Tag Archives: N-стеароїлетаноламін
Eфект застосування N-стеароїлетаноламіну на індуковані дієтою і старінням зміни у рівні ліпопротеїнів, адипонектину та холестерол-фосфоліпідній композиції адипоцитів щурів
О. С. Ткаченко*, Г. В. Косякова
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ Україна;
*e-mail: 888oksana.tkachenko@gmail.com
Отримано: 26 січня 2024; Виправлено: 19 березня 2024;
Затверджено: 19 березня 2024; Доступно онлайн: 30 квітня 2024
Адипонектин – це адипокін, який секретується жировою тканиною, впливає на метаболізм ліпопротеїнів, зменшує інсулінорезистентність. Відомо, що його рівень знижується при ожирінні та серцевосудинних захворюваннях. Фосфоліпіди та холестерол – це основні компоненти клітинної мембрани, що відіграють ключову роль в акумулюючій та секреторній функціях адипоцитів. N-стеароїлетаноламін (NSE) – це мінорний ліпід, що впливає на ліпідну композицію клітинних мембран. Мета нашого дослідження – дослідити рівень адипонектину та холестеролу в складі ліпопротеїнів низької та високої щільності і холестерол-фосфоліпідну композицію адипоцитів у щурів різного віку (10 та 24 місяці) з індукованим високожировою дієтою ожирінням та ефект NSE на зазначені параметри. Показано, що старіння та хронічне навантаження насиченими жирами приводять до ожиріння, що супроводжується порушенням толерантності до глюкози, проявом дисліпідемії та зміною рівня адипонектину в плазмі крові щурів двох вікових груп. Тривала високожирова дієта призводила до зниження рівня адипонектину в плазмі крові та зростання вмісту холестерину в адипоцитах у щурів різного віку. У молодих щурів спостерігалося значне підвищення рівня холестеролу у складі ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-Хол) і ключових фосфоліпідів адипоцитів (фосфатидилхоліну, фосфатидилетаноламіну, сфінгомієліну та лізофосфатидилхоліну), у той же час таких змін не виявлено у тварин старшої вікової групи. Зменшення вмісту аніонних фосфоліпідів (фосфатидилінозитол + фосфатидилсерин) також було показано у 10-місячних щурів, які утримувались на високожировій дієті порівняно з контрольними тваринами. Введення NSE позитивно вплинуло на нормалізацію рівня адипонектину в обох вікових групах. Також застосування NSE суттєво вплинуло на зниження рівня ЛПНЩ-Хол та зростання концентрації холестеролу у складі ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ-Хол) у плазмі крові 10-місячних щурів, а також на фосфоліпідний склад молодих щурів із ожирінням та відновлення аніонної фосфоліпідної компоненти в адипоцитах щурів віком 24-місяці. Позитивний вплив NSE на досліджувані параметри, дозволяє розглядати його як перспективний засіб для корекції дієт-індукованих та пов’язаних зі старінням метаболічних розладів, які провокують розвиток серцево-судинних захворювань.
Багатофункціональні гідрогелі на основі хітозану: характеристика та оцінка біосумісності та біодеградації in vitro
Н. Maнькo1, M. Луцик1, В. Aнтонюк1,2, I. Iвaсeчкo1,
Н. Скoрoхід1, Г. Koсякoвa3, O. Meгeдь3, T. Гoрiдько3,
Н. Гула3, O. Kлючівськa1, Р. Пaнчук1, Н. Пoхoдилo4,
О. Бaрaбaш4, T. Думич2, Р. Стойкa1,4*
1Інститут біології клітини НАН України, Львів, Україна;
2Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, Україна;
3Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ, Україна;
4Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна;
*e-mail: stoika.rostyslav@gmail.com
Отримано: 29 листопада 2023; Виправлено: 31 грудня 2023;
Затверджено: 01 лютого 2024; Доступно онлайн: 26 лютого 2024
Описані нові гідрогелі хітозану, доповнені хондроїтин-6-сульфатом, або гіалуроновою кислотою чи агарозою, а також N-стеароїлетаноламіном (NSE). При формуванні цих гелів враховували катіонні властивості хітозану та аніонні властивості трьох інших біополімерів. Результати FTIR-аналізу створених гідрогелів свідчать про утворення композицій, які містили вищевказані біополімери та NSE (1,95 мг/г або 0,062 мг/см2 хітозан-гіалуронатного гідрогелю). Хітозан різної молекулярної маси (150, 500, 740 кДа), а також хондроїтин-6-сульфат (<2 мг/мл) і гіалуронова кислота (<2 мг/мл) не продемонстрували значної цитотоксичної дії in vitro (тести з МТТ та із виключення трипанового синього) щодо псевдонормальних клітин епітеліальних (лінія MCF10A людської молочної залози, лінія HaCat людських кератиноцитів і лінія HEK293 клітин ембріональної нирки людини) і сполучної (мишачі фібробласти лінії Balb/3T3) тканин. Менше ніж 20% інгібування виживання клітин спостерігали за дії 80 мкМ (26 мг/мл) NSE. Більшість гелів були стійкими до деградації у сольовому розчині, однак вони руйнувалися протягом >24 год культивування в середовищі, що містило 10% ембріональної телячої сироватки крові. Обговорено перспективи застосування створених гідрогелів на основі хітозану як супресорів запалення та стимуляторів загоєння ран у лабораторних тварин.
