Tag Archives: лізилоксидаза
Участь Cu-вмісних амінооксидаз у розвитку патології легені за умов овальбумін-індукованої бронхіальної астми у мурчаків
О. О. Гудкова1*, С. П. Луговський2, Л. Б. Дробот1, Н. В. Латишко1
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
2Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України, Київ;
*e-mail: ogudkova@biochem.kiev.ua
Отримано: 03 серпня 2022; Виправлено: 15 вересня 2022;
Затверджено: 29 вересня 2022; Доступно онлайн: 06 жовтня 2022
Атопічна бронхіальна астма, що розвивається як імунна відповідь організму на дію алергену, супроводжується хронічним запаленням та фіброзом легеневої тканини, процесом відомим як ремоделювання дихальних шляхів. Для підтвердження залучення у даний патологічний процес родини Cu-вмісних амінооксидаз, семікарбазидчутливої амінооксидази (SSAO), диамінооксидази (DAO) та лізилоксидази (LOX), ми використали їх необоротний інгібітор семікарбазид та модель овальбумін-індукованої бронхіальної астми у мурчаків. По завершенні 16 тижнів після ініціювання захворювання спостерігалося достовірне підвищення активності прозапальних SSAO та DAO у плазмі тварин із бронхіальною астмою (у 1,6 та 2 рази відповідно) в порівнянні з контролем. Введення семікарбазиду астматичним тваринам із питвом або інгаляційно достовірно знижувало ці показники порівняно з групою тварин, що не отримували лікування. Крім того, спостерігалось значне підвищення вмісту прозапального цитокіну IL-13 та рівня активності LOX у легеневій тканині астматичних тварин, що свідчило про розвиток запалення дихальних шляхів та легеневого фіброзу. Вживання семікарбазиду мурчаками-астматиками призводило до нормалізації активності LOX. Гістологічні дослідження підтвердили, що семікарбазид послаблював морфопатологічні зміни в легеневій тканині астматичних тварин. Таким чином, отримані дані свідчать про безпосередню участь досліджуваних ензимів у прогресуванні патологічних процесів за умов атопічноїй бронхіальної астми, а також про можливість використання семікарбазиду як потенційного лікарського засобу у комплексній протиастматичній терапії.
Методи очистки та визначення ензиматичної активності лізилоксидази
О. О. Гудкова, Н. В. Латишко, О. В. Зайцева, С. Г. Шандренко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: gudkovahelga@gmail.com
Метою роботи було екстрагування та часткова очистка лізилоксидази, одержаної із тканин гризунів, простим та ефективним методом, а також розробка чутливого методу визначення його активності, який підходить для масштабних лабораторних експериментів in vivo та in vitro. Розроблений метод базується на принципі негативної сорбції полярного гідрофільного адсорбенту каоліну. Активність лізилоксидази оцінювали двома розробленими методами за кількістю пероксиду водню, який утворюється в ході реакції з 1,5-діамінопентаном як субстратом. Н2О2 детектували або за допомогою хемілюмінесценції люмінолу в присутності пероксидази хрону, або флуорометрично з використанням фолієвої кислоти в присутності Cu (II). Застосований метод очистки лізилоксидази із тканин гризунів дозволив позбавитись від 93% баластних протеїнів, що показано за допомогою електрофорезу в ПААГ. Питома активність лізилоксидази після процедури часткового очищення була у 10–24 рази вища, ніж у вихідному екстракті. Молекулярна маса ензиму з тканин мишей становила приблизно 32 кДа. Запропоновані методи дозволяють економити час та матеріали у разі масштабних лабораторних досліджень.