Category Archives: Uncategorized

Відділ таємничої структури і численних функцій білка

В. О. Чернишенко*, В. І. Грищук

Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, відділу структури та функції білка, Київ;
*e-mail: bio.cherv@gmail.com

Отримано: 02 липня 2025; Виправлено: 30 липня 2025;
Затверджено: 30 жовтня 2025; Доступно онлайн: 02 грудня 2025

Розвідку присвячено історії відділу структури та функції білка Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України. Окреслено основні наукові задачі та висвітлено здобутки. Зокрема описано роботи відділу щодо керування кровопостачанням пацієнта (РВМ), фундаментальних досліджень структури та функції фібриногену, створення прототипів антитромботичних засобів нового покоління, розробки діагностичних тестів та їхній апробації в медичній практиці. Окремо зосереджено увагу на винаходах та дослідженнях, спрямованих на вирішення нагальних соціальних проблем. Описано пошук шляхів запобігання наслідкам посттравматичного синдрому та коронавірусної хвороби. Зроблено акцент на важливості збереження безперервності наукових досліджень гемостазу, що забезпечує отримання унікальних наукових результатів та їх впровадження у практику.

Відділ біохімії м’язів: каліксарени як модулятори енергозалежних Са(2+)-транспортних насосів у гладеньких м’язах

С. О. Костерін

Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, відділ біохімії м’язів, Київ;
e-mail: kinet@biochem.kiev.ua

Отримано: 12 травня 2025; Виправлено: 18 червня 2025;
Затверджено: 30 жовтня 2025; Доступно онлайн: 02 грудня 2025

У науково-історичному огляді, присвя­ченому новітнім здобуткам відді­лу біохімії м’язів Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, узагальнено результати міждисциплінарних досліджень внутрішньоклітинного кальцієвого гомеостазу у гладеньких м’язах (на прикладі міометрія), виконаних на стику біохімії, фізичної та органічної хімії, біофізики, а також математичного й комп’ютерного моделювання. Підкреслено, що розглянуті в роботі вибрані калікс[4]арени проявляють селективну дію як інгібітори Mg2+,АТР-залежних кальцієвої та натрієвої помп (електроензими Са2+,Mg2+-АТPаза; Na+,K+-АТPаза) плазматичної мембрани гладеньком’язових клітин, що надає можливість для забезпечення керованої модуляції внутрішньоклітинного Ca2+-гомеостазу та скоротливої активності міометрія. Одержані дані також вказують на те, що вибрані калікс[4]арени можна розглядати як сполуки, що є доцільними для ефективного дослідження функціонування мітохондрій у гладеньком’язових клітинах, зокрема механізмів трансмембранного обміну Ca2+, закономірностей формування мембранного потенціалу та внеску цих субклітинних структур у контроль механокінетики циклу «скорочення–розслаблення». Показано, що деякі калікс[4]арени діють як ефектори АТРазної активності скоротливих протеїнів; вони протектують цю активність від інгібувального впливу іонів важких металів. Сукупність результатів, що були одержані, окреслює біохімічні підходи до тонкої регуляції кальцієвих потоків і скоротливості гладенького м’яза та підкреслює потенціал калікс[4]аренів як селективних «молекулярних платформ», корисних для дослідження фундаментальних і прикладних (у галузі біомедицини) проблем сучасної фізико-хімічної біології м’язів.

Біохімія – мова життя: сто років досліджень і відкриттів (передмова)

С. В. Комісаренко

Директор Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: svk@biochem.kiev.ua

 

Зміст UBJ, 2025, Том 97, № 5

До 75-річчя від дня народження академіка НАН України, професора С. О. Костеріна

Неоспівана героїня науки: Барбара МакКлінток, яка в 1983 році отримала Нобелівську премію з фізіології та медицини за відкриття мобільних генетичних елементів

О. П. Матишевська*, М. В. Григор’єва, С. В. Комісаренко

Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
*e-mail: matysh@yahoo.com

Отримано: 17 липня 2025; Виправлено: 25 серпня 2025;
Затверджено: 12 вересня 2025; Доступно онлайн: 18 вересня 2025

