Category Archives: Uncategorized
ГАМК-ергічна система при експериментальному діабеті
H. L. Hayrapetyan, N. Kh. Khachatryan, R. R. Balagyozyan,
V. R. Balagyozyan, S. S. Mardanyan*, A. A. Antonyan
Department of Metabolism of Adenylic Compounds,
H. Buniatian Institute of Biochemistry of Armenian NAS, Yerevan, Armenia;
*e-mail: biochem@biochem.sci.am
Отримано: 09 вересня 2025; Виправлено: 22 жовтня 2025;
Затверджено: 30 січня 2026; Доступно онлайн: 23 лютого 2026
γ-Аміномасляна кислота (ГАМК) – це непротеїногенна амінокислота, нейромедіатор та одночасно трофічний фактор у ненейрональних периферичних тканинах. ГАМК бере участь у патофізіології ендокринних розладів, зокрема, цукрового діабету (ЦД). У цьому огляді підсумовано вплив компонентів ГАМК-ергічної системи на розвиток експериментального діабету, індукованого у лабораторних тварин. Обговорюється корисний вплив сумішей ГАМК-асоційованих амінокислот у лікуванні ЦД.
Ракові стовбурові клітини при рецидиві пухлини та терапевтичній резистентності
Y. Tamilselvi*, P. Velmurugan, K. Sivasubramanian
Centre for Materials Engineering and Regenerative Medicine,
Bharath Institute of Higher Education and Research, India;
*e-mail: pughazselvi@gmail.com
Отримано: 12 травня 2025; Виправлено: 29 вересня 2025;
Затверджено: 30 січня 2026; Доступно онлайн: 23 лютого 2026
Ракові стовбурові клітини (CSCs) – це резистентна субпопуляція пухлинних клітин, здатна уникати імунного нагляду та швидко проліферувати, яка відповідає за метастазування, рецидивування та терапевтичну резистентність, що спостерігаються при різних типах раку. Нещодавні дослідження зосереджені на розумінні молекулярних мереж, які забезпечують імунне ігнорування, самооновлення та адаптивність CSCs. У цьому огляді узагальнено сигнальні шляхи (Wnt, Notch, Hedgehog, JAK-STAT) та поверхневі маркери (CD44, CD133, ALDH1), що характеризують поведінку CSCs. Особливу увагу приділено зростаючій ролі omics-технологій, зокрема CRISPR функціональної геноміки, одноклітинної транскриптоміки та просторової протеоміки, у виявленні вразливостей, специфічних для CSCs, та розробки індивідуальних терапевтичних підходів.
Крістіана Нюссляйн-Фольхард: від генетики дрозофіли до відкриття генетичного контролю ембріонального розвитку
М. В. Григор’єва*, В. М. Данилова, С. В. Комісаренко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ
*e-mail: mvgrigorieva@biochem.kiev.ua
Отримано: 27 жовтня 2025; Виправлено: 21 листопада 2025;
Затверджено: 28 листопада 2025; Доступно онлайн: 23 грудня 2025
У статті представлено Крістіану Нюссляйн-Фольхард – видатну дослідницю в галузі генетики та біології розвитку, чиї роботи допомогли зрозуміти, як гени в заплідненій яйцеклітині формують ембріон. Коли Нюссляйн-Фольхард і її колеги розпочали експерименти з Drosophila melanogaster, ця модельна система вже широко використовувалася в генетичних дослідженнях. Проте її підхід був інноваційним: вона не просто спостерігала за мутаціями, а систематично індукувала їх тисячі, щоб визначити, які гени контролюють розвиток організму на найраніших етапах. Дослідження Крістіани Нюссляйн-Фольхард показали, що розвиток живих організмів визначається конкретними генами, які можна ідентифікувати, вивчати й навіть модифікувати. У 1995 році вона отримала Нобелівську премію з фізіології або медицини разом з Еріком Вішаусом та Едвардом Б. Льюїсом за відкриття генетичних механізмів контролю ембріонального розвитку. Це стало поворотним моментом у біології розвитку: згодом подібні гени були знайдені у жаб, риб, мишей – і навіть у людини, що переконливо продемонструвало еволюційну спільність генетичних шляхів, які визначають морфогенез.
