Category Archives: Uncategorized

Введення збагаченої тромбоцитами плазми або концентрованого клітинного аспірату кісткового мозку після механічноіндукованої ішемії покращує біохімічні показники в скелетних м’язах

А. Т. Підлісецький1, Г. В. Косякова2, Т. М. Горідько2, А. Г. Бердишев2,
О. Ф. Мегедь2, С. І. Савосько3*, О. В. Долгополов4

1Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих імені Ю. Липи, Україна;
2Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
3Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, Україна
4ДУ «Інститут ортопедії та травматології НАМН України», Київ;
*e-mail: savosko_s@ukr.net

Отримано: 16 вересня 2021; Затверджено: 17 травня 2021

Відомо, що механічна ішемія спричинює структурні й функціональні пошкодження скелетних м’язів. У цьому дослідженні для покращення стану м’язів після ішемії використано збагачену тромбоцитами плазму (ЗТП) та аспірат кісткового мозку (АКМ), які вважаються перспективними для застосування у відновлювальній медицині. Механічноіндуковану ішемію (МІІ) скелетних м’язів кроля спричинювали накладанням джгута на задню кінцівку протягом 6 годин, після чого джгут видаляли, через 6 год одноразово вводили в гомілку кролячі ЗТП чи АКМ та поділяли тварин  на експериментальні групи (n = 15): 1 – ішемія+фізіологічний розчин, 2 – ішемія + ЗТП, 3 – ішемія + АКМ. Контрольна група – інтактні тварини (n = 5). З експерименту кролів видаляли на 5, 15 і 30 добу реперфузії  після ішемії. Показано, що ішемія м’язів гомілки спричинювала прогресивну гіпотрофію, руйнування м’язових волокон та лейкоцитарну інфільтрацію. Гіпотрофічний стан супроводжувався активацією каталази і супероксиддисмутази, тривалою гіперпродукцією NO2 та значним зниженням активності глутатіон пероксидази в гомогенатах м’язів. Після локального введення ЗТП та АКМ в ішемізований м’яз активність каталази залишалась на підвищеному рівні, проте активність СОД наближалась до контрольного рівня, а найвиразнішим виявилось зниження рівня NO2 та відновлення активності глутатіонпероксидази. Після ін’єкції АКМ виявлено активацію ангіогенезу та збільшення кількості ядер у м’язових фібрилах. Одержані дані дозволяють розширити спектр біохімічних показників для оцінки стану м’язів після ішемії та свідчать про позитивний вплив ЗТП і АКМ на регенерацію скелетних м’язів.

Пероксидне окислення ліпідів та фрагментація днк у нативних і кріоконсервованих сперматозоїдах чоловіків із різним станом сперматогенезу

Т. О. Юрчук*, О. В. Павлович, Г. О. Гапон, А. Ю. Пуговкін, М. П. Петрушко

Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, відділ кріобіології системи репродукції, Харків;
*e-mail: taisiya.yur@gmail.com

Отримано: 11 липня 2021; Затверджено: 17 травня 2021

Кріоконсервування сперматозоїдів широко використовується для лікування безпліддя за допомогою репродуктивних технологій. Однак процес кріоконсервування спричинює оксидативний стрес, що може індукувати патологічні зміни в чоловічих гаметах. Метою дослідження було оцінити пероксидне окислення ліпідів (ПОЛ) та фрагментацію ДНК, а також кореляцію між цими показниками у щойно одержаних та кріоконсервованих сперматозоїдах чоловіків із нормозооспермією,  олігоастенотератозооспермією (OAT) та сперма­тозоїдах із епідидимусу за азооспермії. Визначали рівень малонового діальдегіду (МДА), активність супероксиддисмутази (СОД) та загальну антиоксидантну активність (AOA) сперматозоїдів. Показано, що рівень МДА та СОД був значно вищим у щойно одержаних сперматозоїдах групи OAT порівняно з нормозооспермічними. Після кріоконсервування рівень МДА підвищився в сперматозоїдах усіх груп, найвищим був у групі OAT, де виявлено найбільше зниження антиоксидантної активності. Частота фрагментації ДНК у сперматозоїдах групи ОАТ до та після кріоконсервування була відповідно у 2,6 та у 4,1 раза вищою порівняно з показником у нативних нормозооспермічних сперматозоїдах (7,2%). Частота фрагментації ДНК була найнижчою в епідидимальних сперматозоїдах як до (6,2%), так і після (5,8%) кріоконсервування. Рівень СОД у епідидимальних сперматозоїдах після кріоконсервування був нижчим, ніж у нормозооспермічних. Виявлено позитивну кореляцію між рівнем МДА та частотою фрагментації ДНК (коефіцієнт кореляції Пірсона – 0,79) у сперматозоїдах усіх груп до та після кріоконсервування. Дійшли висновку, що  порівняно низький рівень ПОЛ та фрагментації ДНК в епідидимальних сперматозоїдах робить можливим їх використання для терапії безпліддя.

