Tag Archives: Bacillus thuringiensis
Mapping of residues of fibrinogen cleaved by protease II of Bacillus thuringiensis var. israelensis IMV B-7465
E. M. Stohniy1, V. O. Chernyshenko1*, N. A. Nidialkova2, A. V. Rebriev1,
L. D. Varbanets2, V. E. Hadzhynova1, T. M. Chernyshenko1,
I. M. Kolesnikova1, E. V. Lugovskoy1
1Palladin Institute of Biochemistry, National Academy
of Sciences of Ukraine, Kyiv;
2Zabolotny Institute of Microbiology and Virology, National Academy
of Sciences of Ukraine, Kyiv;
*e-mail: bio.cherv@gmail.com
The limited proteolysis of macromolecules allows obtaining the fragments that preserve the structure and functional properties of the whole molecule and could be used in the study of proteins structure and function. Proteases targeted to fibrinogen and fibrin are of interest as the tool for obtaining of functionally active fragments of fibrin(ogen) and for the direct defibrination in vivo. That is why the aim of the present work was to study the proteolytic action of Protease II (PII) purified from Bacillus thuringiensis var. israelensis IMV B-7465 on fibrinogen.
Hydrolysis products of fibrinogen by PII were analysed by SDS-PAGE under reducing conditions with further immunoprobing using the mouse monoclonal 1-5A (anti-Aα509-610) and ІІ-5С (anti-Aα20-78) antibodies. It was shown that PII cleaved preferentially the Aα-chain of fibrinogen splitting off the peptide with apparent molecular weight of 10 kDa that corresponded the C-terminal part of Aα-chain of fibrinogen molecule.
MALDI-TOF analysis of hydrolysis of fibrinogen was performed using a Voyager-DE. Results analyzed by Data Explorer 4.0.0.0 allowed to detect the main peak occurring at mass/charge (M/Z) ratio of 11 441 Da. According to “Peptide Mass Calculator” this peptide corresponded to fragment Аα505-610 of fibrinogen molecule. The result showed that PII cleaves the peptide bond AαAsp-Thr-Ala504-Ser505.
Thus, PII can be used for the obtaining of unique fragments of fibrinogen molecule. As far as αC-domain contains numerous sites of fibrin intermolecular interactions we can consider PII as a prospective agent for their study and for the defibrination.
Комплекси кобальту (II, III) з похідними дитіокарбамової кислоти – ефектори пептидази Bacillus thuringiensis та α-L-рамнозидази Eupenicillium erubescens і Cryptococcus albidus
Л. Д. Варбанець1, О. В. Мацелюх1, І. І. Сейфулліна2,
М. В. Хитрич2, Н. А. Нідялкова1, О. В. Гудзенко1
1Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, Київ;
2Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова, Україна;
e-mail: varbanets@serv.imv.kiev.ua
Вивчали вплив комплексів кобальту (ІІ, ІІІ) з похідними дитіокарбамової кислоти на активність пептидази Bacillus thuringiensis із еластазною і фібринолітичною активністю, а також α-L-рамнозидази Eupenicillium erubescens та Cryptococcus albidus. Досліджувані сполуки кобальту (II, III) на основі їхнього складу і будови було розділено на 6 груп: 1) тетрахлоркобальтати (II) 3,6-ди(R,R′)-імініо-1,2,4,5-тетратіана – (RR′)2Ditt[CoCl4]; 2) тетрабромкобальтати (II) 3,6-ди(R,R′)-імініо-1,2,4,5-тетратіана – (RR′)2Ditt[CoBr4]; 3) ізотіоціанати тетра((R,R′)-дитіокарбаматізотіоціанат)кобальту (II) – [Co(RR′Ditc)4](NCS)2; 4) дитіокарбамати кобальту (II) – [Co(S2CNRR′)2]; 5) дитіокарбамати кобальту (III) – [Co(S2CNRR′)3]; 6) молекулярні комплекси дитіокарбаматів кобальту (III) з йодом – [Co(S2CNRR′)3]∙2I2. Ці групи (1–6) об’єднувала наявність в їхніх молекулах одного і того ж комплексоутворювача (кобальту) і фрагмента S2CNRR′. Досліджувані комплекси відрізняються зарядом внутрішньої координаційної сфери: аніонні (1–2), катіонні (3) і нейтральні (4–6). У межах кoжної групи комплексів варіюється природа замісників при атомах нітрогену. Встановлено, що вивчені сполуки кобальту (ІІ, ІІІ) активують або інгібують ензиматичну активність, в залежності від складу, будови, заряду комплексу, координаційного числа комплексоутворювача, а також від ензиму і штаму, який його продукує. Максимальний ефект досягається за активування пептидаз B. thuringiensis IMB B-7324 із еластазною і фібринолітичною активністю. Так, для покращення каталітичних властивостей пептидази 1 в залежності від виду активності, яку вона проявляє, можна рекомендувати такі сполуки: для еластазної – координаційно ненасичені комплекси кобальту (II) (1–4), які містять при атомах нітрогену короткі аліфатичні або аліциклічні замісники і підвищують активність в середньому на 17–100%; для фібринолітичної – нейтральні дитіокарбамати кобальту (II, III) (4–5) (на 29–199%). Для підвищення фібринолітичної активності пептидази 2 краще використовувати дибензил- або етилфенілдитіокарбамати кобальту (III), які збільшують активність на 15–40% порівняно з контролем. Ці ж комплекси, а також сполука {(CH2)6}2Ditt[CoCl4] активують α-L-рамнозидазу C. albidus на 10–20%.