М. В. Дударенко*, Н. Г. Позднякова

Відділ нейрохімії, Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
*e-mail: marina.dudarenko@gmail.com

Отримано: 28 січня 2022; Виправлено: 25 березня 2022;
Затверджено: 20 вересня 2022; Доступно онлайн: 19 грудня 2022

Леветирацетам (LV, 2S-(2-oxo-1-pyrolidiny1) butanamide)) — протиепілептичний препарат, точні механізми якого досі залишаються неясними. Щури лінії Wistar були піддані впливу гіпоксії та судом на 10–12 день постнатального розвитку (pd). Вивільнення [³H]ГАМК аналізували в ізольованих із таламуса нервових терміналях (синаптосомах) в процесі постнатального розвитку у віці pd 17–19 і pd 24–26 (дитяча стадія), pd 38–40 (пубертатний період) і pd 66–73 (молоді щури, які досягли статевої зрілості) в контролі та після перинатальної гіпоксії. Позаклітинний рівень [³H]ГАМК у препараті синаптосом таламусу підвищувався під час розвитку у віці pd 38–40 та pd 66–73 у порівнянні з pd 17–19. LV не впливав на позаклітинний рівень [³H]ГАМК в контролі та після перинатальної гіпоксії у всіх досліджуваних вікових групах. Вивільнення [³H]ГАМК шляхом екзоцитозу в контролі збільшувалося у віці pd 24–26 у порівнянні з pd 17–19. Після перинатальної гіпоксії вивільнення [³H]ГАМК шляхом екзоцитозу з синаптосом також збільшувалося під час розвитку. LV посилював вивільнення [3H]ГАМК шляхом екзоцитозу з синаптосом таламусу у віці pd 66-73 лише після гіпоксії та за умов блокування транспортерів ГАМК NO-711. LV реалізує свою протиепілептичну дію на пресинаптичній ділянці через збільшення вивільнення [³H]ГАМК шляхом екзоцитозу з синаптосом таламусу щурів після перинатальної гіпоксії у віці pd 66–73. Після перинатальної гіпоксії LV виявляв більш значний вплив на синаптосоми таламусу, ніж у контролі. Дія LV залежить від віку і препарат був інертним на дитячій стадії, що може бути корисним для стратегії застосування LV у терапії дитячої епілепсії.