Б. О. Манько, В. В. Манько

Львівський національний університет імені Івана Франка,Україна;
e-mail: mankobo@gmail.com

Досліджено залежність швидкості дихання пермеабілізованих ацинарних панкреацитів щурів від концентрації у середовищі субстратів окислення і від вмісту за різних [Са²⁺] – 10^-8–10^-6 М. Панкреацити пермеабілізували дигітоніном у розрахунку 50 мкг на 1 млн. клітин. Швидкість дихання визначали полярографічним методом із використанням електрода Кларка за окислення сукцинату, а також пірувату чи глутамату в присутності малату. Параметри рівняння Міхаеліса–Ментен розраховували методом Корніш-Боудена або з використанням координат Іді–Гофсті, а параметри рівняння Хілла – координат {v; v/[S]^h}. У досліджуваному діапазоні [Сa²⁺] кінетична залежність дихання за окислення пірувату описується рівнянням Міхаеліса–Ментен, а за окислення сукцинату чи глутамату – рівнянням Хілла з h = 1,11–1,43 та 0,50–0,85 відповідно. Уявна константа напівактивації дихання (K_0,5) не зазнавала істотних змін у досліджуваному діапазоні [Ca²⁺] і становила за 10^-7 М Са²⁺ для сукцинату 0,90 ± 0,06 мМ, пірувату – 0,096 ± 0,007 мМ, глутамату – 0,34 ± 0,03 мМ. Максимальна швидкість дихання V_max за окислення пірувату зросла від 0,077 ± 0,002 до 0,119 ± 0,002 і 0,140 ± 0,002 нмоль О₂/(с·млн. клітин) внаслідок підвищення [Ca²⁺] від 10-7 до 5·10^-7 чи 10^-6 М відповідно. Ca²⁺ істотно не впливає на V_max за окислення сукцинату чи глутамату. Отже, підвищення [Ca²⁺] стимулює дихання мітохондрій ацинарних панкреацитів in situ за окислення екзогенного пірувату (очевидно внаслідок активації піруватдегідрогенази), але не сукцинату чи глутамату.

Ключові слова: ацинарні панкреацити, глутамат, дихання, кінетика, мітохондрії in situ, піруват, рівняння Міхаеліса–Ментен, рівняння Хілла, Са2+, сукцинат