Превентивна дія N-стеароїлетаноламіну на розвиток порушення пам’яті, біохімічні параметри крові та мозку в щурів з експериментальними скополамініндукованими когнітивними порушеннями
Т. М. Горідько1, Г. В. Косякова1, А. Г. Бердишев1,
О. Ф. Мегедь1, О. В. Онопченко1, В. М. Клімашевський1,
О. С. Ткаченко1, В. Р. Базилянська1, В. О. Холін2,
К. О. Песчана2, С. А. Михальський2, Н. М. Гула1
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
2Інститут геронтології НАМН України, Київ;
e-mail: TanGoRi@ukr.net
Порушення когнітивних функцій є найактуальнішою медичною та соціальною проблемою сьогодення. Метою роботи було оцінити протекторний вплив N-стеароїлетаноламіну (NSE) на стан пам’яті, біохімічні показники крові та головного мозку в щурів за індукованих скополаміном когнітивних розладів. Результати досліджень показали, що NSE за умов введення його щурам per os (5 мг/кг, 5 днів, протягом останніх 3 днів за 20 хв до введення скополаміну (1 мг/кг, один раз на добу протягом 3 днів, інтраперитонеально)) запобігає розвитку порушення пам’яті. Виявлений ефект NSE може бути обумовлений його здатністю запобігати зростанню ацетилхолінестеразної активності, порушенню про/антиоксидантної рівноваги в плазмі крові, гіпокампі та фронтальній корі головного мозку тварин, змінам вмісту фосфоліпідів, вільного холестеролу та його ефірів у досліджуваних відділах головного мозку щурів. Виявлені біологічні ефекти N-стеароїлетаноламіну свідчать, що NSE є перспективною сполукою для створення на його основі нового лікарського засобу для лікування когнітивних порушень різного генезу.
Вплив N-стеароїлетаноламіну на вміст вільного холестеролу та індивідуальних фосфоліпідів в адипоцитах щурів з індукованою ожирінням інсулінорезистентністю
О. С. Дзюба, Є. А. Гудзь, Г. В. Косякова, Т. М. Горідько, В. М. Клімашевський, Н. М. Гула
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: oksana.dziuba86@gmail.com
Ожиріння часто призводить до інсулінорезистентності (ІР) та розвитку цукрового діабету 2-го типу. Зниження чутливості до інсуліну розвивається внаслідок порушень в шляхах сигналювання інсуліну, й доведено, що інсулінорезистентність виникає і в жировій тканині, супроводжуючись дисліпідемією. В цій роботі методами тонкошарової та газорідинної хроматографії ми дослідили вплив N-стеароїлетаноламіну на вміст вільного холестеролу та індивідуальних фосфоліпідів в адипоцитах щурів з індукованою ожирінням інсулінорезистентністю. Одержані результати показали, що рівень вільного холестеролу значно підвищувався в адипоцитах ІР-щурів порівняно з контрольними. Аналіз фосфоліпідного складу засвідчив зменшення вмісту фосфатидилхоліну та сумарної кількості фосфатидилінозитолу й фосфатидилсерину в адипоцитах ІР-тварин, в той час як кількість лізофосфатидилхоліну, сфінгомієліну та фосфатидилетаноламіну збільшувалася в групі ІР-щурів порівняно з контрольною. Застосування N-стеароїлетаноламіну спричинювало вірогідне зниження вільного холестеролу та мало позитивний ефект на нормалізацію фосфоліпідної композиції адипоцитів. Одержані дані є підставою розглядати N-стеароїлетаноламін як сполуку, перспективну для подальшого дослідження її дії за різних патологічних станів.
