Tag Archives: ангіостатин
Терапевтичний потенціал місцевого застосування автологічного ангіостатину в лікуванні туберкульозного ураження рогівки: клінічний випадок
Н. К. Гребень1*, І. В. Гавриляк1, В. Л. Білоус2, В. В. Корса2, А. О. Тихомиров2
1Кафедра офтальмології, Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, Київ, Україна;
2Відділ хімії та біохімії ферментів, Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
*e-mail: nkgreden@ukr.net
Отримано: 03 червня 2025; Виправлено: 17 вересня 2025;
Затверджено: 28 листопада 2025; Доступно онлайн: 29 грудня 2025
Туберкульоз ока – рідкісне, але потенційно загрозливе для зору захворювання, що часто проявляється у вигляді неоваскуляризації рогівки та стромального кератиту, зумовлених хронічним запаленням і тривалою антигенною стимуляцією. Стандартні терапевтичні підходи, зокрема застосування кортикостероїдів і протимікробних засобів, нерідко виявляються неефективними у резистентних випадках. У роботі описано клінічний випадок 50-річного пацієнта з інтерстиціальним кератитом, асоційованим із туберкульозом, який виявився резистентним до традиційних методів лікування. У зв’язку з відсутністю клінічного покращення було обрано альтернативну терапевтичну стратегію у вигляді місцевого застосування ангіостатину, потужного антиангіогенного поліпептиду, отриманого з автологічного плазміногену. Ангіостатин було підготовлено у вигляді стерильних очних крапель, які застосовували щоденно протягом двох місяців. Ефективність лікування оцінювали за допомогою стандартних офтальмологічних методів, включаючи біомікроскопію щілинною лампою, фотографування рогівки, вимірювання внутрішньоочного тиску та аналіз судинних змін. Крім того, у слізній рідині визначали в динаміці рівень молекулярних маркерів гіпоксії (HIF-1α, VEGF, MMP, фібриноген і лактоферин) методом вестерн-блотингу для оцінки біохімічної відповіді. Після курсу терапії ангіостатином у пацієнта спостерігалося виражене зменшення неоваскуляризації рогівки, відновлення її прозорості та нормалізація рівнів протеїнів-маркерів. Отримані результати свідчать про те, що ангіостатин може бути безпечною та ефективною альтернативою для лікування рогівкових ускладнень при туберкульозі ока, особливо у випадках, резистентних до традиційної терапії. Необхідні подальші дослідження для підтвердження клінічної доцільності ангіостатину та розширення його застосування в лікуванні патологічних станів ока, що супроводжуються запаленням і неоваскуляризацією.
Вплив цитиколіну на вміст ангіостатину та нейроспецифічних протеїнів у сироватці крові пацієнтів із фібриляцією передсердь та ішемічним інсультом
А. О. Тихомиров1, Ю. С. Кушнір2, В. С. Недзвецький3, Т. В. Гриненко1, О. В. Курята2
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна, НАН України, Київ;
2ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України», Дніпро;
3Бінгольський університет, Бінгол, Туреччина;
e-mail: artem_tykhomyrov@ukr.net
Отримано: 22 травня 2019; Затверджено: 13 серпня 2019
Ішемічний інсульт є одним із найпоширеніших і важких ускладнень фібриляції передсердь. Метою представленої роботи було визначити вплив цитидин дифосфатхоліну (ЦДФ, або цитиколіну) на вміст інгібітора ангіогенезу ангіостатину та нейроспецифічних протеїнів як маркерів пошкодження головного мозку у післяінсультних пацієнтів із фібриляцією передсердь. Пацієнти з діагнозом гострий ішемічний інсульт (n = 33) отримували цитиколін натрію у вигляді внутрішньовенних ін’єкцій (1 г/доба протягом 14 днів) у доповнення до стандартного лікування (основна група). Пацієнти з тією ж патологією (n = 25), які проходили стандартний курс лікування, становили контрольну групу. Вміст ангіостатину та нейроспецифічних протеїнів, а саме важкої субодиниці нейрофіламентів (NF-H) і гліального фібрилярного кислого протеїну (GFAP), визначали за допомогою імуноблотингу в сироватці крові до та після лікування. Показано, що лікування із застосуванням цитиколіну істотно зменшило вміст ангіостатину (на 40% у порівнянні з базальним рівнем, P < 0,05), GFAP (на 61%, P < 0,01), NF-H (на 19%, а 19%, P < 0,05) та не впливало на рівень сироваткового альбуміну. На противагу цьому, в пацієнтів контрольної групи статистично вірогідних змін вмісту досліджуваних протеїнів після курсу стандартного лікування не спостерігалося. Одержані в дослідженні результати вказують на те, що ЦДФ-холін виявляє захисну дію по відношенню до астроцитів та нейронів, а також покращує ангіогенний потенціал за рахунок пригнічення утворення ангіостатину у післяінсультних пацієнтів з фібриляцією передсердь. Подальших досліджень потребують питання про зв’язок між вмістом біомаркерів у сироватці, клінічними проявами та ефективністю лікування інсульту.