Т. В. Данилова^1,2*, С. В. Комісаренко³

¹Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, Київ;
²Вища школа соціальних досліджень, Інститут філософії та соціології
Польської академії наук, Варшава, Польща;
*e-mail: danilova_tv@ukr.net;
³Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: svk@biochem.kiev.ua

Отримано: 08 березня 2022; Виправлено: 11 квітня 2023;
Затверджено: 05 червня 2023; Доступно онлайн: 20 червня 2023

Багато десятиліть вчені намагаються розгадати таємниці складного феномену нервової системи, яка отримує повідомлення, обробляє інформацію та надсилає сигнали до різних органів. Найважливіші наукові відкриття 19-го та 20-го століть проклали шлях до Нобелівської премії з фізіології або медицини 2000 року, присудженої Арвіду Карлссону, Полу Грінгарду та Еріку Кенделу «за відкриття щодо передачі сигналів у нервовій системі». Отже, початок нового тисячоліття був “ознаменований” піонерськими дослідженнями хімічної передачі сигналів у центральній нервовій системі, що створили фундамент для глибшого розуміння медіаторної ролі дофаміну, процесів повільної синаптичної передачі, короткочасної та тривалої пам’яті, механізмів дії антипсихотичних та антидепресантних лікарських засобів. У статті представлено короткий огляд основних етапів наукової діяльності шведського нейрофармаколога Пера Арвіда Еміля Карлссона та американських нейробіологів Пола Грінгарда та Еріка Річарда Кендела.