O. П. Борисюк^1,2*, О. І. Мацюра¹, Л. В. Беш¹, Ю. Ю. Дубровна²

¹Кафедра педіатрії № 2, Львівський національний медичний
університет імені Данила Галицького, Львів, Україна;
²КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня», Львів, Україна;
*е-mail: olenabora@gmail.com

Отримано: 09 травня червня 2023; Виправлено: 07 червня 2023;
Затверджено: 11 червня 2023; Доступно онлайн: 11 липня 2023

Раннє застосування постійного позитивного тиску в дихальних шляхах (СРАР) у новонароджених дітей з високим ризиком розвитку респіраторного дистрес-синдрому (РДС) прирівнюється за своєю ефективність до профілактичного призначення сурфактанту. Однак, в перші 72 год після народження майже половина немовлят все ж потребують інтубації та штучної вентиляції легень (ШВЛ), а неуспішне початкове застосування СРАР у цих дітей асоціюється з гіршим прогнозом. Тому пошук надійних прогностичних чинників ризику неефективності СРАР у глибоконедоношених новонароджених, дихальну підтримку в яких розпочинають зі СРАР, залишається актуальним і сьогодні. У ретроспективне когортне дослідження, що проводилось на базі КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» (Україна), було залучено 151 дитину з масою тіла <1500 г і гестаційним віком <32 тижнів, яким відразу після народження призначали СРАР. За отриманими результами частота неефективного застосування СРАР в даній когорті становила 31%. Потреба в інтубації дитини виникала в середньому через п’ять годин після народження, при цьому середня концентрація кисню (FiO₂) становила 0,48 (0,15). Поширеність основних чинників ризику розвитку тяжкого РДС суттєво не відрізнялася між двома групами (успішне СРАР і неуспішне СРАР). Ризик неуспішного застосування СРАР був достовірно пов’язаний з лікуванням сурфактантом, при цьому коефіцієнт співвідношення шансів (КСШ) – 7,46; 95% довірчий інтервал (ДІ): 2,3-24,2, тяжким РДС (КСШ – 12,17; 95% ДІ: 3,8-39,3), потребою в реанімації після народження (КСШ – 3,10; 95% ДІ: 1,2-8,1), початковим тиском на СРАР (КСШ – 0,38; 95% ДІ: 0,15-0,99). Більш раннє введення екзогенного сурфактанту дітям високого ризику розвитку РДС могло б попередити необхідність застосовувати у них ШВЛ.