Tag Archives: скоротлива активність

Новий cелективний інгібітор натрієвої помпи калікс[4]арен C-1130 як модулятор енергетики скорочення гладенького м’яза матки

С. О. Костерін1*, О. В. Цимбалюк2, Р. В. Родік3, В. І. Кальченко3

1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України; Україна, Київ;
*e-mail: kinet@biochem.kiev.ua;
2Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна;
e-mail: otsymbal@knu.ua;
3Інститут органічної хімії НАН України; Україна, Київ;
e-mail: manli@ioch.kiev.ua

Отримано: 19 листопада 2025; Виправлено: 23 січня 2026;
Затверджено: 03 квітня 2026; Доступно онлайн: 21 квітня 2026

Відомо, що функціонування неелектро­генної системи 2Na+-Ca2+-обміну, локалізованої в плазматичній мембрані клітин міометрія, забезпечується енергією трансмембранного градієнта натрію, що створюється Mg2+, АТP-залежним натрієвим насосом. Метою дослідження було визначити, як інгібітор цього насоса калікс[4]арен С-1130 впливає на механокінетику та енергетику скорочення-розслаблення міометрія. Експерименти проводилися на самках щурів Вістар. Скоротливу активність поздовжніх гладеньких м’язів матки вивчали за допомогою тензометричного методу. Розроблено та випробувано в тензометричних експериментах метод визначення механічної роботи А та потужності N у будь-який момент часу t повного циклу ізотонічного скорочення-розслаблення гладких м’язів. Калікс[4]арен С-1130 розчиняли в диметилсульфоксиді та вводили в робочі розчини в концентрації 10-5 М. Було виявлено, що під впливом калікс[4]арену С-1130 відносні максимальні значення механічної роботи A досягалися в момент, коли цикл скорочення-релаксації в контрольних умовах практично завершувався, тоді як максимальні значення потужності N досягалися швидше, ніж у контролі. Ці результати свідчать про те, що калікс[4]арен С-1130 здатний підвищувати максимальне значення механічної роботи гладеньких м’язів, сприяючи їх розслабленню без суттєвої зміни потужності скорочення. Розроблена методика може бути корисною для порівняльного вивчення впливу фармакологічних препаратів на скоротливу активність гладеньких м’язів у форматі «норма-патологія».

Показники порушення скоротливої здатності musculus soleus у щурів з ожирінням

Д. М. Ноздренко, О. В. Різун, О. О. Калмикова, М. Ю. Кузнєцова,
Н. Г. Ракша, Т. І. Галенова*, О. В. Линчак, Ю. І. Прилуцький

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Kиїв, Україна;
*e-mail: galenovatanya@knu.ua

Отримано: 23 жовтня 2025; Виправлено: 12 листопада 2025;
Затверджено: 30 січня 2026; Доступно онлайн: 23 лютого 2026

Ожиріння набуло глобального поширення, досягнувши масштабів епідемії. Надмірна маса тіла є відомим фактором ризику розвитку порушень м’язової функції. Метою дослідження було оцінити механокінетичні параметри скорочення musculus soleus у тварин з ожирінням для кращого розуміння можливого впливу ожиріння на скоротливу активність м’яза, структуру тканини та появу маркерів ушкодження в крові. Експерименти проведено на 40 самцях білих нелінійних щурів, яких порівну розподілили на дві групи. Тварини контрольної групи протягом 10 тижнів отримували стандартний раціон. Щури з групи ожиріння утримувалися на високожировій дієті протягом аналогічного періоду. Наприкінці експерименту тварин піддавали евтаназії, ізолювали musculus soleus, після чого вентральні корінці відсікали від спинного мозку. Скоротливу активність м’яза досліджували за умов електрич­ної стимуляції імпульсами, згенерованими імпульс­ним генератором. Гістологічний аналіз м’язової тканини проводили з використанням трихромного забарвлення за Ван-Гізоном та забарвлення суданом чорним. У крові визначали концентрацію креатиніну, а також активність креатинфосфокінази (КФК) та лактатдегідрогенази (ЛДГ). У тварин з ожирінням, порівняно з контрольною групою, виявлено зниження максимальної сили скорочення musculus soleus та імпульсу м’язової сили, подовження часу релаксації і сповільнене повернення м’яза до вихідного стану, що свідчило про розвиток втоми скелетного м’яза. Наявність у цитоплазмі міоцитів ліпідних включень і збільшення кількості колагенових волокон у тканині м’яза, а також підвищений рівень креа­тиніну й зростання активності ЛДГ та КФК у крові підтвердили порушення функціонального стану м’язової тканини у щурів з ожирінням.