Tag Archives: пероксидне окислення ліпідів
Прооксидантні та антиоксидантні процеси у гомогенаті печінки здорових мишей та мишей-пухлиноносіїв за дії похідних тіазолу
Я. Р. Шалай1*, М. В. Попович1, С. М. Мандзинець1,
В. П. Гренюх1, Н. С. Фінюк1,2, А. М. Бабський1
1Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна;
2Інститут біології клітини НАН України, Львів;
*e-mail: Yaryna.Shalay@lnu.edu.ua
Отримано: 12 жовтня 2021; Затверджено: 17 травня 2021
Похідні тіазолу in vitro виявляють токсичну дію на злоякісні клітини різного походження та можуть розглядатись як потенційно антинеопластичні, проте їх вплив на нормальні тканини потребує дослідження. У роботі було використано новосинтезовані похідні тіазолу N-(5-бензил-1,3-тіазол2-іл)-3,5-диметил-1-бензофуран-2-карбоксамід (BF1) та 8-метил-2-Me-7-[трифлуорометил-фенілметил] піразоло[4,3-e][1,3]тіазоло[3,2-a]піримідин-4(2H)-он (РР2) та оцінено їх вплив на про- та антиоксидантні процеси після додавання у 1, 10 та 50 µM концентраціях до гомогенату печінки здорових мишей та мишей з прищепленою NK/Ly лімфомою. У гомогенатах печінки оцінювали рівень супероксидрадикалу та ТБК-активних продуктів, а також активність каталази, СОД та глутатіон пероксидази. Показано, що рівень супероксидрадикалу, ТБК-активних продуктів та активність каталази були значно вищими в печінці мишей-пухлиноносіїв, аніж у печінці здорових мишей. Встановлено, що сполуки BF1 та PP2 не впливали на величину досліджуваних показників у печінці як мишей-пухлиноносіїв, так і контрольних мишей за винятком того, що сполука РР2 спричинювала значне зниження рівня ТБК-активних продуктів в обох випадках. Одержані результати вказують на те, що досліджувані похідні тіазолу не чинять виразної гепатотоксичної дії на організм здорових мишей та мишей-пухлиноносіїв.
Пероксидне окислення ліпідів та фрагментація днк у нативних і кріоконсервованих сперматозоїдах чоловіків із різним станом сперматогенезу
Т. О. Юрчук*, О. В. Павлович, Г. О. Гапон, А. Ю. Пуговкін, М. П. Петрушко
Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, відділ кріобіології системи репродукції, Харків;
*e-mail: taisiya.yur@gmail.com
Отримано: 11 липня 2021; Затверджено: 17 травня 2021
Кріоконсервування сперматозоїдів широко використовується для лікування безпліддя за допомогою репродуктивних технологій. Однак процес кріоконсервування спричинює оксидативний стрес, що може індукувати патологічні зміни в чоловічих гаметах. Метою дослідження було оцінити пероксидне окислення ліпідів (ПОЛ) та фрагментацію ДНК, а також кореляцію між цими показниками у щойно одержаних та кріоконсервованих сперматозоїдах чоловіків із нормозооспермією, олігоастенотератозооспермією (OAT) та сперматозоїдах із епідидимусу за азооспермії. Визначали рівень малонового діальдегіду (МДА), активність супероксиддисмутази (СОД) та загальну антиоксидантну активність (AOA) сперматозоїдів. Показано, що рівень МДА та СОД був значно вищим у щойно одержаних сперматозоїдах групи OAT порівняно з нормозооспермічними. Після кріоконсервування рівень МДА підвищився в сперматозоїдах усіх груп, найвищим був у групі OAT, де виявлено найбільше зниження антиоксидантної активності. Частота фрагментації ДНК у сперматозоїдах групи ОАТ до та після кріоконсервування була відповідно у 2,6 та у 4,1 раза вищою порівняно з показником у нативних нормозооспермічних сперматозоїдах (7,2%). Частота фрагментації ДНК була найнижчою в епідидимальних сперматозоїдах як до (6,2%), так і після (5,8%) кріоконсервування. Рівень СОД у епідидимальних сперматозоїдах після кріоконсервування був нижчим, ніж у нормозооспермічних. Виявлено позитивну кореляцію між рівнем МДА та частотою фрагментації ДНК (коефіцієнт кореляції Пірсона – 0,79) у сперматозоїдах усіх груп до та після кріоконсервування. Дійшли висновку, що порівняно низький рівень ПОЛ та фрагментації ДНК в епідидимальних сперматозоїдах робить можливим їх використання для терапії безпліддя.
