Tag Archives: гепатотоксичність

Активність мітохондріальних ензимів катаболізму ендогенних альдегідів за умов ацетамінофеніндукованої гепатотоксичності

О. М. Волощук, Г. П. Копильчук, Ю. І. Мішина

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Інститут біології, хімії та біоресурсів;
e-mail: o.voloschuk@chnu.edu.ua

У роботі вивчали активність альдегіддегідрогенази (КФ 1.2.1.3), альде­гідредуктази (КФ 1.1.1.21), вміст ТБК-активних продуктів і карбонільних похідних протеїнів у мітохондріальній фракції печінки щурів за умов ацетамінофеніндукованого гепатиту та аліментарної депривації протеїну. Встановлено, що найвираженіше зниження активності досліджуваних ензимів спостерігалося в мітохондріальній фракції печінки щурів із токсичним ураженням, які утримувалися в умовах дефіциту харчового протеїну. Водночас у мітохондріях печінки тварин цієї групи встановлено накопичення ТБК-активних продуктів та протеїнових карбоніл-дериватів. Висловлюється припущення, що накопичення альдегідних продуктів окислювального пошкодження ліпідів та протеїнів на фоні зниження активності ензимів, які забезпечують їх катаболізм, може бути основою одного з механізмів мітохондріальної дисфункції в умовах токсичного ураження печінки за аліментарної депривації протеїну.

Гепатотоксичність бісфенолу А в умовах різної забезпеченості організму ретиноїдами

І. О. Шмараков, В. Л. Борщовецька, Л. П. Іваніщук, М. М. Марченко

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна;
e-mail: igor.shmarakov@gmail.com

Класичні токсичні ефекти бісфенолу А (2,2-біс(4-гідроксифеніл)-пропан, ВРА) in vivo як ксеноестрогену детально охарактеризовано, проте молекулярні механізми індукованої ВРА гепатотоксичності залишаються не до кінця розкритими. У роботі проведено біохімічну оцінку індукованої ВРА гепатотоксичності в умовах різної забезпеченості організму ретиноїдами. Показано, що відсутність ретиноїдів як основ­ної запасаючої форми вітаміну А забезпечує толерантність організму до індукованого ВРА ураження печінки. Додаткове надходження ретиноїдів посилює гепатотоксичні ефекти бісфенолу А, що виявляється у підвищенні показників оксидативного пошкодження ліпідів, протеїнових та непротеїнових тіолів печінки і у підвищенні активності аланінамінотрансферази в сироватці крові та активності мієлопероксидази в паренхімі печінки. Відсутність ознак гепатотоксичності у разі недостатності ретиноїдів та їх присутність за нормальної чи надлишкової кількості вітаміну А свідчать, що забезпеченість ретиноїдами є одним із факторів, які залучені у гепатотоксичні ефекти ВРА.

Антитоксичні та антиоксидантні ефекти N-стеароїлетаноламіну в складі нанокомпозитного комплексу з доксорубіцином в органах мишей з карциномою Льюїс

Є. А. Ґудзь1, Н. М. Гула1, Т. М. Горідько1, Ю. М. Башта1,
А. І. Воєйков1, А. Г. Бердишев1, Г. В. Косякова1, Р. Р. Панчук3,
Р. С. Стойка2, А. О. Рябцева3, О. С. Заіченко3

1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: ngula@biochem.kiev.ua;
2Інститут біології клітини НАН України, Львів;
3Національний університет «Львівська Політехніка», Україна

Завданням дослідження було оцінити можливості зниження токсичних ефектів доксорубіцину за допомогою його іммобілізації на наноносії (поліетиленгліколі) спільно з N-стеароїлетаноламіном (NSE). Визначали показники токсичності доксорубіцину: рівень креатиніну в плазмі крові мишей, активність аланінамінотрансферази і аспартатамінотрансферази. У тканинах серця, нирок і печінки визначали показники пероксидних процесів.
Порівняно з дією доксорубіцину, іммобілізованого на носії, який зумовлює зростання рівня креатиніну і активності аспартатамінотрасферази в плазмі крові піддослідних тварин із карциномою, нанокомпозити, які містили доксорубіцин і NSE, не спричинювали збільшення цих показників. Показано, що введення носія, який містить доксорубіцин, мишам із карциномою Льюїс, зменшувало в печінці тварин активність каталази, зростання якої було зумовлено розвитком пузлини Введення комбінації NSE і доксорубіцину на носії приводить до нормалізації цього показника до рівня в інтактних тварин.
Застосування комбінації NSE і доксорубіцину, іммобілізованих на нанорозмірному носії, сприя­ло зменшенню активності супероксиддисмутази в тканинах нирок мишей-пухлиноносіїв. Введення носія, який містив доксорубіцин і NSE, нормалізувало в тканинах серця активність супероксиддисмутази, збільшення якої було спричинено розвитком пухлини. Одержані результати свідчать про антитоксичні та антиоксидантні ефекти N-стеароїлетаноламіну в складі нанокомпозитного комплексу з доксорубіцином в органах мишей з карциномою Льюїс.

