Category Archives: Uncategorized
Створення субліній клітин MCF-7 з CRISPR/Cas9 індукованим порушенням експресії естрогенового рецептора альфа (ESR1)
Л. О. Савінська1, С. А. Квітченко1,2, С. С. Пальчевський1, І. В. Крупська1,
А. В. Мазов1, О. М. Гаріфулін1, В. В. Філоненко1*
1Інститут молекулярної біології і генетики НАН України, Київ;
2ННЦ «Інститут біології та медицини»,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна;
*e-mail: filonenko@imbg.org.ua
Отримано: 28 жовтня 2024; Виправлено: 05 листопада 2024;
Затверджено: 21 листопада 2024; Доступно онлайн: 17 грудня 2024
Наша початкова гіпотеза, що узгоджувалася з даними літератури, полягала в тому, що естрогеновий рецептор альфа (ESR1) може функціонувати як головний регулятор експресії генів, пов’язаних з епітеліально-мезенхімальним переходом (EMT) у ракових клітинах. Щоб дослідити це, ми використали систему редагування генів CRISPR/Cas9 для створення субліній MCF-7 із зниженою експресією ESR1 та проаналізували її вплив на ініціацію EMT в клітинах. Застосовуючи два різних типи gRNA для редагування гену, ми створили шість субліній MCF-7 клітин із майже повним або частковим зниженням вмісту ізоформ ESR1. Несподівано, нами не було виявлено помітного впливу зниження експресії ESR1 на прояв EMT, оскільки ні Вестерн-блот ні ПЛР аналіз в реальному часі обраних клонів не виявили змін у експресії маркерів EMT. Ми припустили, що ті ізоформи ESR1, на експресію яких не вплинуло редагування гена, можуть мати вирішальне значення в ініціації ЕМТ. Отримані моделі клітин будуть використані надалі для оцінки активності ізоформ ESR1.
Потенціал ізотіоціанату сульфорафану з хрестоцвітих рослин у боротьбі з ожирінням та цукровим діабетом 2 типу: залучення регуляторного шляху NRF2
М. В. Іваночко1, М. М. Байляк1, В. І. Лущак1,2*
1Кафедра біохімії та біотехнології, Прикарпатський національний університет
імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, Україна;
2Громадська організація «Університет досліджень та розробок»,
Івано-Франківськ, Україна;
*e-mail: volodymyr.lushchak@pnu.edu.ua
Отримано: 03 вересня 2024; Виправлено: 11 листопада 2024;
Затверджено: 21 листопада 2024; Доступно онлайн: 17 грудня 2024
Метою цього огляду було проаналізувати поточні дані щодо застосування ізотіоціанату сульфорафану, знайденого в броколі та інших хрестоцвітих рослинах, для лікування цукрового діабету 2 типу, ожиріння та їх супутніх захворювань із представленням встановлених молекулярних, особливо залежних від NF‑E2-пов’язаного фактора-2 (Nrf2), і сигнальних механізмів терапевтичних ефектів.
Біохімічні та клітинні механізми імуногенної загибелі клітин
М. Кліщ, Н. Скорохід, Р. Панчук, Р. Стойка*
Інститут біології клітини НАН України, Львів;
*e-mail: stoika@cellbiol.lviv.ua; stoika.rostyslav@gmail.com
Отримано: 21 квітня 2024; Виправлено: 11 вересня 2024;
Затверджено: 21 листопада 2024; Доступно онлайн: 17 грудня 2024
Імуногенна загибель клітин (ІЗК) – це режим запрограмованої клітинної загибелі, що призводить до активації протипухлинної імунної відповіді та визначає довгостроковий успіх протиракової терапії. Тут ми надаємо огляд відомих молекулярних і клітинних механізмів ІЗК. Зазвичай у дослідженнях ІЗК використовуються експериментальні моделі солідних пухлин. Проте моделі асцитних пухлин можуть мати деякі переваги перед ними. У статті наведено результати нашого дослідження з апробації мишачої лімфоми Немет-Келнера як експериментальної моделі асцитних пухлин для досліджень ІЗК.