Вміст астроцитспецифічних протеїнів у різних відділах головного мозку щурів та піщанок під час онтогенезу

Ю. П. Ковальчук*, О. Н. Шіїнтум, Г. О. Ушакова

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна;
*e-mail: yulka.5868152@ukr.net

Отримано: 28 жовтня 2021; Затверджено: 17 травня 2021

Астроцитспецифічні протеїни використовуються як маркери астрогліальних клітин, особливо у разі вікових дисфункцій мозку та нейродегенеративних розладів. Однак даних про вміст цих протеїнів у різних відділах мозку під час онтогенезу недостатньо. У роботі оцінено вміст астроцитспецифічних Са2+-зв’язувального протеїну S100B та гліального фібрилярного кислого протеїну (GFAP) у мозочку, таламусі та гіпокампі щурів лінії Wistar і монгольських піщанок під час онтогенезу. Тварин було поділено на чотири групи (n = 6-10) віком 1, 30, 90 та 180 днів після народження відповідно. Фракції розчинних та філаментних протеїнів із різних ділянок мозку отримували шляхом диференційного центрифугування та солюбілізації 4М сечовиною. Кількісний вміст S100B та GFAP визначали з використанням ІЕА. Показано, що вміст протеїну S100B суттєво збільшувався до 180-го дня в усіх досліджуваних відділах головного мозку щурів та монгольських піщанок. Вміст розчинної та філаментної форм GFAP у мозку одноденних тварин був низьким, проте через  30 днів значно зростав в усіх відділах головного мозку піщанок та збільшувався поступово в мозку щурів впродовж 180 днів після народження. Показано, що підвищення вмісту досліджуваних астроцитспецифічних протеїнів було різним залежно від відділу мозку, стадії постнатального розвитку тварин та їх виду.

Регуляція концентрації іонізованого кальцію в матриксі мітохондрій за відсутності екзогенного Са(2+)

А. В. Силенко*, С. Г. Шликов, Л. Г. Бабіч, О. Ю. Чуніхін, С. О. Костерін

Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
*e-mail: sylenkoanna@ukr.net

Отримано: 15 вересня 2021; Затверджено: 17 травня 2021

Функціональна активність мітохондрій залежить від вмісту іонізованого кальцію в їхньому матриксі. З’ясування можливих способів впливу на транспорт і накопичення Са2+ в цих органелах є актуальним. Метою роботи було оцінити концентрацію іонізованого кальцію в матриксі мітохондрій за відсутності екзогенного Са2+ та у присутності Mg2+ і АТP в cередовищі. Концентрацію іонізованого кальцію в мітохондріях, ізольованих із міометрія невагітних щурів, вимірювали флуоресцентним зондом Fluo-4 AM, гідродинамічний діаметр мітохондрій оцінювали методом динамічного розсіювання світла. Виявлено залежне від концентрації АТР зростання концентрації іонізованого кальцію в матриксі мітохондрій за відсутності екзогенного Са2+ та високий рівень загальної акумуляції Са2+ після внесення екзогенного катіона. Вплив АТР на концентрацію іонізованого кальцію не залежав від блокування мітохондрійної пори циклоспорином А та від інгібування H+-ATPази/ATP-синтази олігоміцином. Натомість, внесення до Mg2+-середовища 10 мМ теофіліну та 30 мМ NaHCO3 супроводжувалось зростанням концентрації Са2+ в матриксі мітохондрій. Показано, що мітохондрії мають відносно більший розмір за низької концентрації Са2+ в матриксі, але менший розмір вищої концентрації катіона в матриксі. Активація розчинної аденилілциклази додаванням NaHCO3 на фоні одночасного інгібування фосфодіестерази теофіліном супроводжувалась зниженням нормованої флуоресценції Са2+-чутливого зонда в мітохондріальному матриксі. Зроблено припущення, що розчинна аденилілциклаза може бути задіяна в регуляції концентрації іонізованого кальцію в матриксі мітохондрій.

