У 1926 р. вийшов у світ перший том The Ukrainian Biochemical Journal, який за його заснування професором О. В. Паладіним мав назву «Наукові записки» Українського біохемічного інституту.

Назва журналу, що й нині є друкованим органом Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна, змінювалась протягом  років із збереженням послідовності нумерації  томів:
Наукові записки Українського біохемічного інституту/Berichte des Ukrainischen Biochemischen Institutes in Kyiv (1926-1933 рр.),
Український біохемічний журнал (1934-1937 рр.),
Біохемічний журнал (1937-1938 рр.),
Біохімічний журнал (1939-1941 рр.),
Український біохімічний журнал (1946-1977 рр.),
Украинский биохимический журнал (1978-1992рр.),
Український біохімічний журнал (1992 -2013 рр.),
The Ukrainian Biochemical Journal (з 2014 р.)

Головними редакторами The Ukrainian Biochemical Journal працювали: академік О.В. Палладін (1926-1972 рр.), академік АН УРСР М. Ф. Гулий (1973-1981рр.), академік АН УРСР В.К.Лішко (1981-1989рр.), член-кореспондент АН УРСР Г. В. Донченко (1993-1998рр.), академік АН УРСР С. В. Комісаренко (1990-1992 рр. та з 1998р. дотепер). Тимчасово виконували обов’язки головного редактора професор Я. В. Бєлік (1989-1990рр.) та професор Ю. Д. Холодова (1993р.).

Перші дев’ять років, коли журнал виходив під назвою «Наукові записки Українського біохемічного інституту», на його сторінках переважно друкувалися статті співробітників інституту – науковців, аспірантів і всіх, хто розпочинав свій шлях у біохімічній науці. Тематика журнальних статей у той час була пов’язана з такими основними проблемами, що розроблялися в інституті: біохімії харчування, вітамінів та авітамінозних станів організму, біохімії нервової системи, м’язової діяльності, біохімії фізичної праці і спорту та з низкою інших проблемних питань. Саме тоді цей часопис  — єдине в Україні періодичне біохімічне видання — відігравало особливо значну роль у залученні до науки талановитої, працелюбної молоді та у прискореній підготовці наукових кадрів високої кваліфікації не лише для Інституту біохімії, але й для багатьох наукових центрів України та інших республік СРСР. Доречно зазначити, що й упродовж наступних десятиліть, і тепер ця сформована ще в перші роки виходу часопису активна позиція його видавців у питаннях виховання і сприяння творчому зростанню наукової молоді, підготовки висококваліфікованих кадрів для біохімічної науки залишається однією з пріоритетних. Починаючи з 1934 р., редколегія журналу приймала до друку статті авторів з інших республік Союзу, а згодом – також із зарубіжних країн. Популярність журналу швидко зростала, він став добре знаним у науковому світі. Багато вихованців Інституту біохімії — як ті, що залишилися працювати в інститутських лабораторіях, так і ті, творче зростання котрих відбувалося за його межами, назавжди залишилися авторами улюбленого часопису.

Найталановитіші з них згодом очолили науково-дослідні інститути, дослідні і науково-практичні лабораторії, вищі навчальні заклади і кафедри біохімії, де вони успішно розвивали започатковані ще в Інституті наукові напрями і засновували та розвивали нові. За публікаціями на сторінках журналу можна простежити виникнення та розвиток і нових ідей, і наукових напрямів у біохімії, підвищення методичного рівня виконання біохімічних досліджень, перехід їх від організму до органного, тканинного, клітинного, субклітинного і молекулярного рівнів.