У 1983 році американська ботанік і цитогенетик Барбара МакКлінток, одна з найбільш самобутніх постатей сучасної науки, стала першою жінкою-науковицею, яка отримала Нобелівську премію з фізіології та медицини одноосібно. Її дослідження, виконані ще у 1930‑х роках, задовго до розшифрування структури ДНК, включали створення першої генетичної карти десяти хромосом, що складають гаплоїдний набір мікроспор кукурудзи, а також цитологічне визначення розташування генів в окремих хромосомах. Два явища, з якими назавжди пов’язане ім’я Барбари МакКлінток – це кросинговер і транспозони. Її відкриття про те, що хромосоми можуть обмінюватися ділянками під час обміну генами, підтвердило теорію спадковості Моргана. Досліди 1940–1950‑х років із фенотипами гібридних зерен кукурудзи привели її до концепції, що генетичні елементи, які вона назвала «Дисоціація» і «Активатор» можуть переміщувати та регулювати роботу генів, інгібуючи або модулюючи їхню дію. Її революційні відкриття випереджали свій час, суперечили усталеній концепції стабільного геному та зустріли скептицизм і протидію. Лише значно пізніше наукова спільнота прийняла її ідеї щодо мобільних генетичних елементів, і це було визнанням, яке вона цінувала, але ніколи не прагнула здобути. МакКлінток вважала геном високочутливим органом, який реагує на несподівані події, часто шляхом реструктуризації геному, що вчені досі намагаються зрозуміти. У цьому огляді проаналізовано науковий шлях і здобутки Барбари МакКлінток.

Людські ADA2-специфічні антитіла IgY із яєць курей, толерантних до IgG людини

E. Yu. Sarkisyan1, H. A. Haroutyunyan2, Ye. G. Sargisova1*

1H. Buniatian Institute of Biochemistry of National Academy of Sciences of Armenia, Yerevan;
2Laboratory of Biochemical and Biophysical Investigations, Scientific-Research Centre,
Yerevan State Medical University after Mkhitar Heratsi, Armenia;
*e-mail: lizasar2001@yahoo.com

Отримано: 22 квітня 2025; Виправлено: 09 липня 2025;
Затверджено: 12 вересня 2025; Доступно онлайн: 17 вересня 2025

Очищення аденозиндезамінази 2 з плазми крові людини (ADA2) становить складне завдання через її низьку фізіологічну концентрацію та одночасне ко-очищення імуноглобуліну G людини (IgG), який має подібні фізико-хімічні властивості. У нашому дослідженні представлено новий підхід, що ґрунтується на індукції імунної толерантності курей до IgG людини з метою селективного отримання антитіл проти нативної та активної ADA2 людини. Попереднє формування у курей толерантності до людського IgG дозволило подальшу імунізацію препаратом, який містив як ADA2, так і IgG. Така стратегія сприяла специфічній імунній відповіді з продукцією антитіл виключно проти ADA2. Отримані антитіла до ADA2 (IgY), виділені з яєчного жовтка, надалі піддавалися афінному очищенню. Запропонований метод імуноочищення забезпечив отримання електрофоретично гомогенного препарату людської ADA2. Таким чином, дослідження демонструє доцільність індукції імунної толерантності до людського IgG у курей.

Вплив ліпополісахаридів Escherichia coli на активність протеаз ряду штамів Bacillus

Л. Д. Варбанець1, О. С. Броварська1, О. В. Гудзенко1*,
К. Г. Гаркава2, А. Р. Макаренко2

1Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України, Київ
2Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сикорського», Київ;
*e-mail: alena.gudzenko81@gmail.com

Отримано: 07 липня 2025; Виправлено: 23 серпня 2025;
Затверджено: 12 вересня 2025; Доступно онлайн: 17 вересня 2025

Раніше нами було показано, що ліпополісахариди (ЛПС) ряду штамів фітопатогенного виду Pantoea agglomerans здатні в 2-4 рази підвищувати активність пептидаз Bacillus з фібринолітичною, еластазною та колагеназною активностями. Метою даної роботи було дослідити вплив внутрішньоклітинного ЛПС1 та позаклітинного ЛПС2 Escherichia coli на активність очищених протеаз бацил з еластазною та фібриногенолітичною активністю. Показано, що як ЛПС2, так і ЛПС1 E. coli 23 можуть підвищувати еластазну активність Bacillus sp. IMV B-7883 на 600 та 416% відповідно. Обидва ЛПС здатні підвищувати фібриногенолітичну активність всіх досліджених штамах Bacillus, але найбільша її стимуляція (200%) спостерігалася під дією ЛПС2 Bacillus sp. L9.