Арт- і наукові об’єкти (вибрані для цього номеру)

Двічі лауреат нобелівської премії: Фредерік Сенгер – батько геноміки

Т. В. Данилова1*, С. В. Комісаренко2

1Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ;
*e-mail: danilova_tv@ukr.net;
2Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: svk@biochem.kiev.ua

Отримано: 02 лютого 2021; Затверджено: 23 квітень 2021

У статті представлено короткий огляд основних етапів життєвої та наукової діяльності Фредеріка Сенгера – єдиної людини, яка двічі отримала Нобелівську премію з хімії (1958, 1980). Його роботи з вивчення структури протеїнів, особливо інсуліну, та встановлення послідовностей основ у нуклеїнових кислотах справили величезний вплив на розвиток біохімії і, зокрема, на розвиток нової наукової галузі – молекулярної біології. Його методи визначення первинної структури біомакромолекул допомогли біохімікам і молекулярним біологам встановити структуру багатьох протеїнів і нуклеїнових кислот і заклали підвалини генної інженерії.

Включення ентеросорбентів до протизапальної терапії для поліпшення ефективності лікування хворих на ХОЗЛ у гострій фазі

С. В. Кучер*, О. В. Лотоцька

Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України
*e-mail: kuchersv@tdmu.edu.ua

Отримано: 29 січня 2021; Затверджено: 23 квітень 2021

Ключову роль у розвитку хронічної обструктивної хвороби легенів (ХОЗЛ) відіграє запалення, яке проявляється підвищеним рівнем таких маркерів запалення, як цитокіни. Метою цього дослідження було вивчити вплив ентеросорбентів на рівень цитокінів IL-1β, TNFa та IL-10 у хворих на ХОЗЛ у період загострення з урахуванням віку пацієнта. Пацієнтів було розподілено за двома віковими групами: група 1 (від 40 до 59 років), група 2 (старше 60 років). Рівень IL-1β, TNF-α та IL-10 визначали методом імуноензимного аналізу. Рівень прозапальних та протизапальних цитокінів збільшувався в обох вікових групах хворих на ХОЗЛ у період загострення порівняно з групою здорових людей. Базова терапія (БТ) мала позитивний вплив. Приєднання до БТ ентеросорбентів Ентеросгелю та Карболайну зменшувало рівень IL-1β, IL-10 та TNF-α в сироватці крові пацієнтів обох груп більше, ніж у разі застосування лише БТ. Вираженіші зміни спостерігались у пацієнтів вікової групи 2. Показано, що включення ентеросорбентів Карболайн або Ентеросгель до базової терапії хворих на ХОЗЛ із загостренням знижувало рівень IL1, TNF-α та IL10 у пацієнтів будь-якого віку.

Клінічні та імунологічні особливості паразитарних інфекцій в дітей із розладами травної системи в Західній Україні

К. Т. Глушко*, Г. А. Павлишин, К. В. Козак

Кафедра педіатрії №2, Тернопільський національний медичний університет імені І. Горбачевського МОЗ України, Тернопіль, Україна;
*e-mail: glushko_kt@tdmu.edu.ua

Отримано: 29 січня 2021; Затверджено: 23 квітень 2021

Такі захворювання травневої системи, як гастродуоденальні (ГДЗ) та гепатобіліарні розлади (ГБР) досить поширені серед дітей. У той же час широко розповсюдженими інфекціями шлунково-кишкового тракту є кишкові паразити. Нами було обстежено 108 дітей із ГДЗ (n = 54) та ГБР (n = 54), середній вік 11,8 ± 4,3 років, які проходили лікування в дитячій лікарні. Були проведені: аналіз крові на специфічні Ig до Ascaris lumbricoides, Toxocara canis; аналізи на яйця гельмінтів та цисти лямблій; тест на ентеробіоз. Визначено рівень інтерлейкіну-4 (IL-4) в сироватці крові у 97 із 108 дітей. Загалом коінфікування паразитами виявлено у 60,2%: лямбліоз – у 30,6%, токсокароз – у 17,6%, аскаридоз (серопозитивні) – у 13,9%, ентеробіоз – у 8,3% випадків. Паразитарні інвазії (ПІ) траплялись у 72,2% в ГБР групі та у 48,2% із ГДЗ (P = 0,01). Із них лише аскаридоз переважав у ГБР групі (22,2%), ніж у ГДЗ (5,6%) (P = 0,01). Середній вік дітей з підтвердженими ПІ (ПІ+), становив 9,9 ± 4,6 років, тоді як у ПІ – негативних (ПІ–) – 12,8 ± 3,3 років (P < 0.001). Рівень IL-4 при ГДЗ в групі (ПI+) становив 9,3 ± 0,9 пг/мл, тоді як в (ПI–) – 6,9 ± 1,8 пг/мл (P = 0,02). IL-4 за ГБР в (ПІ+) становив 14,2 ± 8,8 пг/мл, а в (ПI–) 7,5 ± 2,4 пг/мл (P = 0,03). Різний вплив на перебіг та імунну відповідь залежно від коінфекції лямбліями або кишковими паразитами свідчить про необхідність додаткового скринінгу на ці інфекції в дітей.

