Tag Archives: вірус мозаїки сої
Скринінг рослин сої на наявність гена стійкості Rsv1 та ізоформ антиоксидантних ензимів за інфікування вірусом мозаїки сої
Л. Т. Міщенко1*, O. О. Mолодченкова2*, A. A. Дуніч1, I. A. Міщенко3,
А. В. Дащенко3, П. С. Тихонов2, І. І. Моцний2, Я. С. Фанін2
1Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
ННЦ «Інститут біології та медицини», Україна;
*e-mail: lmishchenko@ukr.net;
2Селекційно-генетичний інститут-Національний центр
насіннєзнавства та сортовивчення, Одеса, Україна;
*e-mail: olgamolod@ukr.net;
3Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ
Отримано: 11 травня 2025; Виправлено: 20 серпня 2025;
Затверджено: 30 січня 2026; Доступно онлайн: 23 лютого 2026
Інфекція вірусом мозаїки сої (ВМС) визнана однією з найсерйозніших і тривалих проблем у багатьох регіонах світу, де вирощують сою. Локус Rsv1 є частиною родини генів стійкості, що беруть участь у захисних механізмах рослин проти фітопатогенів. Відомо, що Rsv1 та антиоксидантні ензими пероксидаза та супероксиддисмутаза відіграють важливу роль у забезпеченні стійкості до вірусу мозаїки сої. Метою цієї роботи був скринінг рослин сої – як інфікованих, так і здорових – щодо наявності гена 3gG2 у локусі Rsv1 та ізоформ пероксидази та супероксиддисмутази. Наявність гена 3gG2 у локусі Rsv1 було виявлено за допомогою ПЛР у неінфікованих рослин 17-ти досліджених сортів сої. Присутність гена 3gG2 також виявлено в інфікованих ВМС рослинах чотирьох сортів, що вказує на те, що цей ген не експресувався у цих рослинах. Електрофорез у ПААГ показав, що ізоензимний спектр пероксидази та супероксиддисмутази в тканинах листків сої залежить від специфіки генотипу та наявності/відсутності гена 3gG2 у локусі Rsv1. Результати роботи можуть бути використані для ідентифікації генотипів, стійких до ВМС та їх подальшого залучення до програм селекції сої в Україні.
Вплив інфікування вірусом мозаїки сої на біохімічний склад насіння сої
О. О. Молодченкова1*, A. В. Дащенко2, I. А. Міщенко2,
A. A. Дуніч3, I. I. Moцний1, П. С. Tихонов1, Л. T. Miщенко3*
1Селекційно-генетичний інститут – Національний центр
насіннєзнавства та сортовивчення, Одеса, Україна;
*e-mail: olgamolod@ukr.net;
2Національний університет біоресурсів
і природокористування України, Київ, Україна;
3Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
ННЦ «Інститут біології та медицини», Україна;
*e-mail: lmishchenko@ukr.net
Отримано: 02 вересня 2024; Виправлено: 01 жовтня 2024;
Затверджено: 21 лютого 2025; Доступно онлайн: 03 березня 2025
Відомо, що інфекція, спричинена вірусом мозаїки сої (ВМС), негативно впливає на продуктивність сої, структуру врожаю та якість насіння. Основними показниками якості насіння є вміст запасних протеїнів – гліциніну та β-конгліциніну, жиру, вуглеводів, флавоноїдів, активність інгібітора трипсину, лектинів, ліпоксигенази. Метою досліджень було вивчення впливу інфікування рослин вірусом мозаїки сої на біохімічний склад насіння сортів сої, створених класичними методами селекції (‘Кано’, ‘Кубань’, ‘Кордоба’) та сортів трансгенної сої (‘Грімо’ і ‘Монро’). Ідентифікацію ВМС здійснювали за допомогою твердофазного імуноензимного аналізу (DAS-ELISA) та двоетапної ЗТ-ПЛР. Електрофорез протеїнів проводили в 15% ПААГ, що містив 0,1% SDS, при pН 8,3 за методом Леммлі. Виявлено підвищення активності інгібіторів трипсину та лектинів і зниження вмісту флавоноїдів у насінні інфікованих рослин досліджуваних сортів порівняно з насінням здорових рослин. За інфікування ВСМ у насінні всіх досліджених сортів спостерігалося зниження вмісту гліциніну та співвідношення гліцинін/β-конгліцинін, за винятком насіння сорту ‘Монро’, в якому вміст гліциніну та β-конгліциніну був підвищений або на рівні насіння здорових рослин. Можна виділити сорт ‘Kано’ з високим вмістом флавоноїдів, сорти ‘Кубань’ і ‘Грімо’ з підвищеним або збереженим на рівні насіння здорових рослин вмістом вуглеводів, жиру та протеїну за інфікування ВСМ. Виявлено відмінності у відносному вмісті компонентів β-конгліциніну і гліциніну в ураженому насінні залежно від сорту сої. Отримані результати можуть бути використані для розробки методів добору сортів сої з високою якістю насіння та стійкістю до вірусної інфекції.