Tag Archives: адипонектин
Eфект застосування N-стеароїлетаноламіну на індуковані дієтою і старінням зміни у рівні ліпопротеїнів, адипонектину та холестерол-фосфоліпідній композиції адипоцитів щурів
О. С. Ткаченко*, Г. В. Косякова
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ Україна;
*e-mail: 888oksana.tkachenko@gmail.com
Отримано: 26 січня 2024; Виправлено: 19 березня 2024;
Затверджено: 19 березня 2024; Доступно онлайн: 30 квітня 2024
Адипонектин – це адипокін, який секретується жировою тканиною, впливає на метаболізм ліпопротеїнів, зменшує інсулінорезистентність. Відомо, що його рівень знижується при ожирінні та серцевосудинних захворюваннях. Фосфоліпіди та холестерол – це основні компоненти клітинної мембрани, що відіграють ключову роль в акумулюючій та секреторній функціях адипоцитів. N-стеароїлетаноламін (NSE) – це мінорний ліпід, що впливає на ліпідну композицію клітинних мембран. Мета нашого дослідження – дослідити рівень адипонектину та холестеролу в складі ліпопротеїнів низької та високої щільності і холестерол-фосфоліпідну композицію адипоцитів у щурів різного віку (10 та 24 місяці) з індукованим високожировою дієтою ожирінням та ефект NSE на зазначені параметри. Показано, що старіння та хронічне навантаження насиченими жирами приводять до ожиріння, що супроводжується порушенням толерантності до глюкози, проявом дисліпідемії та зміною рівня адипонектину в плазмі крові щурів двох вікових груп. Тривала високожирова дієта призводила до зниження рівня адипонектину в плазмі крові та зростання вмісту холестерину в адипоцитах у щурів різного віку. У молодих щурів спостерігалося значне підвищення рівня холестеролу у складі ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-Хол) і ключових фосфоліпідів адипоцитів (фосфатидилхоліну, фосфатидилетаноламіну, сфінгомієліну та лізофосфатидилхоліну), у той же час таких змін не виявлено у тварин старшої вікової групи. Зменшення вмісту аніонних фосфоліпідів (фосфатидилінозитол + фосфатидилсерин) також було показано у 10-місячних щурів, які утримувались на високожировій дієті порівняно з контрольними тваринами. Введення NSE позитивно вплинуло на нормалізацію рівня адипонектину в обох вікових групах. Також застосування NSE суттєво вплинуло на зниження рівня ЛПНЩ-Хол та зростання концентрації холестеролу у складі ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ-Хол) у плазмі крові 10-місячних щурів, а також на фосфоліпідний склад молодих щурів із ожирінням та відновлення аніонної фосфоліпідної компоненти в адипоцитах щурів віком 24-місяці. Позитивний вплив NSE на досліджувані параметри, дозволяє розглядати його як перспективний засіб для корекції дієт-індукованих та пов’язаних зі старінням метаболічних розладів, які провокують розвиток серцево-судинних захворювань.
Кореляція між рівнем адипонектину та ожирінням як фактор ризику розвитку алергічних захворювань
M. Spasovska1*, T. K. Panovska2
1General Hospital, Ohrid, R.Macedonia;
2Faculty of Pharmacy, Ss. Cyril and Methodius University, Skopje, R. Macedonia;
*e-mail: spasovskamilena@yahoo.com
Отримано: 28 листопада 2021; Виправлено: 30 червня 2022;
Затверджено: 29 вересня 2022; Доступно онлайн: 06 жовтня 2022
Існує багато досліджень, щодо зв’язку між двома запальними станами – алергічними реакціями та ожирінням, які зосередженні на адипонектині, гормоні з протизапальними властивостями, що виділяється жировою тканиною. Метою цього дослідження було визначення зв’язку адипонектину з ожирінням як фактором ризику розвитку алергічного стану, щоб покращити його лікування. Маркери запалення та біохімічні показники досліджували за допомогою імуноензимного аналізу. Статистичну обробку результатів проводили за допомогою t-критерію Стьюдента, T-критерію Вілкоксона та коефіцієнту кореляції. У дослідженні брали участь здорові особи та пацієнти з алергічними станами з підтвердженою наявністю специфічних IgE. Досліджених осіб було розділено на 2 групи відповідно до індексу маси тіла (ІМТ). Одержані дані показали негативну кореляцію (кор = – 0,6) між рівнем адипонектину та значенням ІМТ. Так, знижений рівень адипонектину асоційовано з підвищеним ІМТ. Середні значення рівня адипонектину у досліджуваних осіб із статистичними відмінностями між групами (19,1 ± 1,5; 17,7 ± 0,9), (18,8 ± 1,1; 16,6 ± 1,0), демонстрували взаємозв’язок між низьким рівнем адипонектину та розвитком ожиріння, що в свою чергу підвищувало ризик розвитку алергічних станів.Зроблено припущення, що адипонектин може бути використаний як чутливий біохімічний маркер для ранньої діагностики алергічних реакцій.
Вплив L-карнітину на рівень інсуліну і адипонектину в сироватці крові, а також на експресію генів AMPK, APPL1 І PPARγ у печінці щурів зі стрептозотоцин-індукованим діабетом
B. Shahouzehi1, K. Barkhordari2, S. Aminizadeh3, Y. Masoumi-Ardakani4
1Cardiovascular Research Center, Institute of Basic and Clinical Physiology Sciences, Kerman University of Medical Sciences, Kerman, Iran;
e-mail: bshahouzehi@yahoo.com;
2Department of Virology, Afzalipour School of Medicine, Kerman University of Medical Sciences, Kerman, Iran;
e-mail: khabatzanbil@gmail.com;
3Physiology Research Center, Institute of Basic and Clinical Physiology Sciences, Kerman University of Medical Sciences, Kerman, Iran;
e-mail: soheilaminizadeh@gmail.com;
4Physiology Research Center, Institute of Basic and Clinical Physiology Sciences, Kerman University of Medical Sciences, Kerman, Iran;
e-mail: ymab125@yahoo.com
Діабет – метаболічне захворювання, яке характеризується порушенням секреції та функції інсуліну і, як наслідок, розвитком гіперглікемії. L-Карнітин, що синтезується в організмі більшості ссавців, відіграє ключову роль в окисленні жирних кислот і є джерелом енергії. Дані про гіпоглікемічний ефект L-карнітину суперечливі. У роботі вивчали довгостроковий ефект перорально введеного L-карнітину на рівень глюкози, інсуліну та адипонектину в крові, а також експресію генів AMPK, APPL1 і PPARγ в печінці діабетичних щурів. Самців щурів (190–210 г) було випадковим чином розділено на три групи (n = 8). Тварини групи 1 (контроль) не отримували ніяких препаратів, у групі 2 в тварин діабет спричинювали введенням 50 мг/кг стрептозотоцину (в/ч ін’єкція), у групі 3 щурам вводили стретозотоцин (50 мг/кг, в/ч ін’єкція одноразово), а також L-карнітин (600 мг/кг/день перорально) протягом 5 тижнів. Виявлено, що тривале введення L-карнітину значно знижувало рівень глюкози в крові і нормалізувало рівень інсуліну в щурів із діабетом. Вивчення експресії генів показало, що L-карнітин істотно збільшував експресію AMPK і APPL1 і незначною мірою підвищував експресію PPARγ. Таким чином, показано, що тривале застосування L-карнітину цілюще впливає на діабетичних щурів, виявляючи сенсибілізуючу та гіпоглікемічну дію.