;
e-mail: TanGoRi@ukr.net
Порушення когнітивних функцій є найактуальнішою медичною та соціальною проблемою сьогодення. Метою роботи було оцінити протекторний вплив N-стеароїлетаноламіну (NSE) на стан пам’яті, біохімічні показники крові та головного мозку в щурів за індукованих скополаміном когнітивних розладів. Результати досліджень показали, що NSE за умов введення його щурам per os (5 мг/кг, 5 днів, протягом останніх 3 днів за 20 хв до введення скополаміну (1 мг/кг, один раз на добу протягом 3 днів, інтраперитонеально)) запобігає розвитку порушення пам’яті. Виявлений ефект NSE може бути обумовлений його здатністю запобігати зростанню ацетилхолінестеразної активності, порушенню про/антиоксидантної рівноваги в плазмі крові, гіпокампі та фронтальній корі головного мозку тварин, змінам вмісту фосфоліпідів, вільного холестеролу та його ефірів у досліджуваних відділах головного мозку щурів. Виявлені біологічні ефекти N-стеароїлетаноламіну свідчать, що NSE є перспективною сполукою для створення на його основі нового лікарського засобу для лікування когнітивних порушень різного генезу.
Тканинна специфіка функціонування антиоксидантної системи та пероксидного окислення ліпідів в амурського сазана різних вікових груп
С. І. Крась, С. І. Тарасюк
Інститут рибного господарства НААН України, Київ;
e-mail: s_kras@inbox.ru, tarasjuk@ukr.net
Досліджували тканинні особливості функціонування ключових ензимів системи антиоксидантного захисту (АОЗ) у статевозрілих і статевонезрілих особин амурського сазана. Встановлено, що зміни активності ензимів системи АОЗ та інтенсивності пероксидного окислення ліпідів характеризуються видовими органо-тканинними та віковими особливостями метаболізму і найвираженішими є в міокарді.
Активність мітохондріальних ензимів катаболізму ендогенних альдегідів за умов ацетамінофеніндукованої гепатотоксичності
О. М. Волощук, Г. П. Копильчук, Ю. І. Мішина
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Інститут біології, хімії та біоресурсів;
e-mail: o.voloschuk@chnu.edu.ua
У роботі вивчали активність альдегіддегідрогенази (КФ 1.2.1.3), альдегідредуктази (КФ 1.1.1.21), вміст ТБК-активних продуктів і карбонільних похідних протеїнів у мітохондріальній фракції печінки щурів за умов ацетамінофеніндукованого гепатиту та аліментарної депривації протеїну. Встановлено, що найвираженіше зниження активності досліджуваних ензимів спостерігалося в мітохондріальній фракції печінки щурів із токсичним ураженням, які утримувалися в умовах дефіциту харчового протеїну. Водночас у мітохондріях печінки тварин цієї групи встановлено накопичення ТБК-активних продуктів та протеїнових карбоніл-дериватів. Висловлюється припущення, що накопичення альдегідних продуктів окислювального пошкодження ліпідів та протеїнів на фоні зниження активності ензимів, які забезпечують їх катаболізм, може бути основою одного з механізмів мітохондріальної дисфункції в умовах токсичного ураження печінки за аліментарної депривації протеїну.
Антистресові ефекти N-стеароїлетаноламіну за хронічного соціального стресу в щурів
Т. М. Горідько1, Г. В. Косякова1, А. Г. Бердишев1, О. Ф. Мегедь1, Є. А. Гудзь1,
О. В. Онопченко1, В. С. Асмолкова1, В. М. Лозова2, Є. В. Тукаленко2, О. В. Бондаренко2,
І. І. Тубальцева2, О. А. Коваленко2, М. Ю. Макарчук2, Н. М. Гула1
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
2ННЦ «Інститут біології та медицини», Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна;
e-mail: TanGoRi@ukr.net
На моделі хронічного соціального стресу в щурів досліджено вплив N-стеароїлетаноламіну на низку біохімічних показників, що задіяні у формуванні стрес-реакції організму (кортикостерон, катехоламіни, ТБК-активні продукти, нітрит-аніон, серотонін, тестостерон). Також досліджено стан пам’яті, рівень дослідницької активності та больової чутливості у тварин. Показано, що за застосування N-стеароїлетаноламіну (14 днів, інтрагастрально, 50 мг/кг) після розвитку в щурів хронічного соціального стресу (який спричинювали щоденними протягом 14 днів агоністичними взаємодіями між тваринами) відбувалася нормалізація вмісту кортикостерону, тестостерону, адреналіну, норадреналіну, допаміну, ТБК-активних продуктів, нітрит-аніону та вірогідне зростання вмісту серотоніну. Ці зміни сприяли покращенню стану пам’яті та зростанню рівня дослідницької активності в щурів. При цьому, за дії N-стеароїлетаноламіну рівень больової чутливості в тварин не змінювався, а залишався на рівні значень у стресованих тварин.
Інтенсивність пероксидних процесів і активність антиоксидантних ензимів у тканинах щурів за підвищеного рівня хрому в раціоні
Р. Я. Іскра, В. Г. Янович
Інститут біології тварин НААН, Львів, Україна;
е-mail: ruslana_iskra@inenbiol.com.ua
Наведені дані про вплив хрому в різних тканинах щурів у разі споживання його з комбікормом у вигляді CrCl3 × 6H2O на інтенсивність пероксидних процесів та активність антиоксидантних ензимів. Встановлено ступінь підвищення вмісту хрому в досліджуваних тканинах щурів під час додавання його до комбікорму в кількості 200 мкг/кг протягом 30 днів. Вміст хрому у досліджуваних тканинах щурів зменшується в ряду: селезінка, серце, нирки, легені, мозок, печінка, скелетний м’яз.
