R. T. Altaee, M. G. Aldabbagh, O. Y. Al‑Abbasy

Department of Chemistry, College of Education for Pure Sciences, University of Mosul, Iraq;
e-mail: chem.omar1978@uomosul.edu.iq

Отримано: 09 січня 2026; Виправлено: 29 січня 2026;
Затверджено: 03 квітня 2026; Доступно онлайн: 21 квітня 2026

Надмірне накопичення жирової тканини є характерною ознакою ожиріння та критичним фактором у розвитку численних медичних проблем. Панкреатична ліпаза (PLase), яка контролює всмоктування жирів у кишківнику, стала важливим таргетним об’єктом у терапії проти ожиріння. Метою цього дослідження було оцінити потенційні ефекти аспірину як інгібітора PLase та засобу для схуднення у порівнянні з широко використовуваним препаратом проти ожиріння Xenical. Панкреатичну ліпазу із плазми крові чоловіків-добровольців із ожирінням було очищено у 28,5 раза за допомогою іонообмінної хроматографії. Активність ензиму оцінювали з використанням p-нітрофенілбутирату як субстрату. Кінетичний аналіз дії аспірину на активність очищеного ензиму показав механізм конкурентного інгібування з K_i 24,3 мМ. Дослідження in vivo проводили на 20 самцях щурів лінії Wistar, рандомно розділених на чотири рівні групи: 1 – контроль; 2 – отримували дієту з високим вмістом жирів (HFD) протягом 12 тижнів; 3 –HFD та пероральний прийом ксенікалу (10 мг/кг маси тіла щодня); 4 – HFD та пероральний прийом аспірину (14,4 мг/кг маси тіла щодня). У групі HFD спостерігали збільшення маси тіла та підвищену активність PLase у плазмі порівняно з контролем. Терапія аспірином та ксенікалом призвела до значного зниження маси тіла та активності PLase порівняно з щурами HFD, які не отримували аспірин чи ксенікал. Молекулярний докінг зв’язування протеїну 1, панкреатичної ліпази людини (PDB ID: 2PPL), виявило значення енергії зв’язування (ΔG) 5,4 та -4,4 ккал/моль, відповідно, що вказує на більш сильну взаємодію протеїну з аспірином порівняно з ксенікалом. Це комбіноване дослідження підтверджує висновок, що аспірин має перспективи стати новим засобом проти ожиріння.