О. В. Гудзенко, Л. Д. Варбанець

Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, Київ;
e-mail: varbanets@serv.imv.kiev.ua

Досліджено субстратну специфічність α-L-рамнозидаз Cryptococcus аlbidus та Eupenicillium еrubescens. Показано, що ензими здатні гідролізувати синтетичні (n-нітрофенільні похідні моносахаридів) і природні (нарингін, неогесперидин) субстрати. α-L-Рамнозидази діяли на природні субстрати досить ефективно, причому препарат, одержаний з E. erubescens, характеризується вищими значеннями V_max, ніж ензим C. albidus. Але α-L-рамнозидаза C. albidus виявляє більшу спорідненість до нарингіну і неогесперидину, ніж ензим E. erubescens (K_m 0,77 і 3,3 мМ та 5,0 і 3,0 мМ відповідно). Щодо синтетичних похідних моносахаридів, то обидва ензими виявляють вузьку специфічність до природи глікону: α-L-рамнозидаза E. erubescens – прискорює розщеплення тільки n-нітрофеніл-α-L-рамнопіранозиду, K_m становить 1,0 мМ, V_max 120 мкмоль/хв/мг протеїну), а C. albidus – лише n-нітрофеніл-β-D-глюкопіранозиду (K_m = 10 мМ, V_max 5 мкмоль/хв/мг протеїну). Отже, показано, що ензимним препаратам E. erubescens та C. albidus притаманна вельми вузька субстратна специфічність. Здатність препаратів α-L-рамнозидаз E. erubescens і C. albidus гідролізувати природні субстрати: нарингін та неогесперидин свідчить про їхню специфічність дії до α-1,2-зв’язаної L-рамнози. На основі цих даних можна прогнозувати використання α-L-рамнозидаз E. erubescens і C. albidus в різних галузях промисловості, зокрема харчовій. Це підтверджується також тим, що досліджувані α-L-рамнозидази є стабільними за 20%-ї концентрації етанолу та 500 мМ глюкози в реакційній суміші.