В усіх тканинах щурів, яким згодовували комбікорм із добавкою хрому, за винятком скелетних м’язів, зменшується вміст продуктів пероксидного окислення ліпідів (ПОЛ) – гідропероксидів і ТБК-активних продуктів (вторинних продуктів ПОЛ, які утворюються в реакції з 2-тіобарбітуровою кислотою). Найбільше зменшується вміст продуктів ПОЛ у селезінці, нирках, печінці і легенях. При цьому в усіх органах і тканинах щурів за дії хрому підвищується активність глутатіонпероксидази, глутатіонредуктази і каталази. У мозку і нирках зростає вміст відновленого глутатіону. Активність супероксиддисмутази більша лише в серцевому і скелетному м’язах тварин, приблизно однакова в легенях і печінці, а в інших органах – мозку, нирках і селезінці у тварин дослідної групи активність ензиму нижча, ніж у тварин контрольної групи. Одержані результати свідчать про регуляторний вплив хрому на активність ензимів антиоксидантної системи в органах і тканинах щурів, про органно-тканинні особливості цього впливу.
Антиоксидантна і протипухлинна активність дикарбоксилатів диренію у тварин із карциномою Герена
І. В. Леус1, К. Л. Шамелашвілі1, О. Д. Скорик1, С. Ю. Третяк2,
О. А. Голіченко2, О. В. Штеменко2, Н. І. Штеменко1
1Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна;
2Український державний хіміко-технологічний університет, Дніпропетровськ;
e-mail: ingaleus@mail.ru
Вивчено антиоксидантну і протипухлинну активність дикарбоксилатів диренію цис– і транс-конфігурації з різними органічними лігандами на моделі пухлинного росту (карцинома Герена). Показано, що сполуки різної конфігурації виявляють подібний протипухлинний ефект, проте для цис-дикарбоксилатів диренію (ІІІ) характерні значніший антиоксидантний ефект і ступінь активації еритроцитарної супероксиддисмутази (СОД). Вперше показано залежність між структурою дикарбоксилатів диренію (ІІІ) та їхньою здатністю до активації еритроцитарної СОД у тварин із карциномою Герена. Дослідження in vitro показали, що сполуки ренію цис- і транс-конфігурації взаємодіють з еритроцитарною СОД і здійснюють подібну зміну вторинної структури протеїну. Для цис-дикарбоксилату диренію встановлено СОД-подібну активність, нехарактерну для транс-дикарбоксилату. Вивчені особливості взаємодії сполук ренію із СОД in vitro тільки частково пояснюють активацію СОД в експериментах in vivo. Зроблено спробу пояснити відмінності механізмів антиоксидантної активності цис– і транс-дикарбоксилатів диренію.
Активність глутатіонової системи антиоксидантного захисту в щурів за дії L-глутамінової кислоти
Н. О. Салига
Інститут біології тварин НААН, Львів, Україна;
е-mail: ynosyt@yahoo.com
Дані щодо впливу глутамінової кислоти (L-Glu), яка є однією з трьох амінокислот-попередників глутатіону на організм тварин є доволі суперечливими, тому дослідження у цьому напрямі залишаються актуальними. Метою наших досліджень було з’ясувати як впливає додаткове введення L-Glu на активність глутатіонової ланки антиоксидантного захисту та на вміст продуктів пероксидного окислення ліпідів у різних органах і тканинах щурів. Досліджено вплив додаткового введення до раціону L-Glu (285 і 715 мг/кг) на активність антиоксидантних ензимів та інтенсивність пероксидних процесів у різних тканинах щурів. Показано, що в печінці, селезінці та нирках щурів, які отримували 715 мг/кг L-Glu зростає вміст GSH та активність глутатіонпероксидази. У тканинах тварин, які отримували L-Glu виявлено зниження вмісту гідропероксидів ліпідів та ТБК-активних продуктів. Показано, що збагачення раціону щурів L-Glu протягом 30 діб приводило до змін активності глутатіонової ланки антиоксидантного захисту та інтенсивності пероксидного окислення ліпідів. Істотніші зміни цих показників спостерігали в тварин, які отримували 715 мг/кг L-Glu до раціону.
Активність антиоксидантних ензимів нирок щурів за дії меркурію дихлориду
А. Я. Велика, В. П. Пішак, І. В. Лопушинська
Буковинський державний медичний університет, Чернівці, Україна;
e-mail: velyka.alla@bk.ru
Солі важких металів виводяться нирками і, як прооксиданти, стимулюють процеси вільнорадикального окислення. Іони меркурію накопичуються в нирках. Тому актуальним є дослідження особливостей адаптивної відповіді антиоксидантних ензимів різних шарів нирок у відповідь на введення меркурію дихлориду. Для з’ясування впливу солей меркурію на антиоксидантну систему нирок в умовах індукованого діурезу важливим є вивчення активності каталази, глутатіонпероксидази в нирках щурів. Встановлено, зниження активності глутатіонпероксидази в кірковому, мозковому та сосочковому шарах нирок в умовах водного і сольового навантаження в щурів через 72 год після введення їм розчину меркурію дихлориду (5 мг/кг), що супроводжується підвищенням вмісту продуктів окислювальної модифікації ліпідів і протеїнів та морфологічними змінами в тканині нирок. Одержані результати свідчать про пригнічення ензимів антиоксидантного захисту в нирках щурів за дії меркурію дихлориду.