С. Б. Крамар¹*, І. Я. Андрійчук², Н. В. Огінська¹, Ю. В. Сорока³,
З. М. Небесна¹, С. М. Дибкова⁴, Л. С. Рєзніченко⁴, Н. Є. Лісничук²

¹Кафедра гістології та ембріології, Тернопільський національний медичний
університет імені І. Я. Горбачевського, Тернопіль, Україна;
²Центральна науково-дослідна лабораторія, Тернопільський національний медичний
університет імені І. Я. Горбачевського, Тернопіль, Україна;
³Кафедра анестезіології та інтенсивної терапії, Тернопільський національний медичний
університет імені І. Я. Горбачевського, Тернопіль, Україна;
^4Інститут біоколоїдної хімії ім. Ф. Д. Овчаренка НАН України, Київ, Україна;
*e-mail: kramarsb@tdmu.edu.ua

Отримано: 10 лютого 2024; Виправлено: 19 березня 2024;
Затверджено: 19 березня 2024; Доступно онлайн: 30 квітня 2024

Однією з властивостей наночастинок є їх здатність коригувати прояви критичних факторів розвитку раку – оксидативного стресу та ендотоксемії. Тому, метою роботи було дослідити вплив використання наночастинок Au/Ag/Fe на показники оксидативного стресу та ендогенної інтоксикації за експериментального канцерогенезу товстої кишки. Дослідження виконано на 90 білих щурах-самцях, яких утримували в стандартних умовах віварію. Розподіл на групи: I – інтактні тварини; II – інтактні тварини, яким протягом 21 дня вводили Au/Ag/Fe наночастинки; III – тварини, яким протягом 30 тижнів вводили N,N-диметилгідразин дигідрохлорид; IV – тварини, яким після закінчення індукування аденокарциноми щоденно внутрішньошлунково вводили наночастинки Au/Ag/Fe протягом 21 дня. Показано, що за умов ДМГ-індукованого канцерогенезу концентрація показників оксидативного стресу суттєво зростала. Встановлено, що введення композиції наночастинок Au/Ag/Fe протягом 21 дня зумовлювало достовірне (P < 0,001) зниження концентрації ТБК-активних продуктів у сироватці крові в 1,33 раза, вмісту дієнових і трієнових кон’югатів у 1,63 і 1,98 раза порівняно з дослідною групою ІІІ. Застосування наночастинок у дослідній групі IV також сприяло зниженню концентрації основ Шиффа в 1,34 раза (P < 0,001), зменшенню вмісту ОМБ370 і ОМБ430 в 1,25 (P < 0,001) і 1,37 раза (P < 0,001) порівняно з групою III. Ми також спостерігали зниження рівня ендотоксемії в групі тварин IV на основі достовірного зменшення індексу МСМ та відсотка ЕІІ.