Вільнорадикальні реакції в еритроцитах крові щурів за дії кверцетину і гістаміну
Н. П. Гарасим*, М. Я. Буклів, А. Р. Зинь, С. М. Мандзинець,
А. О. Безкоровайний, Д. І. Санагурський
Львівський національний університет імені Івана Франка, біологічний факультет, кафедра біофізики та біоінформатики;
*e-mail: garasymnataly@gmail.com
Отримано: 12 червня 2020; Затверджено: 17 грудня 2020
Метою роботи було оцінити in vitro вплив кверцетину та гістаміну окремо або в поєднанні на вільнорадикальний стан еритроцитів щурів. Кверцетин (0,1; 0,5; 3,0; 5,0 мМ) та гістамін (0,01 та 10,0 мкМ) додавали до цільної крові окремо або разом. Визначали у гемолізованих еритроцитах вміст гідропероксидів, TБA-активних продуктів та карбонільних груп протеїнів. Найбільший вплив на показники стану еритроцитів, який виявлявся в істотному підвищенні рівня ТБА-активних продуктів та вмісту карбонільних груп протеїнів встановлено за поєднаної дії кверцетину та гістаміну.
Вільнорадикальні процеси в мітохондріях печінки щурів-пухлиноносіїв та їх корекція есенціальними ліпофільними нутрієнтами
О. В. Кеца, М. М. Марченко
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна;
e-mail: o.ketsa@chnu.edu.ua
Отримано: 21 травня 2019; Затверджено: 29 листопада 2019
Вивчення ролі вільнорадикального окислення у підвищенні проникності мітохондріальних мембран за онкогенезу в органах, які не задіяні в пухлинному процесі, та пошук шляхів запобігання порушенням у функціонуванні мітохондрій є актуальними. У роботі оцінено показники пероксидного окислення ліпідів (ПОЛ), процес набухання мітохондрій та вихід цитохрому с в цитозоль клітин печінки щурів-пухлиноносіїв за роздільної та поєднаної дії омега-3 поліненасичених жирних кислот (ω-3 ПНЖК) й ацетату ретинолу (вітаміну А-ацетату). У мітохондріальній фракції печінки щурів-пухлиноносіїв у період інтенсивного росту пухлини (14 діб) підвищувалась швидкість генерації супероксидного радикала, зростали рівні первинних (трієнових кон’югатів, ТК), вторинних (кетодієнів і спряжених трієнів, КД+СТ) та кінцевих продуктів ПОЛ (основ Шиффа), що сприяло набуханню мітохондрій та виходу цитохрому с в цитозоль. Моновведення ω-3 ПНЖК істотно знижувало вільнорадикальні процеси та набухання мітохондрій печінки щурів із трансплантованою карциномою Герена. Введення високої дози (3000 МО/кг маси тіла) ацетату ретинолу до та після трансплантації пухлини посилювало вільнорадикальні процеси в мітохондріальній фракції печінки щурів-пухлиноносіїв, тоді як введення фізіологічної дози (30 МО/кг маси тіла) ацетату ретинолу не призводило до змін досліджуваних показників у контрольних щурів, які не отримували препарат. Прооксидантні ефекти ретиноїду частково усувалися в умовах його поєднаного введення з ω-3 ПНЖК.
