С. О. Бобровник, М. О. Демченко, С. В. Комісаренко

Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: s-bobrov@bk.ru

В статті розглянуто деякі теоретичні питання аналізу афінності двовалентних рецепторів (або антитіл) за допомогою методу поверхневого плазмонного резонансу. Показано, що наявність ліганду в розчині, який не містить рецептор на етапі, коли відбувається дисоціація раніше зв’язаного рецептора з іммобілізованим лігандом, приводить до підвищення точності визначення афінності взаємодії. Встановлено, що для визначення констант швидкості реакції зв’язування рецептора з іммобілізованим лігандом достатньо проаналізувати криву зв’язування досліджуваних реагентів, тоді як аналіз кривої дисоціації рецептора, раніше зв’язаного з іммобілізованим лігандом, не є необхідним. Нами також запропоновано новий підхід для визначення афінності двовалентних рецепторів (або антитіл), які знаходяться в досліджуваному зразку рідини, а відповідний ліганд (або антиген) є іммобілізованим на чипі приладу-аналізатора.