Category Archives: Uncategorized
Екстрагенітальні та інфекційні фактори, що можуть спровокувати невиношування вагітності
Т. Г. Гутор1, Н. Ф. Тімченко1*, О. І. Мацюра2
1Кафедра соціальної медицини, економіки та організації охорони здоров’я,
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, Україна;
2Кафедра педіатрії № 2, Львівський національний медичний університет
імені Данила Галицького, Львів, Україна;
*e-mail: timchenkonataliaf@ukr.net
Отримано: 08 травня червня 2023; Виправлено: 05 червня 2023;
Затверджено: 11 червня 2023; Доступно онлайн: 11 липня 2023
Невиношування вагітності є поліетіологічною патологією, яка пов’язана з демографічною кризою. Невиношування вагітності являється однією з причин перинатальної та неонатальної смертності немовлят, зростання захворюваності і смертності дітей до двох років, порушення психомоторного та фізичного розвитку, когнітивних розладів та інвалідності дітей віком до п’яти років. Пошук шляхів вирішення цих проблем залишається пріоритетним. Досліджували дві жіночі групи. До дослідної групи увійшли 403 жінки після мимовільного переривання вагітності, передчасних пологів або при загрозі викидня, а до контрольної групи – 402 жінки з фізіологічним перебігом вагітності та доношеною вагітністю. У дослідженні застовано методи системного підходу, структурно-логічного, медичного та статистичного аналізів. Під час обстеження виявлено понад 20 інфекційних факторів ризику та понад 70 факторів екстрагенітального походження. Найбільш значимими інфекційними патологіями були COVID-19 (36,23 ± 2,29% та 14,93 ± 1,78%), герпес 1 типу (5,96 ± 1,18% та 1,0 ± 0,5%), токсоплазмоз (4,22 ± 1,0% та 1,0 ± 0,50%) та хламідійна інфекція (4,22 ± 1,0% та 0,50 ± 0,35%) в дослідній та контрольній групах відповідно (P < 0,01). Найбільш значимими екстрагенітальними патологіями були аутоімунний тиреоїдит (8,68 ± 1,40% і 0,75 ± 0,43%), цукровий діабет 1 типу (2,23 ± 0,74% і 0%) та алергічний риніт/синусит (3,97 ± 0,97% і 0,50 ± 0,35%) у дослідній та контрольній групах відповідно (P < 0,01). Отримані результати будуть використані при розробці персоніфікованої ризик-орієнтованої моделі попередження невиношування вагітності.
Валідація діагностичного алгоритму для моніторингу показників коагуляції у вагітних
Д. С. Корольова1, А. О. Павленко1, A. Алторай2, С. І. Жук3,
І. В. Ус3, Ю. О. Царик1, A. Шураньї2, В. О. Чернишенко1*
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
2Медична школа імені Альберта Сент-Дьєрдья, Сегедський університет, Сегед, Угорщина;
3Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, Київ, Україна;
*e-mail: bio.cherv@gmail.com
Отримано: 19 травня червня 2023; Виправлено: 05 червня 2023;
Затверджено: 07 червня 2023; Доступно онлайн: 11 липня 2023
Тромбози є одними з найнебезпечніших ускладнень вагітності. Тому важливе значення має підбір відповідних тестів і стандартизація методик точної діагностики стану системи зсідання крові. У цій роботі ми досліджували декілька молекулярних маркерів загрози внутрішньосудинного тромбоутворення та оцінювали функцію тромбоцитів у вагітних протягом терміну гестації. Ми провели незалежні вимірювання за тією ж методологією для різних когорт пацієнтів, вибраних у Києві (Україна) та в Сегеді (Угорщина). D-димер і розчинний фібрин вимірювали за допомогою медоту ELISA. Рівень протеїну С оцінювали за допомогою аналізу хромогенного субстрату. Концентрацію фібриногену вимірювали спектрофотометричним методом із використанням тромбіноподібного ферменту. Функціональну активність тромбоцитів оцінювали за допомогою агрегатометрії. Статистичний аналіз даних проводили за допомогою тесту Краскела-Уолісса. Статистично достовірне підвищення концентрації фібриногену від першого до третього триместру вагітності було показано для обох досліджуваних когорт пацієнток (у середньому 5-6 мг/мл на третьому триместрі). Застосовані методи дозволили виявити ті ж тенденції зниження рівня протеїну С, а також появу помірних кількостей D-димеру (до 300 нг/мл) і розчинного фібрину (до 10-15 мкг/мл). Функціональна активність тромбоцитів була підвищена в першому триместрі вагітності та незначно знижувалася протягом наступних триместрів. Результати показали зміни в системі зсідання крові вагітних під час гестації з однаковою ефективністю незалежно від обраних когорт, часу та місця вимірювань. Застосування на практиці запропонованого алгоритму діагностики може дозволити оцінити ризик тромботичних ускладнень під час вагітності.
