Tag Archives: дисліпідемія
Eфект застосування N-стеароїлетаноламіну на індуковані дієтою і старінням зміни у рівні ліпопротеїнів, адипонектину та холестерол-фосфоліпідній композиції адипоцитів щурів
О. С. Ткаченко*, Г. В. Косякова
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ Україна;
*e-mail: 888oksana.tkachenko@gmail.com
Отримано: 26 січня 2024; Виправлено: 19 березня 2024;
Затверджено: 19 березня 2024; Доступно онлайн: 30 квітня 2024
Адипонектин – це адипокін, який секретується жировою тканиною, впливає на метаболізм ліпопротеїнів, зменшує інсулінорезистентність. Відомо, що його рівень знижується при ожирінні та серцевосудинних захворюваннях. Фосфоліпіди та холестерол – це основні компоненти клітинної мембрани, що відіграють ключову роль в акумулюючій та секреторній функціях адипоцитів. N-стеароїлетаноламін (NSE) – це мінорний ліпід, що впливає на ліпідну композицію клітинних мембран. Мета нашого дослідження – дослідити рівень адипонектину та холестеролу в складі ліпопротеїнів низької та високої щільності і холестерол-фосфоліпідну композицію адипоцитів у щурів різного віку (10 та 24 місяці) з індукованим високожировою дієтою ожирінням та ефект NSE на зазначені параметри. Показано, що старіння та хронічне навантаження насиченими жирами приводять до ожиріння, що супроводжується порушенням толерантності до глюкози, проявом дисліпідемії та зміною рівня адипонектину в плазмі крові щурів двох вікових груп. Тривала високожирова дієта призводила до зниження рівня адипонектину в плазмі крові та зростання вмісту холестерину в адипоцитах у щурів різного віку. У молодих щурів спостерігалося значне підвищення рівня холестеролу у складі ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ-Хол) і ключових фосфоліпідів адипоцитів (фосфатидилхоліну, фосфатидилетаноламіну, сфінгомієліну та лізофосфатидилхоліну), у той же час таких змін не виявлено у тварин старшої вікової групи. Зменшення вмісту аніонних фосфоліпідів (фосфатидилінозитол + фосфатидилсерин) також було показано у 10-місячних щурів, які утримувались на високожировій дієті порівняно з контрольними тваринами. Введення NSE позитивно вплинуло на нормалізацію рівня адипонектину в обох вікових групах. Також застосування NSE суттєво вплинуло на зниження рівня ЛПНЩ-Хол та зростання концентрації холестеролу у складі ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ-Хол) у плазмі крові 10-місячних щурів, а також на фосфоліпідний склад молодих щурів із ожирінням та відновлення аніонної фосфоліпідної компоненти в адипоцитах щурів віком 24-місяці. Позитивний вплив NSE на досліджувані параметри, дозволяє розглядати його як перспективний засіб для корекції дієт-індукованих та пов’язаних зі старінням метаболічних розладів, які провокують розвиток серцево-судинних захворювань.
Показники порушення ліпідного обміну в сироватці крові підлітків із метаболічним синдромом
Л. А. Страшок1,2, О. В. Бузницька1,2*, О. М. Мешкова3
1Харківська медична академія післядипломної освіти, Україна;
2Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Україна;
3Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ, Україна;
*e-mail: ebuznickaa@ukr.net; elena.buznytska@gmail.com
Отримано: 16 квітня 2018; Затверджено: 13 листопада 2020
Атерогенна дисліпідемія є одним з основних та ранніх критеріїв метаболічного синдрому в підлітків. Дослідження характеру дисліпідемії в підлітків, можливостей її корекції й профілактики наразі є актуальним. Мета роботи – дослідити особливості порушення ліпідного обміну в підлітків із метаболічним синдромом. Обстежено 200 хворих на ожиріння віком 14–18 років, яких було розподілено на дві групи: з метаболічним синдромом та без нього. У контрольній групі було 30 підлітків з нормальною масою тіла. Ліпідний профіль у крові підлітків вивчали уніфікованим методом відповідно до рекомендацій IFCC на напівавтоматичному фотометрі. Рівень β-ліпопротеїнів у сироватці крові вимірювали турбідиметричним методом. Встановлено підвищення рівня тригліцеридів, холестеролу ліпопротеїнів низької та дуже низької щільності, β-ліпопротеїнів та тенденцію до зниження холестеролу ліпопротеїнів високої щільності в крові підлітків із метаболічним синдромом як ознаки гетерогенної дисліпідемії. Вірогідні кореляційні зв’язки як між показниками ліпідного профілю, так і між показниками атерогенної дисліпідемії та антропометричними значеннями, вказують на підвищений ризик порушення метаболізму ліпідів в осіб з абдомінальним ожирінням.
Вплив гідроксилимонної кислоти на показники метаболізму ліпідів у сирійських хомʼячків за експериментального синдрому інсулінорезистентності
А. Л. Загайко, А. І. Шкапо, В. П. Филимоненко, Т. О. Брюханова
Національний фармацевтичний університет, Харків, Україна;
e-mail: vpfylymonenko@gmail.com
Синдром інсулінорезистентності (ІР) є одним із визначальних у зростанні серцево-судинних захворювань та їхніх наслідків. Ключовими компонентами ІР є ожиріння та дисліпідемія. Гідроксилимонна кислота (ГЛК) – інгібітор ключового ензиму ліпогенезу АТР-цитратліази (АЦЛ) – перспективний коректор ожиріння. Метою роботи було дослідити вплив ГЛК на вміст ліпідів та ліпопротеїнів у сироватці крові хом’ячків, а також на вміст ліпідів й активність деяких ензимів ліпідного обміну в печінці тварин за ІР. Синдром ІР моделювали, утримуючи тварин на високожировій дієті з додаванням фруктози. Ліпіди визначали за допомогою стандартних наборів реактивів, рівень ліпопротеїнів, активність глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази та АЦЛ – спектрофотометрично, активність лізосомальної ліпази – флуориметрично. Виявлено розвиток гіперліпідемії та атерогенної дисліпідемії, накопичення ліпідів у печінці, активацію лізосомальної ліпази й АЦЛ і зниження активності глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази за ІР. Застосування ГЛК зменшувало прояви гіперліпідемії, але підсилювало накопичення ліпідів у печінці.