Комплекс похідного бензофурану з полімерними наночастинками посилює зниження мембранного потенціалу мітохондрій у клітинах лімфоми миші
Я. Р. Шалай1*, А. В. Саламовська1, М. В. Ільків1, Б. О. Манько1,
Ю. В. Остап’юк2, Н. Є. Мітіна3, А. С. Заіченко3, А. М. Бабський1
1Біологічний факультет, Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна
2Хімічний факультет, Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна
3Кафедра органічної хімії, Національний університет «Львівська політехніка», Україна
*е-mail: Yaryna.Shalay@lnu.edu.ua
Отримано: 01 серпня 2025; Виправлено: 17 вересня 2025;
Затверджено: 28 листопада 2025; Доступно онлайн: 23 грудня 2025
Розробка нових протипухлинних препаратів, спрямованих на інгібування функціонування мітохондрій у пухлинних клітинах, є перспективним підходом до лікування раку. Метою нашого дослідження було вивчення впливу бензофуранового похідного N-(5-бензил-1,3-тіазол-2-іл)-3,5-диметил-1-бензофуран-2-карбоксаміду (БФ1) та його комплексу з полімерними наночастинками на основі поліетиленгліколю (ПЕГ-ПН) на мембранний потенціал мітохондрій у клітинах лімфоми NK/Ly, трансплантованої в асцитній формі, у мишей. Відносні значення мітохондріального потенціалу за різного часу експозиції визначали за допомогою флуоресцентного барвника тетраметилродаміну. За результатами флуоресцентної мікроскопії встановлено суттєве зниження мітохондріального потенціалу після 30 і 60 хв інкубації клітин із комплексом БФ1 з ПЕГ-ПН, але не з некон’югованим БФ1. Після 120 хв інкубації зниження досліджуваного параметра спостерігали як під дією самого похідного БФ1, так і його комплексу з ПЕГ-ПН. Отримані дані вказують, що можливий механізм цитотоксичної дії комплексу БФ1 із ПЕГ-ПН полягає у ранній деполяризації мембран мітохондрій у клітинах лімфоми.
Терапевтичний потенціал місцевого застосування автологічного ангіостатину в лікуванні туберкульозного ураження рогівки: клінічний випадок
Н. К. Гребень1*, І. В. Гавриляк1, В. Л. Білоус2, В. В. Корса2, А. О. Тихомиров2
1Кафедра офтальмології, Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, Київ, Україна;
2Відділ хімії та біохімії ферментів, Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
*e-mail: nkgreden@ukr.net
Отримано: 03 червня 2025; Виправлено: 17 вересня 2025;
Затверджено: 28 листопада 2025; Доступно онлайн: 29 грудня 2025
Туберкульоз ока – рідкісне, але потенційно загрозливе для зору захворювання, що часто проявляється у вигляді неоваскуляризації рогівки та стромального кератиту, зумовлених хронічним запаленням і тривалою антигенною стимуляцією. Стандартні терапевтичні підходи, зокрема застосування кортикостероїдів і протимікробних засобів, нерідко виявляються неефективними у резистентних випадках. У роботі описано клінічний випадок 50-річного пацієнта з інтерстиціальним кератитом, асоційованим із туберкульозом, який виявився резистентним до традиційних методів лікування. У зв’язку з відсутністю клінічного покращення було обрано альтернативну терапевтичну стратегію у вигляді місцевого застосування ангіостатину, потужного антиангіогенного поліпептиду, отриманого з автологічного плазміногену. Ангіостатин було підготовлено у вигляді стерильних очних крапель, які застосовували щоденно протягом двох місяців. Ефективність лікування оцінювали за допомогою стандартних офтальмологічних методів, включаючи біомікроскопію щілинною лампою, фотографування рогівки, вимірювання внутрішньоочного тиску та аналіз судинних змін. Крім того, у слізній рідині визначали в динаміці рівень молекулярних маркерів гіпоксії (HIF-1α, VEGF, MMP, фібриноген і лактоферин) методом вестерн-блотингу для оцінки біохімічної відповіді. Після курсу терапії ангіостатином у пацієнта спостерігалося виражене зменшення неоваскуляризації рогівки, відновлення її прозорості та нормалізація рівнів протеїнів-маркерів. Отримані результати свідчать про те, що ангіостатин може бути безпечною та ефективною альтернативою для лікування рогівкових ускладнень при туберкульозі ока, особливо у випадках, резистентних до традиційної терапії. Необхідні подальші дослідження для підтвердження клінічної доцільності ангіостатину та розширення його застосування в лікуванні патологічних станів ока, що супроводжуються запаленням і неоваскуляризацією.
