Х. М. Насадюк

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, кафедра біохімії, Україна;
e-mail: nasadyukch@gmail.com

Отримано: 09 березня 2021; Затверджено: 22 вересень 2021

Згідно з сучасними уявленнями, біологічні ефекти багатьох пептидів обумовлені їх коротколанцюговими фрагментами – олігопептидами, що містять від 2 до 20 амінокислот, і активність коротких пептидів часто значно перевищує таку протеїнів-попередників. Метою огляду було узагальнити сучасні дані щодо стабільності коротколанцюгових пептидів, механізмів проникнення їх у клітину, взає­модії з клітинними рецепторами, біологічних ефектів та підходів до клінічного використання. Стабільність коротколанцюгових пептидів обумовлена їх структурою та молекулярною масою. Повідомлялося, що деякі ди-/трипептиди здатні всмоктуватися через слизову оболонку кишечника в інтактній формі завдяки участі пептидних транспортних систем, тоді коли інші піддаються розпаду протеазами. Хоча припускається, що піноцитоз є основним механізмом проникнення олігопептидів у клітину, показано, що деякі ліпофільні олігопептиди пенетрують у клітин­ну мембрану за таким самим механізмом як стероїдні чи тироїдні гормони. Також описано їх специфічні внутрішньоклітинні рецептори. Олігопептиди з низькою молекулярною масою реалізують свою дію на клітинному, хромосомному, геномному та молекулярному рівнях. Перевагами коротколанцюгових пептидів є можливість перорального застосування (для низькомолекулярних сполук), низька імуно­генність, високі тканинна специфічність і біологічний ефект, економічність та еколо­гічність їх синтезу. Отже, коротколанцюгові пептиди можуть розглядатись як перспективні сполуки для фармакотерапії, клітинного культивування та векторної доставки лікарських засобів.