С. Я. Кирилюк¹, Т. І. Негрич¹, Н. К. Свиридова²,
Є. О. Труфанов², Р. С. Стойка³, Ю. Я. Кіт³

¹Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
²Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Україна;
³Інститут біології клітини НАН України, Львів;
e-mail: sinitska@ukr.net

Отримано: 15 квітня 2020; Затверджено: 13 листопада 2020

Розсіяний склероз (РС) – хронічне демієлінізуюче автоімунне захворювання центральної нервової системи, за якого спостерігаються вогнищеві неврологічні порушення та розлади вищих кіркових функцій. Важливим є виявлення біомаркерів, які здатні контролювати динаміку змін нейропсихологічних показників, передбачати прогресування цього процесу. Мета роботи – дослідити патогенетичне і клінічне значення автоантитіл сироватки крові до основного протеїну мієліну (ОПМ) і гістону Н1 у виникненні неврологічних та нейропсихологічних розладів у хворих на РС. Обстежено 55 пацієнтів із РС, яким проводили загальноклінічне, неврологічне дослідження, оцінювали когнітивний статус, рівень депресії та визначали вміст автоантитіл до гістону Н1 та ОПМ у сироватці крові за допомогою імунологічного методу. Результати хворих на РС порівнювали з показниками 20 практично здорових осіб. У сироватці крові пацієнтів із РС присутні антитіла (АТ) класу IgG до ОПМ та гістону Н1. Було показано, що сироватка пацієнтів з РС містила антитіла класу IgG до гістону H1 та ОПМ. Показано, що спорідненість антитіл до гістону вища порівняно з їх спорідненістю до ОПМ (P < 0,05). Високий рівень антигістонових антитіл до Н1 корелював із тяжкістю парезу, атаксією стовбура, порушенням концептуалізації, семантичною мовою та настроєм. Підвищений рівень антитіл до ОПМ корелював з тяжкістю атаксії тулуба, порушенням концептуалізації та настроєм. Рівні антигістонових H1 та анти-ОПМ антитіл у сироватці крові хворих на РС можуть служити біомаркерами неврологічних розладів та динаміки їх клінічного перебігу.