Фактори ризику інтубації та штучної вентиляції легень у недоношених новонароджених у разі застосування СРАР
O. П. Борисюк1,2*, О. І. Мацюра1, Л. В. Беш1, Ю. Ю. Дубровна2
1Кафедра педіатрії № 2, Львівський національний медичний
університет імені Данила Галицького, Львів, Україна;
2КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня», Львів, Україна;
*е-mail: olenabora@gmail.com
Отримано: 09 травня червня 2023; Виправлено: 07 червня 2023;
Затверджено: 11 червня 2023; Доступно онлайн: 11 липня 2023
Раннє застосування постійного позитивного тиску в дихальних шляхах (СРАР) у новонароджених дітей з високим ризиком розвитку респіраторного дистрес-синдрому (РДС) прирівнюється за своєю ефективність до профілактичного призначення сурфактанту. Однак, в перші 72 год після народження майже половина немовлят все ж потребують інтубації та штучної вентиляції легень (ШВЛ), а неуспішне початкове застосування СРАР у цих дітей асоціюється з гіршим прогнозом. Тому пошук надійних прогностичних чинників ризику неефективності СРАР у глибоконедоношених новонароджених, дихальну підтримку в яких розпочинають зі СРАР, залишається актуальним і сьогодні. У ретроспективне когортне дослідження, що проводилось на базі КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» (Україна), було залучено 151 дитину з масою тіла <1500 г і гестаційним віком <32 тижнів, яким відразу після народження призначали СРАР. За отриманими результами частота неефективного застосування СРАР в даній когорті становила 31%. Потреба в інтубації дитини виникала в середньому через п’ять годин після народження, при цьому середня концентрація кисню (FiO2) становила 0,48 (0,15). Поширеність основних чинників ризику розвитку тяжкого РДС суттєво не відрізнялася між двома групами (успішне СРАР і неуспішне СРАР). Ризик неуспішного застосування СРАР був достовірно пов’язаний з лікуванням сурфактантом, при цьому коефіцієнт співвідношення шансів (КСШ) – 7,46; 95% довірчий інтервал (ДІ): 2,3-24,2, тяжким РДС (КСШ – 12,17; 95% ДІ: 3,8-39,3), потребою в реанімації після народження (КСШ – 3,10; 95% ДІ: 1,2-8,1), початковим тиском на СРАР (КСШ – 0,38; 95% ДІ: 0,15-0,99). Більш раннє введення екзогенного сурфактанту дітям високого ризику розвитку РДС могло б попередити необхідність застосовувати у них ШВЛ.
