О. П. Матишевська*, В. М. Данилова, С. В. Комісаренко

Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
*е-mail:matysh@yahoo.com

Отримано: 19 квітня 2021; Затверджено: 07 липня 2021

Середина минулого сторіччя ознаменувалась низкою визначних подій в галузі молекулярної біології. Достатньо пригадати дійсно революційне відкриття подвійної спіралі ДНК, що могла самовідтворюватись і у такий спосіб здійснювати основну життєву функцію, виділення ензимів синтезу  ДНК та синтезування ДНК поза клітиною тощо. Проте питання про регуляцію процесу передачі інформації від ДНК до протеїнів залишалось відкритим.  Розроблена трьома французькими вченими (Андре Львов, Франсуа Жакоб та  Жак Моно; Нобелівська премія 1965 р.) концепція про механізм регуляції активності генів прокаріот визнана одним із блискучих досягнень молекулярної біології, яке стало логічним розвитком досліджень, здійснених генетиками і біохіміками в попередні десятиріччя. Сутність відкриття Львова, Жакоба і Моно – це ідентифікація двох принципово відмінних груп генів – структурних і функціональних – та з’ясування внеску цих груп генів у процес передачі спадкової інформації, про що і йдеться у представленій статті.