О. М. Козачкова¹, Н. В. Царик¹, В. В. Трачевський²,
О. Б. Роженко³, Ю. Г. Шермолович³, О. І. Гузир³,
Н. І. Шарикіна⁴, В. Ф. Чехун⁵, В. І. Пехньо¹

¹Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В. І. Вернадського НАН України, Київ;
²Технічний центр НАН України, Київ;
³Інститут органічної хімії НАН України, Київ;
⁴ДУ «Інститут фармакології та токсикології НАМН України», Київ;
⁵Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України, Київ;
e-mail: complex@ionc.kiev.ua

Методами рН-потенціометрії, електронної та ЯМР спектроскопії досліджено комплексоутворення K₂[PdCl₄] з 1-феніл-1-гідрокси­метиленбісфосфоновою кислотою (PhHMBP, H₄L). Встановлено, що у водному розчині з фізіологічною концентрацією аніонів хлору (0, 15 моль/л KCl) в залежності від рН утворюються аніонні комплекси еквімолярного складу [PdHLCl₂]^3- (lgβ = 24,51(0,3)) та [PdLCl₂]^4- (lgβ = 20,74(0,02)). Внутрішня координаційна сфера Pd сформована двома атомами кисню двох фосфонових груп бідентатно координованого ліганду при замиканні шестичленного [О, O] циклу та двома аніонами хлору. Методом спектроскопії ЯМР ³¹Р підтверджено утворення комплексів Pd(ІІ) еквімолярного складу з бідентатно координованою до центрального іона металу PhHMBP двома атомами кисню фосфонових груп. На моделях in vitro порівняно цитотоксичну активність (IC₅₀ за вмістом металу) розчинів комплексів Pd(II) з PhHMBP та цисплатину по відношенню до клітин остеосаркоми MG-63 та пухлини молочної залози MCF-7 людини. Встановлено, що розчини комплексів Pd(II) з PhHMBP виявляли меншу цитотоксичну активність порівняно з цисплатином. Параметри гострої токсичності (ЛД₅₀ за вмістом металу) розчинів комплексів Pd(II) з PhHMBP вказували на їхню меншу токсичність порівняно із цис­платином. Показано, що застосування розчинів комплексів Pd(ІІ) із PhHMBP обумовлювало гальмування пухлинного росту в мишей із саркомою-180.