Віртуальний скринінг противірусних пептидів як нових блокаторів вірусу папіломи людини 16
H. Al-Madhagi
Biochemical Technology Program, Dhamar University, Dhamar, Yemen;
e-mail: bio.haitham@gmail.com
Отримано: 08 червня 2024; Виправлено: 09 липня 2024;
Затверджено: 07 жовтня 2024; Доступно онлайн: 28 жовтня 2024
Віруси папіломи людини (HPV) спричиняють 5% випадків раку, проте досі відсутні специфічні противірусні засоби, спрямовані на інфекцію HPV. Противірусні пептиди (AVP) є перспективною альтернативою традиційним терапевтичним засобам. Це дослідження має на меті вивчити використання AVP проти онкопротеїну E6 вірусу HPV16 за допомогою віртуального скринінгу. Було визначено потенційну ділянку зв’язування онкопротеїну E6, а з використанням бази даних антимікробних пептидів CAMPR4 відібрано 18 AVP. Ці AVP були пристиковані до онкопротеїну E6 за допомогою сервера HawkDockб після чого проведено динамічне моделювання. Серед протестованих AVP, найвищий інгібуючий потенціал проти онкопротеїну E6 продемонстрували AVP18, AVP10 та AVP7. AVP18 виявив більше нековалентних контактів, водневих зв’язків та електростатичних взаємодій. Динамічне моделювання підтвердило стабільність комплексів, що утворюються цими AVP з онкопротеїном E6. Це дослідження свідчать, що AVP7, AVP10 та AVP18 є перспективними кандидатами для блокування HPV16 шляхом інгібування онкопротеїну E6.
Антибактеріальна дія нових композицій на основі цеоліту в залежності від допування катіонами Ag(+) і Сu(2+)
Н. О. Манько1*, О. О. Ільков2, О. Ю. Ключівська1, В. О. Василечко3,4,
В. В. Сидорчук5, Н. П. Ковальська6, О. І. Костів3, С. Р. Багдай3,
А. В. Зелінський3, О. М. Громико7, Н. В. Скрипченко8,
Я. М. Каличак3, Р. С. Стойка1
1Відділ регуляції клітинної проліферації та апоптозу, Інститут біології клітини НАН України, Львів;
2Галичфарм, Львів, Україна;
3Хімічний факультет, Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна;
4Кафедра харчових технологій, Львівський торговельно-економічний університет, Львів, Україна;
5Відділ окислювальних гетерогенно-каталітичних процесів, Інститут сорбції та проблем ендоекології НАН України, Київ;
6Кафедра фармакогнозії та ботаніки, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ, Україна;
7Біологічний факультет, Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, Україна;
8Відділ акліматизації плодових рослин, Національний ботанічний сад імені М. М. Гришка НАН України, Київ;
*e-mail: mankonazarcb@gmail.com
Отримано: 01 липня 2024; Виправлено: 23 серпня 2024;
Затверджено: 07 жовтня 2024; Доступно онлайн: 28 жовтня 2024
Останнім часом зростає інтерес до вивчення сорбційних та каталітичних властивостей твердих наноматеріалів, зокрема природних цеолітів, як можливих компонентів дезінфекційних засобів. Метою роботи було вивчення антимікробної дії композицій на основі закарпатського клиноптилоліту (Кл), допованого катіонами Ag+ та Сu2+. Ці композиції піддавали ся механохімічній модифікації в етанольному середовищі з додаванням екстракту листя Actinidia arguta, який використовувався як антиоксидант. Отримані композиціїї досліджували за допомогою рентгенівських та лазерних дифракційних аналізаторів, скануючої електронної мікроскопії, FTIR-спектроскопії. Антибактеріальну активність оцінювали за допомогою МТТ-тесту, а продукцію АФК – за допомогою дифенілпікрилгідразилового флуоресцентного барвника. Використовували наступні штами бактерій: Staphylococcus aureus, Bacillus subtilis, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens. Показано, що Кл без допанту не виявляв вираженої антибактеріальної активності стосовно оброблених штамів бактерій, незалежно від присутності етанолу чи рослинного екстракту. Зразки Кл, що містять срібло та оброблені екстрактом Actinidia arguta, не підвищували антибактеріальну активність. Зразки, доповані міддю та оброблені етанолом і екстрактом Actinidia arguta, продемонстрували токсичну дію щодо Bacillus subtilis, найвищий токсичний ефект проти P. fluorescence, але значно знизили антибактеріальну активність щодо штамів Staphylococcus aureus і Pseudomonas aeruginosa порівняно з дією зразків, необроблених рослинним екстрактом. Більшість версій композитів Кл продемонстрували залежний від часу антиоксидантний ефект, який можна порівняти з ефектом аскорбінової кислоти, яка використовувалась як позитивний контроль. Отримані дані свідчать про те, що антибактеріальна дія створених композицій на основі Кл пов’язана не з генерацією АФК, а з особливостями їх взаємодії з поверхнею бактеріальних клітин.