Активність фенілаланінамонійліази і вміст флавоноїдних сполук у проростках пшениці за дії гіпотермії та донора гідроген сульфіду
Ю. Є. Колупаєв1,2, О. І. Горєлова1, Т. О. Ястреб1, Ю. В. Попов3, Н. І. Рябчун3
1Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва, Україна;
e-mail: plant_biology@ukr.net;
2Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, Україна;
3Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України, Харків
Нині гідроген сульфід (H2S) розглядається як один із сигнальних посередників у рослинних клітинах. Однак його роль у формуванні стійкості рослин до низьких температур і особливо в регуляції вторинного метаболізму за стресових умов залишається маловивченою. Досліджували вплив донора H2S – гідросульфіду натрію (NaHS) – на активність фенілаланінамонійліази (ФАЛ) і вміст флавоноїдів у проростках пшениці за звичайної температури (21 °C) і умов холодового загартовування (7 діб при 3 °C). Через 2 доби дії загартовувальної температури відзначалося транзиторне підвищення активності ФАЛ. Також активність ензиму збільшувалася під впливом обробки проростків 0,1 або 0,5 мМ NaHS у звичайних температурних умовах і особливо на фоні холодового загартовування. Самі по собі холодове загартовування і дія донора H2S спричинювали підвищення загального вмісту флавоноїдів і кількості антоціанів. Поєднання гіпотермії і обробки проростків NaHS цей ефект посилювало і збільшувало загальний вміст флавоноїдів в 3,8, а антоціанів – в 1,8 раза порівняно з контролем. Обробка донором H2S зменшувала вміст продукту пероксидного окислення ліпідів малонового діальдегіду в проростках після дії загартовувальної температури і особливо після їх проморожування при –5 °С. Також під впливом обробки NaHS підвищувалася виживаність загартованих і незагартованих проростків після кріостресу. Дійшли висновку, що одним із механізмів позитивного впливу донора H2S на стійкість проростків пшениці до гіпотермії є залежне від активності ФАЛ накопичення флавоноїдних сполук, яким притаманна висока антиоксидантна активність, і зменшення наслідків вторинного окислювального стресу.
Вплив мелатоніну на пероксидне окислення ліпідів, окислювальну модифікацію протеїнів та набухання мітохондрій у скелетній м’язовій тканині щурів в умовах алоксанового діабету
І. В. Геруш, В. В. Бевзо, Є. О. Ференчук
ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет», Чернівці;
e-mail: yelena_f@ukr.net
Метою роботи було дослідити вплив мелатоніну на інтенсивність пероксидного окислення ліпідів, окислювальну модифікацію протеїнів та набухання мітохондрій у скелетній м’язовій тканині щурів в умовах алоксанового діабету. Діабет у щурів моделювали введенням 5%-го розчину алоксанмоногідрату (150 мг/кг). Встановлено, що вміст ТБК-активних продуктів у мітохондріальній фракції скелетних м’язів щурів із алоксановим діабетом зростав на фоні зменшення числа вільних SH-груп та накопичення карбонільних похідних протеїнів мітохондрій. Виявлено корегуючий вплив мелатоніну на процеси вільнорадикального окислення ліпідів і протеїнів мітохондрій та на інтенсивність їх набухання.
Вплив нітропрусиду натрію та S-нітрозоглутатіону на вміст пігментів і антиоксидантну систему дефектних за токоферолом рослин Arabidopsis thaliana
Н. М. Семчук, Ю. В. Василик, О. І. Кубрак, В. І. Лущак
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, Україна;
e-mail: lushchak@pu.if.ua
Нітропрусид натрію та S-нітрозоглутатіон були використані як джерела екзогенного оксиду азоту (NO) для вивчення його впливу на біохімічні параметри та активність антиоксидантних ензимів у листках рослин Arabidopsis thaliana дикого типу та дефектних за біосинтезом токоферолу ліній vte4 та vte1, а також можливу участь токоферолу в регуляції антиоксидантної відповіді за стресу, зумовленому NO. Обробка рослин нітропрусидом натрію підвищує активність ензимів, які знешкоджують пероксид водню в усіх досліджуваних ліній, збільшує активність глутатіонредуктази та глутатіон-S-трансферази та зменшує інтенсивність пероксидного окислення ліпідів у мутантної лінії vte1. Обробка рослин S-нітрозоглутатіоном призводить до зростання вмісту карбонільних груп протеїнів та інактивації аскорбатпероксидази, гваяколпероксидази та дегідроаскорбатредуктази в листках рослин усіх досліджуваних ліній. На відміну від рослин дикого типу, у мутантних ліній S-нітрозоглутатіон підвищує активність супероксиддисмутази та знижує – каталази та співвідношення хлорофілу a/b. Останнє може свідчити про те, що токоферол якимось чином задіяний у захисті рослин від стресу, індукованого NO, але механізм цього процесу ще належить з’ясувати.