Інфекція SARS-CoV-2 та тиреоїдна дисфункція у дітей
К. В. Козак1*, Г. А. Павлишин1, І. Ю. Авраменко2,
О. М. Дивоняк3, О. О. Шевчук1, К. Т. Глушко1
1Тернопільський національний медичний університет
ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України, Тернопіль, Україна;
2Львівський національний медичний університет
імені Данила Галицького, Львів, Україна;
3Комунальне некомерційне підприємство
«Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня», Тернопіль, Україна;
*e-mail: kozakk@tdmu.edu.ua
Отримано: 08 травня червня 2023; Виправлено: 28 травня 2023;
Затверджено: 29 травня 2023; Доступно онлайн: 11 липня 2023
Проблема дисфункції щитовидної залози, пов’язаної з інфекцією SARS-CoV-2, залишається невирішеною в педіатричній практиці. Метою дослідження було виявити взаємозв’язок між дисфункцією щитовидної залози у дітей з COVID-19, та клінічним перебігом коронавірусної хвороби, а також з’ясувати прогностичні маркери асоційовані із виникненням цієї дисфункції. У дослідженні взяли участь 90 дітей віком від 1 місяця до 17 років. Пацієнти, у яких в анамнезі були захворювання щитовидної залози не брали участь у дослідженні. Для всіх учасників оцінювали панель щитовидної залози: вільний трийодтиронін (вT3), вільний тироксин (вT4), тиреотропний гормон (ТТГ), антитіла до тиреоїдної пероксидази (АТПО). Статистичний аналіз проводили за допомогою комп’ютерного програмного забезпечення «Statistica 13.0». Дисфункцію щитоподібної залози виявлено у 14.10 % дітей, інфікованих SARS-CoV-2, значно частіше серед пацієнтів із тяжким перебігом COVID-19 та MIS-C (33,33%) порівняно з легким перебігом COVID-19 (6,67%) та середнім ступенем тяжкості захворювання (8,89%) (P < 0,05). Достовірні кореляційні зв’язки виявлені для наступних значень – вT3 та ШОЕ (rs = -0,22; P < 0,05); вT3 і С-реактивний протеїн (rs = -0,33; P < 0,05); вT3 і прокальцитонін (rs = -0,43; P < 0,05). Виявлено наступні порогові значення прозапальних маркерів задля діагностики дисфукції щитоподібної залози: ШОЕ 18,5 мм/год (AUC 0,803); С-реактивний протеїн 11,5 мг/л (AUC 0,763); феритин 84,8 нг/мл (AUC 0,733). Враховуючи отримані дані, необхідно підкреслити доцільність моніторингу ендокринних порушень у дітей з COVID-19.
Загальні механізми розвитку плацентарної дисфункцї при прееклампсії, гестаційному діабеті та COVID-19 у вагітних жінок
Ш. Г. Варі1*, О. Шевчук2, А. Бойчук3, С. Крамар4,
З. Небесна4, Ю. Якимчук5, Л. Кобилінська6, В. Чернишенко7,
Д. Корольова7, А. Гаспар-Шураній8, Т. Алторджай8, Р. Гаспар9
1Міжнародний центр досліджень та інновацій у медицині, Медичний центр Цедарс-Сінай, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США;
2Кафедра фармакології з клінічною фармакологією, Тернопільський національний медичний університет імені І. Горбачевського, Україна;
3Кафедра акушерства та гінекології, Тернопільський національний медичний університет імені І. Горбачевського, Україна;
4Кафедра гістології та ембріології, Тернопільський національний медичний університет імені І. Горбачевського, Україна;
5Кафедра терапії та сімейної медицини, Тернопільський національний медичний університет імені І. Горбачевського, Україна;
6Кафедра біохімії, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
7Відділ структури та функції білка, Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
8Кафедра акушерства та гінекології, Медична школа імені Альберта Сент-Дьйорді, Сегедський університет, Угорщина;
9Кафедра фармакології та фармакотерапії, Медична школа імені Альберта Сент-Дьйорді, Сегедський університет, Угорщина;
*e-mail: sandor.vari@cshs.org
Отримано: 13 червня 2023; Виправлено: липень 2023;
Затверджено: липень 2023; Доступно онлайн: 11 липня 2023