Вплив короткотривалого зниження споживання корму молочними коровами в післяродовий період на розвиток субклінічного кетозу
В. Влізло1,2*, О. Стасів1, Г. Седіло1,
Н. Федак1, M. Петришин1, Р. Волошин1
1Інститут сільського господарства карпатського регіону НААН,
с. Оброшине Львівський р-н, Львівська обл., Україна;
2Львівський національний університет ветеринарної медицини
та біотехнологій ім. С. З. Гжицького, Львів, Україна;
*e-mail: vasyl.vlizlo@lvet.edu.ua
Отримано: 22 травня 2024; Виправлено: 08 серпня 2024;
Затверджено: 07 жовтня 2024; Доступно онлайн: 28 жовтня 2024
Субклінічний кетоз поширений серед високопродуктивних молочних корів у післяродовий період. Патологія завдає значних економічних збитків внаслідок зниження продуктивності. Фізіологічно збалансована годівля корів у перші тижні після отелення і в період інтенсивної лактації є основою зменшення захворюваності на кетоз. Метою нашої роботи було встановити як короткотривале зменшення згодовування кормів коровам у перші тижні після отелення впливає на рівень кетонових тіл у крові, сечі та молоці. Дослідження проводили на 10 коровах української чорно-рябої молочної породи, у віці від 4 до 6 років, 2−4 тижні після отелення. Протягом 24 год коровам поступово зменшували згодовування комбікорму, сінажу та силосу на ¼, ½, ¾ до повного їх виключення з раціону, залишивши вільний доступ до сіна та води. Такий рівень живлення корів тривав до 72 год. Вміст кетонових тіл у сечі, β-гідроксибутирату у молоці, β-гідроксибутирату та глюкози у крові визначали на початку та через 24, 48 і 72 год. Кількість загального білірубіну, холестеролу та альбуміну і активність ензимів у сироватці крові вимірювали на біохімічному аналізаторі. Встановлено, що через 24 год після початку зменшення згодовування кормів у крові знижувався рівень глюкози, а через 48 та 72 год розвивалася стійка гіпоглікемія і зростала концентрація β-гідроксибутирату у крові та молоці й кетонових тіл у сечі. Через 72 год у крові корів зростав вміст загального білірубіну та знижувався альбумін і зростала активність ензимів, а також сповільнювалося перетворення натрію пропіонату у глюкозу. Таким чином, короткотривале зниження споживання корму молочними коровами після отелення спричиняє розвиток кетозу і порушення функцій печінки.
Показники вуглеводного обміну та стану антиоксидантної системи за проростання старого насіння пшениці та тритикале, обробленого донором H(2)S
Т. О. Ястреб1, О. І. Кокорев1, А. І. Дяченко2,
М. В. Шевченко3, М. М. Маренич4, Ю. Є. Колупаєв1,4*
1Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН, Харків, Україна;
2Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України, Київ;
3Державний біотехнологічний університет, Харків, Україна;
4Полтавський державний аграрний університет, Україна
*e-mail: plant_biology@ukr.net
Отримано: 06 серпня 2024; Виправлено: 03 вересня 2024;
Затверджено: 07 жовтня 2024; Доступно онлайн: 28 жовтня 2024
Гідроген сульфід (H2S) є молекулою-газотрансмітером, яка бере участь у реалізації багатьох функцій рослинного організму, включно з проростанням насіння. Показано, що старіння насіння супроводжується окислювальним стресом і зниженням схожості. Вплив екзогенного H2S на проростання старого насіння злаків не досліджувався. Мета роботи полягала у дослідженні впливу праймування NaHS як донора H2S на насіння пшениці та тритикале, які попередньо зазнали природного старіння. Насіння озимої пшениці (Triticum aestivum) та озимого ×Triticosecale зберігалося в приміщенні протягом 4 років за змінних температури та вологості. Постаріле насіння обробляли 0,2-5 мМ розчином NaHS протягом 3 годин і пророщували в чашках Петрі протягом 3 днів. Як контроль використовували обробку водою (гідропраймінг). Визначали активність амілази в зерні, біомасу пагонів і коренів, вміст загальних цукрів, Н2О2, продуктів пероксидного окислення ліпідів та антоціанів, а також активність антиоксидантних ензимів у проростках. Показано, що після обробки донором H2S активність каталази і гваяколпероксидази, а також вміст антоціанів зростали лише в проростках тритикале. Водночас обробка насіння обох видів злаків супроводжувалася посиленням росту пагонів і коренів, підвищенням активності амілази та супероксиддисмутази, зниженням вмісту Н2О2 і МДА, а також підвищеним накопиченням цукрів у пагонах. Зроблено висновок, що підвищення схожості старого насіння злаків під впливом донора H2S зумовлене посиленням мобілізації резервних вуглеводів та модуляцією активності антиоксидантної системи. Таку обробку можна розглядати як ефективний інструмент для покращення росту проростків.