Tag Archives: кореляційний аналіз
Рівень фетуїну-А у пацієнтів із нелікованою дисфункцією щитоподібної залози
A. S. Idan1*, M. I. Hamzah1, M. S. Khudhair2
1Clinical Biochemistry Department, Al-Nahrain University, Medicine College, Iraq;
2Internal Medicine Department, Al-Nahrain University, Medicine College, Iraq;
*e-mail: alaas3223@gmail.com
Отримано: 26 серпня 2023; Виправлено: 08 листопада 2023;
Затверджено: 01 лютого 2024; Доступно онлайн: 26 лютого 2024
Відомо, що глікопротеїн плазми крові фетуїн-А, відіграє важливу роль у патогенезі багатьох метаболічних порушень. Метою цього дослідження було визначити рівень фетуїну-А в сироватці крові пацієнтів із вперше діагностованим первинним гіпертиреозом (ПГТ) та субклінічним гіпотиреозом (СГТ), а також дослідити кореляцію цього показника з рівнем тиреоїдних гормонів, віком та статтю пацієнтів. У дослідженні взяли участь 90 пацієнтів із нелікованою дисфункцією щитоподібної залози, за даними тиреоїдного тесту 45 з ПТГ і 45 з СГТ, та 90 осіб контрольної групи. Концентрації трийодтироніну (Т3), тетрайодтироніну (Т4) та тиреотропного гормону (ТТГ) у сироватці крові визначали за допомогою імунофлуоресцентного аналізу (ELFA), концентрацію фетуїну-А – за допомогою імуноензимного аналізу (ELISA). Встановлено, що рівень фетуїну-А був значно вищим у групі ПГТ порівняно з контрольною групою і мав достовірну позитивну кореляцію з рівнем Т3. У групі СГТ рівень фетуїну-А був достовірно нижчим і мав негативну кореляцію з рівнем ТТГ. Рівень фетуїну-А підвищувався з віком у групі ПГТ і не залежав від статі в усіх досліджуваних групах. Ідеальне значення AUC, отримане для фетуїну-А у порівнянні між групами ПГТ і СГТ, свідчить про можливість його використання як діагностичного маркера для диференціації між цими двома захворюваннями щитоподібної залози.
Рівень індоламін 2,3-діоксигенази і параметри оксидативного стресу пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю
F. M. Y. Saeed, R. F. Jasim*
Collage of Education for Girls, Department of Chemistry, University of Mosul, Iraq;
*e-mail: ra.fadhel@uomosul.edu.iq
Отримано: 13 квітня 2023; Виправлено: 02 червня 2023;
Затверджено: 07 вересня 2023; Доступно онлайн: 12 вересня 2023
Індолеамін-2,3-діоксигеназа (IDO) – це ензим, що розкладає триптофан і належить до кінуренінового шляху. Активність IDO була запропонована як біомаркер для діагностики хронічної хвороби нирок. Метою дослідження було оцінити рівень ІДО, сечовини, креатиніну, сечової кислоти, фосфату, кальцію, альбуміну, МДА, ГСГ, активності пероксидази, каталази, арилестерази в сироватці крові пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (ХНН), які проходили лікування діалізом у порівнянні зі здоровою контрольною групою. Результати показали значне збільшення рівня IDO у пацієнтів порівняно з контролем. Аналіз лінійної регресії з використанням коефіцієнта кореляції Пірсона показав, що підвищений рівень IDO позитивно корелює з сечовиною, креатиніном, сечовою кислотою, фосфатом, рівнем MDA та активністю пероксидази, тоді як негативно корелює з рівнем альбуміну, кальцію, глутатіону, активністю каталази та швидкістю клубочкової фільтрації. Зроблено висновок, що рівень IDO може бути можливим маркером окислювального стресу та запалення у пацієнтів із ХНН.
Жирнокислотний склад сульфатвідновлювальних бактерій, виділених із техногенних екотопів
Д. Р. Абдуліна, Г. О. Іутинська, Л. M. Пуріш
Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, Київ;
e-mail: adara@ukr.net
Отримано: 14 червня 2020; Затверджено: 15 травня 2020
Зростання техногенного навантаження на навколишнє середовище призводить до порушення природних екотопів і є стресовим чинником для широко поширених сульфатвідновлювальних бактерій (СВБ). Зміна жирнокислотного складу СВБ вважається не тільки одним із механізмів адаптації та захисту від негативного впливу, а й однією з хемотаксономічних ознак, які можуть бути використані як індикатор типу бактерій і присутності їх у природних екотопах. Метою роботи було визначення жирнокислотного складу сульфатвідновлювальних штамів бактерій, виділених із різних техногенних екотопів. Спектр 17 жирних кислот визначали методом мас-спектрометрії на газовому хроматографі. Показано, що в ліпідах СВБ переважали насичені C14:0, C15:0, C16:0 та C18:0 і були наявні ненасичені C16:1 та C18:1 жирні кислоти. Кореляційний аналіз виявив, що СВБ, виділені з тих самих техногенних локацій мають подібні профілі жирних кислот, незважаючи на приналежність до різних типів. Так, коефіцієнт кореляції жирнокислотного складу СВБ штамів Desulfovibrio sp. K1 і K2, виділених із ґрунтів, прилеглих до газопроводу, становив r = 0,94, а для Desulfovibrio sp. TC2, Desulfotomaculum sp. TC3 і Desulfomicrobium sp. TC4, виділених із тепломереж, r = 0,97–0,99. Одержані результати щодо підвищення рівня насичення жирних кислот і зниження плинності мембрани СВБ можуть бути використані для оцінки ступеня адаптації СВБ до впливу техногенного навантаження як стресового чинника.