Склад жирних кислот клітинних ліпідів у бактеріях патогенів горіха волоського
М. І. Зарудняк, Л. А. Данкевич*, І. П. Токовенко, В. П. Патика
Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, Київ;
*e-mail: ldankevich@ukr.net
Отримано: 23 квітня 2025; Виправлено: 25 вересня 2025;
Затверджено: 28 листопада 2025; Доступно онлайн: 23 грудня 2025
Волоський горіх (Juglans regia) є найбільш економічно важливою і поширеною горіховою культурою в Україні. Оскільки бактеріальні захворювання горіха можуть знизити врожайність цієї культури на 40%, моніторинг патогенів у даній культурі та їх ідентифікація є надзвичайно важливими. Склад жирних кислот клітинних ліпідів використовується в таксономії фітопатогенних бактерій. Метою цього дослідження було визначення складу жирних кислот клітинних ліпідів штамів Agrobacterium, Xanthomonas і Pseudomonas, які можуть інфікувати горіх, а також тих, що були виділені з уражених горіхових дерев у різних регіонах України. Метилові ефіри жирних кислот отримували двома різними методами екстракції: з використанням 5% ацетилхлориду в метанолі при 100°C протягом 4 год або 1,5% сірчаної кислоти в метанолі при 80°C протягом 1 год. Метилові ефіри жирних кислот аналізували за допомогою газової хромато-мас-спектрометрії. Відповідно до виявленої подібності жирнокислотного складу штама, ізольовані з ураженого волоського горіха, були споріднені з репрезентативними колекційними штамами A. tumefaciens, X. arboricola та P. syringae. Слід зазначити, що під час виділення жирних кислот із використанням 1,5% розчину H2SO4 у метанолі кількість окремих насичених і ненасичених жирних кислот у досліджуваних штамах зменшувалася, а майже всі гідроксильні кислоти, ідентифіковані як ключові таксономічні маркери, зникали порівняно з використанням 5% розчину ацетилхлориду в метанолі на стадії гідролізу.
Стан системи гемостазу пацієнтів із сенсоневрологічними пошкодженнями слуху, зумовленими акустичними травмами в зоні бойових дій
T. A. Шидловська1, Н. М. Ворошилова1, Ю. Б. Бурлака1, Д. С. Корольова2,
Ю. Д. Вінничук2*, Д. М. Кулешова1, В. O. Котов1, С. В. Верьовка1
1ДУ «Інституту отоларингології ім. проф. О. С. Коломійченка НАМН України», Київ;
2Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
*e-mail: vinnichukju@gmail.com
Отримано: 03 червня 2025; Виправлено: 17 вересня 2025;
Затверджено: 28 листопада 2025; Доступно онлайн: 23 грудня 2025
Проблема ранньої діагностики та лікування гострої травматичної патології та її ускладнень набула особливої актуальності в сучасних умовах бойових дій. Акубаротравма (АКБ) – це специфічне пошкодження, що характеризується проявами як з боку слухової системи, так і з ускладненнями, зокрема тяжкими формами нейросенсорної глухоти (НСП), які не пов’язані безпосередньо зі структурами слуху, але асоційовані з судинною патологією, гідродинамічним впливом на кровоносні судини, ушкодженням судинного ендотелію та неконтрольованим вивільненням у кровотік різних факторів згортання крові. Метою цієї роботи було оцінити стан системи гемостазу у пацієнтів, які отримали АБТ у зоні бойових дій та мають нейросенсорні порушення слуху. У плазмі крові пацієнтів визначали такі показники: концентрацію фібриногену, активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ), протромбіновий час (ПЧ), функціонально неактивні форми протромбіну (ФНФП), екамуліновий час, протеїн С, розчинні фібрин-мономерні комплекси (РФМК), розчинний фібрин (РФ) та D-димер. Контрольну групу склали 15 здорових осіб із нормальним слухом. 94 пацієнти з бойовими травмами були розділені на 4 групи залежно від ступеня порушення слуху та періоду після отримання АБТ: 1, 2 – пацієнти з легким порушенням слуху, які звернулися до медичного закладу протягом 2 місяців або більше ніж 2 місяці після травми, відповідно; 3, 4 – пацієнти з більш тяжким порушенням слуху, які звернулися до медичного закладу протягом 2 місяців або більше ніж 2 місяці після травми, відповідно. У плазмі крові пацієнтів усіх груп спостерігалося значно подовжене АЧТЧ та підвищені рівні РФ, РФМК та претромбіну-1 порівняно з показниками контрольної групи. У пацієнтів 4-ї групи відзначалося подовження ПЧ. Рівень протеїну С у 1-й, 2-й та 3-й групах мав тенденцію до зниження, а у 4-й групі був статистично зниженим порівняно з контролем. Концентрація D-димеру знизилася у пацієнтів 1-ї та 2-ї груп, залишалася на контрольному рівні в 3-й та збільшилася в 4-й групі. Рівень фібриногену та екамуліновий час у всіх досліджуваних групах залишалися на рівні контрольних значень. Відмічені дисфункції ланок системи гемостазу у пацієнтів із бойовою АБТ свідчать про повільний розвиток синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові. Саме тому пацієнти з тяжким порушенням слуху внаслідок бойової АБТ, незалежно від терміну звернення за медичною допомогою, потребують обстеження після травми за спеціальним алгоритмом лабораторних показників.
