Tag Archives: клітинні лінії

Вплив секреторної форми HB-EGF людини на клітини з різною кількістю та співвідношенням рецепторів EGFR і ErbB4

О. І. Криніна, Н. В. Короткевич, А. Ю. Лабинцев, С. І. Романюк, Д. В. Колибо, С. В. Комісаренко

Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: olyakrynina@gmail.com

Отримано: 18 липня 2019; Затверджено: 13 серпня 2019

HB-EGF є одним із найефективніших лігандів EGFR та ErbB4 рецепторів. Цей ростовий фактор відіграє важливу роль у багатьох клітинних процесах, проте його ефект відрізняється для різних типів клітин і залишається неповністю вивченим. Метою цієї роботи було дослідити залежність між HB-EGF-індукованою проліферацією клітин та активацією рецепторів EGFR і ErbB4. Для цього було проаналізовано вплив рекомбінантного аналога sHB-EGF людини (rsHB-EGF) на проліферацію клітин різних ліній, що мають різну кількість і співвідношення рецепторів EGFR і ErbB4, а також на активацію p38 та ERK1/2 (p42/44) кіназ МАРК-каскаду в цих клітинах. Для порівняння проведено аналогічні дослідження щодо впливу природного sHB-EGF, який виділявся клітинами гістоцитної лімфоми людини U937 за кокультивування з клітинами різних ліній. Встановлено, що інтенсивність проліферації клітин у відповідь на дію sHB-EGF залежить не тільки від кількості, а й від співвідношення рецепторів EGFR і ErbB4. Показано, що сигналінг через рецептор ErbB4 пов’язаний з активацією кінази p38, а сигналінг через рецептор EGFR – з активацією кінази ERK1/2 (p42/44). Зроблено припущення про існування двох різних механізмів стимулювання проліферації клітин під впливом sHB-EGF, одночасний запуск яких обумовлює максимальну проліферативну відповідь клітин. Результати цього дослідження свідчать на користь доцільності створення антипроліферативних препаратів, націлених на рецептор ErbB4.

Зміни в експресії proHB-EGF під час функціональної активації клітин імунної системи

Т. О. Чудіна1,2, А. Ю. Лабинцев1, С. І. Романюк1, Д. В. Колибо1,2, С. В. Комісаренко1

1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
2ННЦ «Інститут біології та медицини», Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна;
e-mail: kolibo@biochem.kiev.ua

Досліджено рівень експресії proHB-EGF на клітинах ліній J774, Raji, KG-1, що походять з різних типів клітин імунної системи людини та миші, за стандартних умов культивування in vitro та під час функціональної активації цих клітин. Виявлено зміни експресії proHB-EGF на поверхні клітин залежно від щільності клітинної популяції, вмісту фетальної сироватки бика у культуральному середовищі, під впливом мітогенного чинника – ліпополісахариду бактеріального походження, а також неактивної повнорозмірної форми дифтерійного токсину (CRM197) і рекомбінантного аналога розчинної форми HB-EGF – rsHB-EGF. Одержані результати є важливими для розу­міння функціональної ролі рецептора proHB-EGF на поверхні макрофагоподібних клітин і B-лімфоцитів та свідчать про залучення цього рецептора до регуляції імунних процесів в організмі.

Порівняльний аналіз експресії генів у нормальній клітинній лінії та у клітинних лініях раку простати людини

Є. Е. Розенберг, Г. В. Геращенко, В. І. Кашуба

Державна ключова лабораторія молекулярної і клітинної біології,
Інститут молекулярної біології і генетики НАН України, Київ;
e-mail: y.e.rozenberg@imbg.org.ua

Рак простати є однією з головних причин смертності у чоловіків із злоякісними захворюваннями. Тому пошук біомаркерів раку простати, які б дозволяли відрізняти агресивні метастазуючі пухлини від латентних є актуальною проблемою. Метою роботи було дослідження рівня експресії генів на модельних лініях нормальних епітеліальних клітин PNT2 та ліній клітин, одержаних із пухлин простати людини, різних за ступенем агресивності та метастазування, – LNCaP, DU145 та PC3 – для пошуку диференційно експресованих генів, які дозволять створити панель маркерів прог­нозу перебігу захворювання на рак. У цій роботі методом кількісної ПЛР (к-ПЛР) визначено відносну експресію 65 генів, пов’язаних з канцерогенезом. Зміни експресії знайдено для 29 генів у клітинній лінії LNCaP, для 20 – в лінії DU145 та 16 – в лінії PC3 порівняно з нормальною клітинною лінією простати PNT2. Аналіз експресії генів дозволяє говорити про епітеліально-мезенхімальний перехід, який включає в себе втрату епітеліальних маркерів, зниження клітинної адгезії, посилення міграції. Серед цих генів знайдено диференційно-експресовані гени в клітинних лініях раку простати. Виявлено, що найбільших змін зазнає експресія генів, які контролюють адгезію клітин (CDH1), інвазивність та метастазування (IL8, CXCL2), а також контроль клітинного циклу (P16, CCNE1). Ці гени можуть бути використані з метою створення панелей для діагностики та/або прогнозу інвазивних метастазуючих пухлин простати.