Коронавірусна інфекція, прееклампсія та гестаційний цукровий діабет під час вагітності спричинюють подібні зміни у плаценті та впливають на розвиток плода від зачаття до пологів і народження дитини. Відповідне кровопостачання матки та плаценти є необхідною умовою для нормального розвитку плода. Трансплацентарний обмін регулюється та підтримується через функціонування плацентарного ендотелію. Під час формування плаценти трофобласт диференціюється у два окремих шари: внутрішній цитотрофобласт та зовнішній синтиціотрофобласт, які є ключовими елементами фето-плацентарного бар’єру у людини. Прозапальні цитокіни посилюють ішемічні прояви та запускають каскад процесу запалення у плаценті. У разі COVID-19 під час вагітності у плаценті спостерігається десквамація і пошкодження трофобласта та хронічний гістіоцитарний інтервільозит. Подібні зміни також розвиваються при гестаційному діабету та прееклампсії. Під час вагітності потрібно моніторити показники системної запальної відповіді організму жінки, запальні процеси у плаценті та продукцію цитокінів плацентарним трофобластом. Процеси ангіогенезу у плаценті можна оцінити за вмістом у сироватці крові васкулярного ендотеліального фактора росту, аннексину А2 та плацентарного фактора росту або склеростину. Маркерами ушкодження тканин слугують лактатдегідрогеназа та мієлопероксидаза. Стан кровотоку можна оцінити за допомогою тривимірної допплерографії, а структурні зміни – за допомогою гістологічних досліджень, електронної мікроскопії, а також імуногістохімічних досліджень з використанням васкулярного ендотеліального фактора росту, аннексину А2 та плацентарного фактора росту або склеростину. Порушення судинної перфузії матері і плода (вітіліт та накопичення фібрину) – це типовий механізм у патогенезі гестаційних хвороб. Ушкодження плаценти вивільняє анти-ендотеліальні фактори, що призводить до порушення ангіогенезу та розвитку плацентарно-васкулярної мальперфузії при захворюваннях, пов’язаних із вагітністю.
Лікування українських поранених воїнів
Ш. Г. Варі
International Research and Innovation in Medicine Program,
Cedars-Sinai Medical Center, Los Angeles, California, USA;
e-mail: sandor.vari@cshs.org
Отримано: 30 червня 2023; Виправлено: 10 липня 2023;
Затверджено: 10 липня 2023; Доступно онлайн: 11 липня 2023
Лауреати нобелівської премії Арвід Карлссон, Пол Грінгард і Ерік Кендел: дослідження передачі сигналів у нервовій системі
Т. В. Данилова1,2*, С. В. Комісаренко3
1Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, Київ;
2Вища школа соціальних досліджень, Інститут філософії та соціології
Польської академії наук, Варшава, Польща;
*e-mail: danilova_tv@ukr.net;
3Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: svk@biochem.kiev.ua
Отримано: 08 березня 2022; Виправлено: 11 квітня 2023;
Затверджено: 05 червня 2023; Доступно онлайн: 20 червня 2023
Багато десятиліть вчені намагаються розгадати таємниці складного феномену нервової системи, яка отримує повідомлення, обробляє інформацію та надсилає сигнали до різних органів. Найважливіші наукові відкриття 19-го та 20-го століть проклали шлях до Нобелівської премії з фізіології або медицини 2000 року, присудженої Арвіду Карлссону, Полу Грінгарду та Еріку Кенделу «за відкриття щодо передачі сигналів у нервовій системі». Отже, початок нового тисячоліття був “ознаменований” піонерськими дослідженнями хімічної передачі сигналів у центральній нервовій системі, що створили фундамент для глибшого розуміння медіаторної ролі дофаміну, процесів повільної синаптичної передачі, короткочасної та тривалої пам’яті, механізмів дії антипсихотичних та антидепресантних лікарських засобів. У статті представлено короткий огляд основних етапів наукової діяльності шведського нейрофармаколога Пера Арвіда Еміля Карлссона та американських нейробіологів Пола Грінгарда та Еріка Річарда Кендела.