Тканинна специфіка функціонування антиоксидантної системи та пероксидного окислення ліпідів в амурського сазана різних вікових груп
С. І. Крась, С. І. Тарасюк
Інститут рибного господарства НААН України, Київ;
e-mail: s_kras@inbox.ru, tarasjuk@ukr.net
Досліджували тканинні особливості функціонування ключових ензимів системи антиоксидантного захисту (АОЗ) у статевозрілих і статевонезрілих особин амурського сазана. Встановлено, що зміни активності ензимів системи АОЗ та інтенсивності пероксидного окислення ліпідів характеризуються видовими органо-тканинними та віковими особливостями метаболізму і найвираженішими є в міокарді.
Зміни інтенсивності оксидативного стресу крові щурів-пухлиноносіїв за введення системи реній-платина різними способами
К. Л. Шамелашвілі1, Н. І. Штеменко2, І. В. Леус3, С. О. Бабій4, О. В. Штеменко5
1ДУ «Дніпропетровська медична академія» МОЗ України;
2Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
3Університет Оклахоми, Оклахома-сіті, США;
4ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», Дніпропетровськ;
5Український державний хіміко-технологічний університет, Дніпропетровськ;
e-mail: shamelashvili@rambler.ru
Досліджено вплив способу введення дихлоротетра-μ-ізобутиратодиренію(ІІІ) – І – (у водному розчині, ліпосомах, наноліпосомах, твердих наночастинках і разом з цисплатином – у системі реній-платина) на інтенсивність процесу пероксидного окислення ліпідів (ПОЛ) плазми крові та активність ензимів антиоксидантного захисту еритроцитів на моделі пухлинного росту. Встановлено зменшення вмісту ТБК-активних продуктів плазми за введення І щурам-пухлиноносіям незалежно від способу та інтенсивності гальмування пухлини. Показано ефективність зниження (у чотири рази) гасіння ПОЛ сполукою І, що значно перевищує ефективність відомих антиоксидантів. Виявлено збільшення активності супероксиддисмутази та зменшення активності каталази еритроцитів за введення І різними способами у порівнянні з контролем. В експериментах in vitro з нативною супероксиддисмутазою доведено факт взаємодії ензиму з І із наступною активацією активного центру та виявлено супероксиддисмутазну активність І, що може бути певним внеском у підвищення активності ензиму in vivo. Показано перспективність використання кластерних сполук ренію в медицині як нетоксичних ефективних антиоксидантів, здатних до дезактивації супероксидного радикала.
Прооксидантно-антиоксидантний стан зародків в’юна за впливу амідних похідних 1,4-нафтохінону
А. О. Безкоровайний1,2, А. Р. Зинь2, Н. П. Гарасим1, Ю. Т. Лень2,3, О. М. Фігурка3, Д. І. Санагурський1
1Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна;
2Львівський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України;
3Національний університет «Львівська політехніка», Україна;
e-mail: andriy.bezkorovajnyj@gmail.com
Механізми порушень функціонування клітин, індуковані амідними похідними 1,4-нафтохінону залишаються недостатньо з’ясованими. У роботі досліджували особливості впливу цих похідних на про-/антиоксидантний гомеостаз зародків в’юна Misgurnus fossilis L. в період раннього ембріогенезу. Вивчали вплив 2-хлоро-3-гідрокси-1,4-нафтохінону, 2-хлоро-3-(3-оксо-3-(піпередин-1-іл)пропіламіно)-1,4-наф-тохінону (ФО-1), 2-хлоро-3-(3-(морфолін-4-іл)-3-оксопропіламіно)-1,4-нафтохінону (ФО-2) в концентраціях 10-3, 10-5, 10-7 М на вміст вторинних продуктів пероксидного окислення ліпідів (ТБК-активних продуктів), активність супероксиддисмутази і каталази зародків в’юна. Встановлено, що вміст ТБК-активних продуктів у зародкових клітинах за впливу амідних похідних 1,4-нафтохінону і вихідної сполуки їхнього синтезу (2-хлоро-3-гідрокси-1,4-нафтохінону) дозозалежно знижувався впродовж досліджуваного періоду, тоді як активність супероксиддисмутази та каталази, порівняно з контролем зростала. Результати двофакторного дисперсійного аналізу свідчать про те, що переважно на вміст ТБК-активних продуктів і активність супероксиддисмутази впливали 2-хлоро-3-гідрокси-1,4-нафтохінон та амідні похідні 1,4-нафтохінону (ФО-1 та ФО-2). Проте на роботу каталази значну дію мав час розвитку зародків в’юна у порівнянні з досліджуваними похідними 1,4-нафтохінону.