Виділення та характеристика препарату з колагеназною активністю зі слинних залоз Rapana venosa
В. А. Топтіков*, Є. А. Шестеренко, Ю. А. Шестеренко
Лабораторія медичної біотехнології та ензимології, відділ біомедицини,
Фізико-хімічний інститут імені О. В. Богатського НАН України, Одеса;
*e-mail: v.a.toptikov@gmail.com
Отримано: 02 липня 2025; Виправлено: 28 серпня 2025;
Затверджено: 28 листопада 2025; Доступно онлайн: 23 грудня 2025
Колагенази знайшли практичне застосування як у медицині, так і в харчовій промисловості, однак пошук нових джерел колагеназ залишається актуальним напрямом досліджень. Rapana, хижий молюск, що переважно живиться двостулковими, багатими на сполучну тканину, привертає увагу як потенційне джерело колагенолітичних ензимів. Метою цього дослідження було виділити препарат із колагеназною активністю зі слинних залоз Rapana venosa та охарактеризувати його властивості. Екстракт слинних залоз очищували методом осадження ацетоном із подальшою обробкою сульфатом амонію. Електрофорез здійснювали за протоколом Леммлі в умовах відновлення та без нього. Протеолітичну активність визначали спектрофотометрично з використанням колагену або желатину як субстрату. Показано, що препарат складався з п’яти протеїнових фракцій і проявляв ензиматичний поліморфізм. Було досягнуто очищення у 13,8 раза колагеназної активності, при цьому щонайменше 22% загальних протеїнів виявляли колагенолітичну активність, тоді як 88% – желатинолітичну. Оптимум активності препарату знаходився в кислому (pH 4,5) та лужному (pH ~ 9,5) діапазонах, а температурний оптимум становив 46°C. За кімнатної температури близько 90% активності зберігалося протягом 8 год. Інгібітори серинових протеаз не впливали на активність ензиму, тоді як хелатори іонів металів повністю її пригнічували. Відновлювальні агенти, що активують SH-групи, підвищували активність ензиму, тоді як регенерація дисульфідних зв’язків або модифікація SH-груп знижували її. Отримані дані свідчать, що колагеназно-активний ензимний препарат зі слинних залоз Rapana venosa переважно складається з металопротеїназ і цистеїнових протеаз та характеризується високою стабільністю.
Імуноензимний аналіз для визначення загального простат-специфічного антигену
К. М. Шевчук1, О. Б. Бесараб1*, Ю. В. Горшунов1, О. Ю. Галкін1,2
1Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут
імені Ігоря Сікорського», Київ, Україна;
2Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ, Україна;
*e-mail: besarab@lll.kpi.ua
Отримано: 26 серпня 2025; Виправлено: 08 жовтня 2025;
Затверджено: 28 листопада 2025; Доступно онлайн: 23 грудня 2025
Простатоспецифічний антиген (ПСА) залишається найпоширенішим біомаркером для діагностики та моніторингу раку простати. Розробка високоінформативних, чутливих та відтворюваних імуноензимних аналізів для визначення ПСА є важливою для підвищення точності діагностики. Метою дослідження було розробити та оптимізувати неконкурентний «сендвіч»-ELISA для визначення загального ПСА із використанням панелі моноклональних антитіл (mAb) різних груп специфічності та епітопів. Конфігурації «сендвіч»-ELISA було сконструйовано з використанням різних пар антитіл для захоплення та виявлення. Оптимізовано умови сорбції антитіл, робочі концентрації реагентів, параметри інкубації та склад буфера. Аналітична ефективність оцінювалася з використанням препаратів ПСА, стандартизованих відповідно до Міжнародного стандарту ВООЗ (96/670). Найефективніші комбінації антитіл виявлено серед моноклональних антитіл, спрямованих на епітопи P2 (захоплення: 21B7, 11G5, 26B9) та P3 (детектування: 21F4, 23B4, 27C10), причому високоафінна пара 26B9-27C10 демонструвала найкращі сорбційно-детекторні властивості. Використання змішаних кон’югатів не покращило чутливість у діапазоні 1-10 нг/мл ПСА. Гідрофілізація поверхні полістирольних пластин підвищувала сигнал ІЕА до 1,39 раза, залежно від ізотипу та походження антитіла. Розроблений оптимізований «сендвіч» ІЕА продемонстрував високу специфічність та чутливість для визначення загального ПСА, з аналітичними характеристиками, придатними для потенційного застосування в клінічній діагностиці.