Циклічні RGD-вмісні пептиди: in silico дослідження проти BCL-X(L)
A. K. Oyebamiji1*, E. T. Akintayo1,2, C. O. Akintayo1,3*,
H. O. Aworinde4, O. D. Adekunle1, S. A. Akintelu5,6*
1Industrial Chemistry Programme, Bowen University, Iwo, Osun State, Nigeria;
*e-mail: abeloyebamiji@gmail.com;
2Department of Chemistry, Ekiti State University, Ado-Ekiti, Nigeria;
3Department of Chemistry, Federal University, Oye-Ekiti, Ekiti State, Nigeria;
*e-mail: cecilia.akintayo@bowen.edu.ng;
4College of Computing and Communication Studies, Bowen University, Iwo, Nigeria;
5School of Chemistry and Chemical Engineering,
Beijing Institute of Technology, Beijing, China;
6Department of Pure and Applied Chemistry, Ladoke Akintola University
of Technology, Ogbomoso, Oyo State, Nigeria;
*e-mail: akintelusundayadewale@gmail.com
Отримано: 08 березня 2022; Виправлено: 28 квітня 2023;
Затверджено: 05 червня 2023; Доступно онлайн: 20 червня 2023
Циклічні пептиди привертають увагу можливим застосуванням у лікуванні раку. Ми перевірили здатність шести циклічних RGD-вмісних пептидів інгібувати надвелику В-клітинну лімфому (Bcl-XL) (PDB ID: 3zk6) з використанням методу in silico. Додавання електроноакцепторної групи (–Cl) до сполуки на основі циклічних RGD-вмісних пептидів спричиняло радикальне покращення міцності водневого зв’язку з Arg139 у Bcl-XL з Arg139. Було виявлено, що сполука F з -9,2 ккал/моль розташована в найкращому місці стикування в кишені зв’язування Bcl-XL і має більшу потенційну протиракову здатність, ніж інші досліджувані сполуки, а також контрольна сполука (доксорубіцин). Властивості сполуки F і доксорубіцину були досліджені за допомогою програми ADMET. Наші результати відкривають можливості для проектування та розробки бібліотеки ефективних циклічних RGD-вмісних пептидів на основі лікарських речовин як потенційних протиракових агентів.
Характеристика лектинів із інфікованих Fusarium graminearum та оброблених жасмоновою кислотою проростків пшениці
О. О. Молодченкова1*, О. В. Рищакова1, Т. В. Картузова1, Л. Т. Міщенко2
1Селекційно-генетичний інститут-Національний центр
насіннєзнавства та сортовивчення, Одеса, Україна;
*e-mail: olgamolod@ukr.net;
2ННЦ «Інститут біології та медицини», Київський національний
університет імені Тараса Шевченка, Україна;
e-mail: lmishchenko@ukr.net
Отримано: 18 травня 2022; Виправлено: 01 червня 2023;
Затверджено: 05 червня 2023; Доступно онлайн: 20 червня 2023
Фузаріоз — одне з найсерйозніших захворювань пшениці, яке викликається рядом грибів Fusarium, які вражають колосся, знижуючи врожайність зерна. Важливу роль у захисних реакціях рослин на біотичні фактори відіграють лектини, які специфічно зв’язують вуглеводні ліганди різної хімічної природи та жасмонова кислота (ЖК) як ключовий регулятор розвитку рослин. Метою дослідження було визначення активності та біохімічних характеристик розчинних лектинів у проростках пшениці сортів “Ластівка одеська”, з високою стійкістю до Fusarium graminearum та “Ніконія одеська”, чутливої до Fusarium graminearum. Проростки пшениці вирощували на середовищах, що містять патогенну інфекцію, або розчин ЖК. Лектини очищали за допомогою афінної хроматографії та розділяли за допомогою електрофорезу в 15% PAGE. Активність лектину визначали методом гемаглютинації трипсинізованих еритроцитів крові. Визначено молекулярну масу основних компонентів лектинів проростків сорту “Ластівка одеська” – 67, 60, 45 кДа та основного компонента лектинів проростків сорту “Ніконія одеська” – 45 кДа. Лектини, виділені з контрольних необроблених проростків, мали переважну спорідненість до N-ацетилглюкозаміну, D-галактозаміну та D-фруктозо-6-фосфату. Показано, що у разі інфікування збудником, так і при обробці ЖК активність лектину у проростків стійкого сорту “Ластівка одеська” була підвищена, а у проростків сприйнятливого сорту ‘Ніконія одеська’ – знижена порівняно з контролем. У разі спільної дії патогена та ЖК активність лектину у проростків сприйнятливого сорту підвищувалася порівняно з інфікованими проростками. Отримані результати можуть бути використані для розробки біохімічних методів оцінки ступеня стійкості сортів пшениці до фузаріозу.