Tag Archives: антиоксидантна активність
Оцінка спектральних характеристик, чистоти й антиоксидантної активності С-фікоціаніну з ціанобактерій, зібраних у Каунаській лагуні (Литва)
Н. Гудзь1,2*, В. Туркіна3, О. Єзерська1, Л. Кобилінська4,
А. Філіпська1, Я. Каросєне5, Д. Галіните6,
Г. Бальчюнайте–Мурзієне7, С. Хом’як8, Н. Савіцкєне9
1Кафедра технології ліків та біофармації Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, Львів, Україна;
2Кафедра фармації та екологічної хімії Опольського університету, Польща;
3Науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, Львів, Україна;
4Кафедра біологічної хімії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, Львів, Україна;
5Лабораторія альгології та мікробної екології, Центр природничих досліджень, Вільнюс, Литва;
6Кафедра фармакогнозії, Литовський університет наук про здоров’я, Каунас, Литва;
7Інститут фармацевтичних технологій Литовського університету наук про здоров’я, Каунас, Литва;
8Кафедра технології біологічно активних речовин, фармації та біотехнології Національного університету «Львівська політехніка», Львів, Україна;
9Кафедра фармакогнозії, Литовський університет наук про здоров’я, Каунас, Литва;
*e-mail: natali_gudz@ukr.net
Отримано: 09 жовтня 2022; Виправлено: 14 листопада 2022;
Затверджено: 16 листопада 2022; Доступно онлайн: 19 грудня 2022
Вивчено фізико-хімічні характеристики C-фікоціаніну (C-ФЦ), екстрагованого з ціанобактерій, зібраних у Каунаській лагуні (спектральні характеристики, вміст C-ФЦ в сухій масі й хімічна чистота). З’ясовано, що досліджувані концентрації С-ФЦ в очищеній воді повинні бути в межах 0,02–0,16% для вимірювання вмісту С-ФЦ у сухій масі і його спектральних характеристик. У спектрі С-ФЦ виявлено два чітких максимуми поглинання за λ 277 і 619 нм. Вміст C-ФЦ у сухому порошку знаходився в діапазоні від 7,25% до 9,30% залежно від його концентрації в розчині і типу спектрофотометра. Розраховано коефіцієнт чистоти 1,5, який вказує на харчову кваліфікацію отриманої біомаси C-ФЦ. Запропонована аналітична методика дозволила виявити, що С-ФЦ має про-/антиоксидантні властивості залежно від концентрації, а саме його вмісту в реакційних сумішах із 2,2-дифеніл-1-пікрилгідразилом (DPPH). У ході досліджень вирішено наступні питання: підібрано концентрацію етанолу в розчині DPPH для уникнення осадження протеїнів у реакційних сумішах (50%); підібрано співвідношення розчину С-ФЦ до розчину DPPH; побудовано калібрувальні криві для кверцетину й рутину; визначено антиоксидантну активність отриманого зразка С-ФЦ.
Пероксидне окислення ліпідів та фрагментація днк у нативних і кріоконсервованих сперматозоїдах чоловіків із різним станом сперматогенезу
Т. О. Юрчук*, О. В. Павлович, Г. О. Гапон, А. Ю. Пуговкін, М. П. Петрушко
Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, відділ кріобіології системи репродукції, Харків;
*e-mail: taisiya.yur@gmail.com
Отримано: 11 липня 2021; Затверджено: 17 травня 2021
Кріоконсервування сперматозоїдів широко використовується для лікування безпліддя за допомогою репродуктивних технологій. Однак процес кріоконсервування спричинює оксидативний стрес, що може індукувати патологічні зміни в чоловічих гаметах. Метою дослідження було оцінити пероксидне окислення ліпідів (ПОЛ) та фрагментацію ДНК, а також кореляцію між цими показниками у щойно одержаних та кріоконсервованих сперматозоїдах чоловіків із нормозооспермією, олігоастенотератозооспермією (OAT) та сперматозоїдах із епідидимусу за азооспермії. Визначали рівень малонового діальдегіду (МДА), активність супероксиддисмутази (СОД) та загальну антиоксидантну активність (AOA) сперматозоїдів. Показано, що рівень МДА та СОД був значно вищим у щойно одержаних сперматозоїдах групи OAT порівняно з нормозооспермічними. Після кріоконсервування рівень МДА підвищився в сперматозоїдах усіх груп, найвищим був у групі OAT, де виявлено найбільше зниження антиоксидантної активності. Частота фрагментації ДНК у сперматозоїдах групи ОАТ до та після кріоконсервування була відповідно у 2,6 та у 4,1 раза вищою порівняно з показником у нативних нормозооспермічних сперматозоїдах (7,2%). Частота фрагментації ДНК була найнижчою в епідидимальних сперматозоїдах як до (6,2%), так і після (5,8%) кріоконсервування. Рівень СОД у епідидимальних сперматозоїдах після кріоконсервування був нижчим, ніж у нормозооспермічних. Виявлено позитивну кореляцію між рівнем МДА та частотою фрагментації ДНК (коефіцієнт кореляції Пірсона – 0,79) у сперматозоїдах усіх груп до та після кріоконсервування. Дійшли висновку, що порівняно низький рівень ПОЛ та фрагментації ДНК в епідидимальних сперматозоїдах робить можливим їх використання для терапії безпліддя.
Антиоксидантні властивості протеїнів після заморожування–розморожування
С. Л. Розанова, К. Д. Розанова, О. А. Нардід
Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, Харків;
е-mail: sv.rosanova@gmail.com
Представлено експериментальні дані, одержані за порівняльної оцінки впливу різних режимів заморожування на антиоксидантну активність ізольованих протеїнів: альбуміна із сироватки крові людини, цитохрома с із серця коня та глюкозооксидази з Aspergillus niger. Зміна антиоксидантної активності протеїнів може бути пов’язана зі змінами конформації протеїнів. Характер впливу заморожування–розморожування на протеїни залежить від особливостей структури молекули та режимів охолодження.
Вплив часточок вермикуліту на антиоксидантні властивості культурального середовища Bacillus subtilis ІМВ В-7023
І. О. Скороход, І. К. Курдиш
Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, Київ;
e-mail: Kurdish@serv.imv.kiev.ua
Показано, що в процесі культивування Bacillus subtilis ІМВ В-7023 у середовищі з вермикулітом (1,5–5,0 г/л) відбувається пригнічення деяких антиоксидантних властивостей культурального середовища бактерій. Зокрема, спостерігається зниження активності перехоплення гідроксильного радикала, який утворюється в реакції Фентона, на 2,8–11,6%, здатності інгібувати утворення малонового діальдегіду – на 4,4–13,1% і інактивувати 2-2-дифеніл-1-пікрилгідразилрадикал – на 3,1–8,5%. При цьому оксидантна активність культурального середовища істотно зростає. Поряд із пригнічуючим впливом частинок вермикуліту на протекторні властивості культурального середовища бацил виявлено, що зі збільшенням вмісту в поживному середовищі дисперсного матеріалу підвищується відновлювальна здатність культурального середовища досліджуваного штаму.