Дослідження взаємозв’язку між синдромом нічного вживання їжі та метаболічним синдромом у дітей

Г. А. Павлишин, К. В. Козак*, К. Т. Глушко

Тернопільський національний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського МОЗ України
*e-mail: kozakk@tdmu.edu.ua

Отримано: 29 січня 2021; Затверджено: 23 квітень 2021

Порушення харчової поведінки – одна із причин розвитку ожиріння абдомінального ти­пу та метаболічного синдрому. Якщо нещодавно синдром нічного вживання їжі та метаболічний синдром розглядалися виключно як нозологія характерна для дорослого населення, то наразі вони реєструються серед дитячої популяції. У дослідження включено 120 дітей (27 дівчаток (22,5%) та 93 хлопчики (77,5%) віком 10-17 років із надмірною масою тіла (18,33%) та ожирінням (81,67%). Усім дітям проведено антропометрію та вимірювання артеріального тиску. Здійснено визначення в сироватці крові рівнів тригліцеридів, ліпопротеїнів високої щільності та глюкози. За результатами обстеження абдомінальне ожиріння виявлено у 70% дітей. Синдром нічного вживання їжі діагностовано у 20,83% підлітків. Водночас, частота виявлення метаболічного синдрому в групі обстежених складала 34,17%. Метаболічний синдром вірогідно реєструвався частіше в дітей із синдромом нічного вживання їжі (56,00% (95% CI 30,62; 93,96)) порівняно із 28,42% (95% CI 18,73; 41,35) ‒ у групі осіб без розладу харчової поведінки (P < 0,05). Результатами дослідження з’ясовано, що наявність синдрому нічного вживання їжі збільшує ймовірність виникнення метаболічного синдрому втричі (OR 3,21 (95% CI 1,29‒7,94); P = 0,012). Таким чином, ретельний скринінг щодо виявлення порушень харчової поведінки і синдрому нічного вживання їжі, зокрема, має бути невід’ємною частиною обстеження дітей з надмірною вагою та ожирінням для своєчасної діагностики метаболічного синдрому.

Зв’язок між рівнем вітаміну D та кардіометаболічними порушеннями в підлітків із надмірною вагою тіла та ожирінням

Г. А. Павлишин, А.-М. А. Шульгай*

Кафедра педіатрії № 2, Тернопільський національний медичний університет імені І.  Я. Горбачевського, Тернопіль, Україна;
*e-mail: shulhai_aa@tdmu.edu.ua

Отримано: 29 січня 2021; Затверджено: 23 квітень 2021

Зростання кількості підлітків із надлишковою вагою та ожирінням часто поєднано з низьким рівнем в організмі вітаміну D, що може призвести до порушень ліпідного та вуглеводного обмінів, які лежать в основі розвитку артеріальної гіпертензії та кардіометаболічних змін. Метою нашого дослідження було встановити взаємозв’язки між рівнем забезпеченості вітаміном D та основними показниками ліпідного, вуглеводного обмінів та антропометричних вимірювань. Обстежено 196 підлітків (129 хлопчиків та 67 дівчаток), які проживають у Тернопільській області. Середній вік дітей – 15,5 ± 2,3 роки. Залежно від індексу маси тіла (BMI) дітей було розділено на три групи: 60 дітей підліткового віку з нормальною вагою тіла, 60 – з надлишковою та 76 – із ожирінням. Всім дітям проводили антропометричні вимірювання та загальноклінічні обстеження. У сироватці крові визначали рівень 25(OH)D та основні показники, що характеризують ліпідний і вуглеводний обмін. Встановлено, що у більшості дітей підліткового віку рівень 25(ОН)D у сироватці крові був низьким. У підлітків із нормальною вагою дефіцит вітаміну D виявлено у 57,3%, у підлітків з надлишковою вагою – у 70,72%, а в дітей з ожирінням – у 77,2%. За статистичної обробки рівень 25(ОН)D у сироватці крові дітей з надмірною вагою та ожирінням вірогідно корелював із BMI (r = -0,427, P < 0,001), ОТ (r = -0,462, P < 0,001), HDL-C (r = 0,214, P = 0,023), LDL-C (r = -0,226, P = 0,011), ІА (r = -0,284, P = 0,001), рівнем інсуліну (r = -0,483, P < 0,001), індексом інсулінорезистентності НОМА-IR (r = -0,454, P < 0,001). Зроблено висновок, що розвиток кардіометаболічних порушень у підлітків з надмірною вагою та ожирінням залежить від рівня забезпеченості  вітаміном D.