Антиоксидантні ефекти N-стеароїлетаноламіну у тканині серця та плазмі крові щурів за умов введення доксорубіцину
Є. А. Ґудзь, Н. М. Гула, Т. О. Хмель, Т. М. Горідько, А. Г. Бердишев
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: ngula@biochem.kiev.ua
Досліджували вплив N-стеароїлетаноламіну (NSE) на порушення антиоксидантного захисту у тканині серця і плазмі крові щурів, спричинені введенням доксорубіцину. Показано, що застосування доксорубіцину призводить до зменшення активності ензимів антиоксидантного захисту клітин тканини серця, зокрема супероксиддисмутази і глутатіонпероксидази. Введення NSE сприяє частковій нормалізації показників активності цих ензимів. Встановлено, що доксорубіцин призводить до підвищення рівня сечовини та креатиніну у плазмі крові піддослідних тварин. Введення NSE не впливає на рівень креатиніну та нормалізує рівень сечовини.
Антистресові ефекти N-стеароїлетаноламіну за хронічного соціального стресу в щурів
Т. М. Горідько1, Г. В. Косякова1, А. Г. Бердишев1, О. Ф. Мегедь1, Є. А. Гудзь1,
О. В. Онопченко1, В. С. Асмолкова1, В. М. Лозова2, Є. В. Тукаленко2, О. В. Бондаренко2,
І. І. Тубальцева2, О. А. Коваленко2, М. Ю. Макарчук2, Н. М. Гула1
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
2ННЦ «Інститут біології та медицини», Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна;
e-mail: TanGoRi@ukr.net
На моделі хронічного соціального стресу в щурів досліджено вплив N-стеароїлетаноламіну на низку біохімічних показників, що задіяні у формуванні стрес-реакції організму (кортикостерон, катехоламіни, ТБК-активні продукти, нітрит-аніон, серотонін, тестостерон). Також досліджено стан пам’яті, рівень дослідницької активності та больової чутливості у тварин. Показано, що за застосування N-стеароїлетаноламіну (14 днів, інтрагастрально, 50 мг/кг) після розвитку в щурів хронічного соціального стресу (який спричинювали щоденними протягом 14 днів агоністичними взаємодіями між тваринами) відбувалася нормалізація вмісту кортикостерону, тестостерону, адреналіну, норадреналіну, допаміну, ТБК-активних продуктів, нітрит-аніону та вірогідне зростання вмісту серотоніну. Ці зміни сприяли покращенню стану пам’яті та зростанню рівня дослідницької активності в щурів. При цьому, за дії N-стеароїлетаноламіну рівень больової чутливості в тварин не змінювався, а залишався на рівні значень у стресованих тварин.
Антитоксичні ефекти N-стеароїлетаноламіну в суспензії та у складі нанокомпозитного комплексу в органах мишей з карциномою Льюїс за введення доксорубіцину
Є. А. Ґудзь1, Н. М. Гула1, Т. О. Хмель1, Т. М. Горідько1, Ю. М. Башта1,
Р. Р. Панчук2, Р. С. Стойка2, А. О. Рябцева3, О. С. Заіченко3
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: ngula@biochem.kiev.ua;
2Інститут біології клітини НАН України, Львів;
3Національний університет «Львівська Політехніка», Україна
На моделі гострої інтоксикації доксорубіцином в умовах розвитку карциноми Льюїс у мишей-самиць у тканині серця, нирок та печінки і плазмі крові показані антиоксидантні ефекти N-стеароїлетаноламіну (NSE) у складі нанокомпозитного комплексу та в суспензії. Встановлено, що суспензія NSE знижує рівень сечовини в плазмі крові тварин-пухлиноносіїв, підвищення якого було виявлено внаслідок введення доксорубіцину. За введення нанокомпозитного комплексу кількість цього метаболіту залишається на рівні інтактних тварин. У плазмі крові мишей-пухлиноносіїв суспензія NSE та композит знижують активність аспартатамінотрансферази, основного маркера некрозу тканини серця, зростання якої було спричинено розвитком пухлини. Доксорубіцин підвищує активність аланінамінотрансферази, маркера ураження печінки; введення NSE у складі композиту запобігає зростанню активності ензиму в крові тварин-пухлиноносіїв. N-стеароїлетаноламін, як у складі нанокомпозитного комплексу, так і в суспензії, сприяє відновленню балансу активності ензимів антиоксидантного захисту тканин серця, нирок і печінки мишей-пухлиноносіїв, які отримували доксорубіцин.
