Tag Archives: дихлороцтова кислота

Зміни в експресії генів лактатних транспортерів (MCT1 ТА CD147) у серцевому м’язі діабетичних щурів: вплив дихлорацетату та тренувань на витривалість

H. Rezaeinasab1*, A. Habibi1, M. Nikbakht1, M. Rashno2,3, S. Shakerian1

1Department of Exercise Physiology, Faculty of Sport Sciences, Shahid Chamran University of Ahvaz, Ahvaz, Iran;
2Department of Immunology, Faculty of Medicine, Ahvaz Jundishapur University of Medical Sciences, Ahvaz, Iran;
3Department of Cellular and Molecular Research Center, Ahvaz Jundishapur University of Medical Sciences, Ahvaz, Iran;
*e-mail: hamed.rezaei2020@gmail.com

Отримано: 23 березня 2020; Затверджено: 25 червня 2020

Накопичення лактату може активувати мітохондріальний біогенез в серцевому м’язі. Метою цього дослідження було вивчити вплив інгібування піруватдегідрогенази кінази-4 (PDK4) і фізичних навантажень (тренування на витривалість) на експресію генів транспортерів лактату (MCT1 і CD147) в серцевому м’язі щурів зі стрептозотоциніндукованим діабетом. Експеримент проводили на 64 щурах-самцях лінії Wistar, які після індукування діабету було випадковим чином розділено на вісім груп. Тренування на витривалість виконували на біговій доріжці протягом 6 тижнів. Активність PDK4 в міокарді інгібували введенням дихлороцтової кислоти  (DCA), 50 мг/кг маси тіла. Експресію генів вимірювали за допомогою ПЛР у реальному часі. Статистичну обробку даних здійснювали за допомогою двофакторного тесту ANOVA. Результати дослідження показали, що після тренувань на витривалість експресія генів MCT1, PDK4 та CD147 вірогідно зростала (P < 0,05), а за інгібування PDK4 у серцевому м’язі експресія генів MCT1 та CD147 статистично зменшувалась (Р < 0,05) у групах: фізичне навантаження + діабет + DCA та діабет + DCA. Дійшли висновку, що накопичення лактату за фізичного навантаження у хворих на цукровий діабет зменшується завдяки мітохондріальній адаптації за ін’єкції DCA, що зумовлює зниження  окислювального стресу і збільшує ефективність роботи серця.

Вплив інгібування ПДК4 на рівень протеїну AMPK і експресію гена PGC-1α в скелетних м’язах щурів за фізичного навантаження

S. Aminizadeh1, Y. Masoumi-Ardakani2, B. Shahouzehi3

1Physiology Research Center, Institute of Basic and Clinical Physiology Sciences, Kerman University of Medical Sciences, Kerman, Iran;
e-mail: soheilaminizadeh@gmail.com; ymab125@yahoo.com;
2Cardiovascular Research Center, Institute of Basic and Clinical Physiology Sciences, Kerman University of Medical Sciences, Kerman, Iran;
e-mail: bshahouzehi@gmail.com

У клітинах існують регуляторні системи, які контролюють їх фізіологічний стан. Такі клітинні регуляції здійснюються за рахунок модуляції експресії генів. Скелетні м’язи здатні швидко адаптуватися і виробляти АТР за різних умов. АМP-активована протеїнкіназа (АМPK) та PGC-1α (коактиватор-1альфа гамма-рецептор, що активується проліфератором піроксисом) є важливими регуляторами енергетичного гомео­стазу клітини. У роботі досліджено вплив фізичних навантажень (тренування на витривалість) і інгібування кінази-4 піруватдегідрогенази (PDK4) на експресію АМPK і PGC-1α в скелетних м’язах щурів. Тридцять два самці щурів лінії Wistar було довільно розділено на 4 групи (n = 8). Група 1 (контроль) не зазнавала ніякого впливу, група 2 отримувала щодня дихлороцтову кислоту (150 мг/кг ваги тіла тварини), група 3 – зазнавала фізичних навантажень, група 4 – отримувала дихлороцтову кислоту і зазнавала фізичних навантажень. Експресію АМPK, а також експресію генів PDK4 і PGC-1α визначали, відповідно, за допомогою вестерн-блот і ПЛР в реальному часі. Було показано, що інгібування PDK4 призводить до підвищення рівня протеїну АМPK. Фізичні навантаження (група 2) й інгібування PDK4 (група 4) спричинюють значне підвищення експресії гена PGC-1α порівняо з контрольною групою. У тварин, які отримували дихлороцтову кислоту, спостерігалося знач­не підвищення експресії гена PDK4 порівняно з контрольною групою (P = 0,001), також знач­не підвищення експресії гена PDK4 порівняно з контролем (P = 0,006) спостерігалося і в двох інших групах (групи 2 і 3). Одержані результати свідчать, що комбінація фізичного навантаження й інгібування PDK4 через підвищення рівня регуляції PGC-1α, значно покращує енергетичний стан і ефективність роботи скелетних м’язів.