Tag Archives: IL13RA2
Вплив наночастинок дисиліциду хрому і нітриду титану на експресію генів NAMPT, E2F8, FAS, TBX3, IL13RA2 та UPS7 у печінці мишей
O. Г. Мінченко1, О. П. Яворовський2, Н. В. Солоха2,
Д. O. Мінченко1,2, А. Ю. Кузнєцова1
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: ominchenko@yahoo.com
2Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, Київ, Україна
Вивчено ефект наночастинок дисиліциду хрому та нітриду титану на рівень експресії генів, що кодують важливі регуляторні ензими та фактори (NAMPT, UPS7, E2F8, FAS/TNFSF6, TBX3 та IL13RA2) в печінці мишей для виявлення можливого токсичного впливу цих наночастинок. Встановлено, що за дії на мишей наночастинок нітриду титану (20 нм; 20 мг з їжею кожен день, крім суботи і неділі, протягом 2 місяців) у клітинах печінки посилювалась експресія генів NAMPT, FAS, TBX3 та IL13RA2 і знижувалась – USP7 та E2F8, причому вираженіші зміни виявлено для генів TBX3 та IL13RA2. За дії на мишей наночастинок дисиліциду хрому (45 нм; 20 мг з їжею кожен день, крім суботи і неділі, протягом 2 місяців) спостерігалися більш виражені зміни в експресії генів USP7, E2F8, FAS та TBX3 порівняно з ефектом наночастинок нітриду титану. В той самий час вплив наночастинок нітриду титану на експресію гена NAMPT у тканині печінки був вираженішим порівняно з дією наночастинок дисиліциду хрому. Проте експресія гена IL13RA2 істотно не змінювалася в печінці мишей за дії на них наночастинок дисиліциду хрому. Показано, що наночастинки дисиліциду хрому та нітриду титану проявляли різні ефекти на експресію більшості досліджених генів гено-специфічно, які відображають можливу генотоксичну активність досліджених наночастинок, але молекулярні механізми цих змін в експресії генів потребують подальшого вивчення.
Регуляція експресії генів, що мають відношення до проліферації клітин, за умов гіпоксії та пригнічення сигнального ензиму IRE1 у клітинах гліоми лінії U87
O. Г. Мінченко1, Д. O. Цимбал1, Д. O. Мінченко1,2,
О. О. Рябовол1, О. О. Ратушна1, Л. Л. Карбовський1
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: ominchenko@yahoo.com;
2Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, Київ, Україна
Ми вивчали ефект пригнічення IRE1 (залежного від інозитолу ензиму 1), що є центральним медіатором стресу ендоплазматичного ретикулума і контролює проліферацію клітин та ріст пухлин, на гіпоксичну регуляцію експресії різних генів, які мають відношення до проліферації, у клітинах гліоми лінії U87. Встановлено, що за умов гіпоксії спостерігалося посилення експресії генів IL13RA2, CD24, ING1, ING2, ENDOG та POLG і зниження – генів KRT18, TRAPPC3, TSFM та MTIF2 на рівні мРНК у контрольних клітинах гліоми, причому більш виражені зміни виявлені для генів ING1 та CD24. Пригнічення IRE1 модифікувало ефект гіпоксії на експресію всіх досліджених генів: збільшувало чутливість до гіпоксії експресії генів IL13RA2, TRAPPC3, ENDOG та PLOG, знижувало ефект гіпоксії на ген ING1. Крім того, пригнічення IRE1 знімає регуляцію гіпоксією експресії генів KRT18, CD24, ING2, TSFM та MTIF2 і ініціює чутливість до гіпоксії експресії гена BET1 у клітинах гліоми. Результати цієї роботи продемонстрували, що гіпоксія (необхідний фактор росту пухлин), змінює рівень експресії майже всіх досліджених генів і що пригнічення IRE1 як посилює, так і знижує гіпоксичну регуляцію експресії цих генів і, таким чином, можливо, є внеском у зниження росту гліоми, але деякі аспекти цієї регуляції ще необхідно з’ясувати.