In vivo, in vitro та молекулярний докінг дослідження інгібування панкреатичної ліпази щурів ізопропілсаліцилатом

Noor M. Mahdi1, Sarah A. Younus2, Abdallah F. Al-Burgus1, Omar Y. Al-Abbasy3*

1General Directorate of Education in Nineveh, Mosul, Iraq;
2Department of Chemistry and Biochemistry, College of Medicine,
University of Nineveh, Mosul, raq;
3Department of Chemistry, College of Education for Pure Science,
University of Mosul, Mosul, Iraq;
*e-mail: chem.omar1978@uomosul.edu.iq

Отримано: 30 квітня 2025; Виправлено: 11 липня 2025;
Затверджено: 12 вересня 2025; Доступно онлайн: 17 вересня 2025

Панкреатична ліпаза (ПЛ) є важливою мішенню для лікування і знаходиться в центрі уваги досліджень з розробки препаратів проти ожиріння. Орлістат – єдиний рецептурний препарат, який регулярно використовується і схвалений для тривалого застосування. Пошук нових сполук для лікування ожиріння на основі інгібування ПЛ може бути досягнуто, зокрема, за допомогою структурного докінг-скринінгу. Метою даного дослідження було вивчення антигіперліпідемічної активності ізопропілсаліцилату (ІПС) і його інгібуючої дії на панкреатичну ліпазу щурів у порівнянні з орлістатом. Щурів лінії Вістар було розподілено на чотири групи по 8 тварин у кожній: контрольна група; група, яка отримувала дієту з високим вмістом жирів (ЖД) протягом 12 тижнів для формування гіперліпідемії; група, яка отримувала ЖД і орлістат (10 мг/кг маси тіла на день); група, яка отримувала ЖД і ІПС (10,81 мг/кг маси тіла на день). Було показано, що приріст маси тіла і активність ліпази в плазмі крові щурів, які отримували ЖД і орлістат або ізопропілсаліцилат, значно знижувалися в порівнянні з щурами, які не отримували лікування. Панкреатична ліпаза була частково очищена з плазми крові щурів з ожирінням, і кінетичне дослідження ефекту ІПС виявило конкурентний характер інгібування зі значенням Ki 30,53 мМ. Було проведено in silico дослідження взаємодії між ІПС і протеїном 2 панкреатичної ліпази щурів (PDB ID: 1BU8). Значення енергії зв’язування ΔG для комплексу ІПС-протеїн в активному центрі ензиму становило -5,4 ккал/моль, в той час як для комплексу орлістат-протеїн ΔG становило -4,4 ккал/моль, що вказує на більш сильну взаємодію ензиму з ізопропілсаліцилатом, ніж з орлістатом.

Продукти деградації позаклітинного матриксу в серці щурів з метаболічним синдромом за умов введення піколінату хрому

О. Є. Акімов1*, А. О. Микитенко2, В. О. Костенко1

1Кафедра патофізіології, Полтавський державний медичний університет, Полтава, Україна;
*e-mail: o.akimov@pdmu.edu.ua;
2Кафедра біологічної та біоорганічної хімії,
Полтавський державний медичний університет, Полтава, Україна

Отримано: 22 травня 2025; Виправлено: 24 липня 2025;
Затверджено: 12 вересня 2025; Доступно онлайн: 17 вересня 2025

Серед населення України спостерігається тенденція до зростання відсотка осіб з ожирінням, ускладненим метаболічним синдромом (MetS), який спричиняє пошкодження позаклітинного матриксу серця. Згідно з нещодавніми дослідженнями, піколінат хрому (CrPIC) має потенціал для послаблення порушень ліпідного обміну та захисту позаклітинного матриксу від деградації. Метою цього дослідження було оцінити ліпідний профіль крові та вміст глікозаміногліканів, L-гідроксипроліну та сіалової кислоти в серці щурів із змодельованим метаболічним синдромом за введення піколінату хрому. Статево зрілих щурів лінії Вістар розділили на 4 групи по 6 тварин у кожній – контрольна група; індукція метаболічного синдрому; введення CrPIC; метаболічний синдром + введення CrPIC. Метаболічний синдром відтворювали, використовуючи 20% розчин фруктози як єдине джерело води протягом 60 днів. CrPIC вводили перорально в дозі 80 мкг/кг щодня протягом 60 днів. Концентрацію протеїнів деградації позаклітинного матриксу серця визначали спектрофотометрично у 10% гомогенаті серця. Введення CrPIC здоровим тваринам стимулювало накопичення глікозаміногліканів хондроїтинової фракції в серці щурів. У тварин з метаболічним синдромом спостерігали підвищення рівня тригліцеридів, загального холестерину та холестерину ЛПНЩ у крові, посилення колагенолізу, деградації глікопротеїнів та глікозаміногліканів з переважанням кератан-дерматанової фракції. Проте, введення цим тваринам CrPIC зменшило колагеноліз та деградацію глікопротеїнів, змінило домінуючу фракцію глікозаміногліканів із кератан-дерматану на хондроїтин у сполучній тканині серця, що вказує на його потенціал для запобігання ремоделюванню серцевої тканини у разі метаболічного синдрому.