Вплив N-стеароїлетаноламіну на інтенсивність фрагментації ДНК у пухлинній та позапухлинній тканинах кори надниркових залоз людини
Н. І. Левчук1, В. М. Пушкарьов1, О. І. Ковзун1,
О. С. Микоша1, Н. М. Гула2, М. Д. Тронько1
1ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин
ім. В. П. Комісаренка НАМН України», Київ;
2Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: levnataly@meta.ua
Вивчали вплив різних концентрацій N-стеароїлетаноламіну (NSE 18:0) на фрагментацію ДНК у пухлинній та позапухлинній тканинах надниркових залоз in vitro. У роботі досліджено: позапухлинну тканину від хворих з гормонально активними пухлинами, тканину доброякісних пухлин (гормонально активну і гормонально неактивну), тканину злоякісних пухлин, а також гіперплазовану тканину кори надниркових залоз (хвороба Іценка–Кушинга). Встановлено, що NSE посилює інтенсивність фрагментації ДНК лише в тканині гормонально неактивних пухлин. Доброякісні гормонально активні пухлини, злоякісні пухлини та гіперплазована тканина кори надниркових залоз є резистентними до дії NSE. Обговорено можливі механізми їхньої стійкості до препарату.
Вплив N-стеароїлетаноламіну на активність ензимів антиоксидантного захисту та вміст стабільних метаболітів NO в гонадах та плазмі крові щурів із початковими стадіями стрептозотоциніндукованого цукрового діабету
Т. М. Горідько, Г. В. Косякова, А. Г. Бердишев,
В. Р. Базилянська, В. М. Маргітич, Н. М. Гула
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: TanGori@ukr.net
У роботі досліджено вплив N-стеароїлетаноламіну (NSE) на активність антиоксидантних ензимів та вміст стабільних метаболітів оксиду азоту (NO) в сім’яниках та плазмі крові щурів на початкових стадіях експериментального цукрового діабету. Показано, що у тварин з індукованим стрептозотоцином (50 мг/кг) цукровим діабетом (рівень глюкози 8–10 ммоль/л) спостерігається зниження активності супероксиддисмутази, каталази в плазмі крові та сім’яниках. Також виявлено істотне зростання вмісту нітрит- та нітратаніонів у плазмі крові щурів, тоді як в сім’яниках тварин при діабеті вірогідних змін набуває тільки рівень нітриту. Введення per os щурам із індукованим діабетом суспензії NSE в дозі 50 мг/кг протягом 10 днів сприяє нормалізації активності каталази в сім’яниках, що корелює зі зменшенням вмісту ТБК-активних продуктів та активності супероксиддисмутази і каталази в плазмі крові тварин; застосування NSE також сприяє зниженню вмісту нітританіона в гонадах та нормалізує вміст як нітрит- так і нітратаніонів у плазмі крові щурів. Введення NSE інтактним тваринам сприяє зростанню активності супероксиддисмутази і вірогідно зменшує вміст стабільних метаболітів NO в плазмі крові тварин.
Антитоксичні та антиоксидантні ефекти N-стеароїлетаноламіну в складі нанокомпозитного комплексу з доксорубіцином в органах мишей з карциномою Льюїс
Є. А. Ґудзь1, Н. М. Гула1, Т. М. Горідько1, Ю. М. Башта1,
А. І. Воєйков1, А. Г. Бердишев1, Г. В. Косякова1, Р. Р. Панчук3,
Р. С. Стойка2, А. О. Рябцева3, О. С. Заіченко3
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: ngula@biochem.kiev.ua;
2Інститут біології клітини НАН України, Львів;
3Національний університет «Львівська Політехніка», Україна
Завданням дослідження було оцінити можливості зниження токсичних ефектів доксорубіцину за допомогою його іммобілізації на наноносії (поліетиленгліколі) спільно з N-стеароїлетаноламіном (NSE). Визначали показники токсичності доксорубіцину: рівень креатиніну в плазмі крові мишей, активність аланінамінотрансферази і аспартатамінотрансферази. У тканинах серця, нирок і печінки визначали показники пероксидних процесів.
Порівняно з дією доксорубіцину, іммобілізованого на носії, який зумовлює зростання рівня креатиніну і активності аспартатамінотрасферази в плазмі крові піддослідних тварин із карциномою, нанокомпозити, які містили доксорубіцин і NSE, не спричинювали збільшення цих показників. Показано, що введення носія, який містить доксорубіцин, мишам із карциномою Льюїс, зменшувало в печінці тварин активність каталази, зростання якої було зумовлено розвитком пузлини Введення комбінації NSE і доксорубіцину на носії приводить до нормалізації цього показника до рівня в інтактних тварин.
Застосування комбінації NSE і доксорубіцину, іммобілізованих на нанорозмірному носії, сприяло зменшенню активності супероксиддисмутази в тканинах нирок мишей-пухлиноносіїв. Введення носія, який містив доксорубіцин і NSE, нормалізувало в тканинах серця активність супероксиддисмутази, збільшення якої було спричинено розвитком пухлини. Одержані результати свідчать про антитоксичні та антиоксидантні ефекти N-стеароїлетаноламіну в складі нанокомпозитного комплексу з доксорубіцином в органах мишей з карциномою Льюїс.