Механізм гепатопротекторної дії метіоніну та композиції «Метовітан» на тлі введення щурам протитуберкульозних засобів

С. І. Анісімова1, Г. В. Донченко2, Ю. М. Пархоменко2, В. М. Коваленко1

1ДУ «Інститут фармакології та токсикології НАМН України», Київ;
2Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: kovalenko_toxy@yahoo.com

Пероральне введення щурам протитуберкульозних засобів (ПТЗ) протягом 60 днів в дозах, еквівалентних клінічним, призводить до змін рівня експресії мРНК ізоформ цитохрому Р-450 CYP3А2, CYP2С23, CYP2Е1 в печінці, а також про- та антиоксидантного статусу. Застосування експериментальної композиції «Метовітан» на тлі введення ПТЗ сприяє корекції зазначених порушень, про що свідчить модуляція рівня експресії генів CYP3A2, CYP2C23, CYP2E1 та антиоксидантної активності, інгібування пероксидного окислення ліпідів. «Метовітан»нормалізує активність ензимів та вміст загального білірубіну в сироватці крові, виявляє високі гепатопротекторні властивості, за якими переважає ефективність метіоніну.

Органоспецифічні антитоксичні ефекти N-стеароїлетаноламіну в самців мишей з карциномою Льюїс в умовах інтоксикації доксорубіцином

Є. А. Ґудзь, Н. М. Гула, Т. М. Горідько, Ю. М. Башта, А. І. Воєйков

Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: ngula@biochem.kiev.ua

За введення доксорубіцину мишам із карциномою Льюїс в тканинах серця печінки та нирок виявлено органоспецифічні антитоксичні ефекти N-стеароїлетаноламіну (NSE), залежні від його концентрації. Введення доксорубіцину мишам-самцям призводить до зростання рівня сечовини та креатиніну, а також активації аланінамінотрансферази в плазмі крові. Введення  NSE нормалізує ці показники до їх рівня в інтактних тварин. У тканині серця доксорубіцин чинить різноспрямовані ефекти на  активність антиоксидантних ензимів, зокрема зменшує рівень активності каталази та підвищує активність супероксиддисмутази. Введення NSE ці показники приводить до норми. Встановлено, що розвиток пухлини спричинює зростання активності глутатіонпероксидази  та супероксиддисмутази. Введення NSE нормалізує активність зазначених ензимів. Доксорубіцин зумовлює збільшення активності каталази в нирках мишей-пухлиноносіїв, NSE запобігає підвищенню активності згаданого ензиму. Перебіг онкологічного процесу призводить до зростання рівня активності каталази в тканині печінки мишей-пухлиноносіїв, введення NSE знижує активність цього ензиму до показників норми.

Гепатопротекторна активність екзогенної РНК

І. О. Шмараков1, Т. В. Марчишак1, В. Л. Борщовецька1, М. М. Марченко1, З. Ю. Ткачук2

1Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна;
е-mail: igor.shmarakov@gmail.com;
2Інститут молекулярної біології і генетики НАН України, Київ;
е-mail: ztkachuk@yahoo.com

Досліджували гепатопротекторну актив­ність фармацевтичної композиції нуклекс, створеної на основі низькомолекулярної дріжджової РНК, у мишей за гострої та хронічної тіоацетамід-індукованої гепатотоксичності. Показано, що за гострого та хронічного ураження печінки за введення нуклексу у дозі 200 мг/кг спостерігається виражений гепатопротекторний ефект, який супроводжується зниженням показників ураження паренхіми печінки та її запальної інфільтрації. Застосування нуклексу призводить до атенуації тіоацетамід-індукованого вільнорадикального пошкодження біополімерів печінки, вираженого у зниженні рівня ТБК-активних продуктів, карбонільних похідних, а також до відновлення рівня протеїнових тіолових груп та відновленого глутатіону.

Біохімічні показники гепатотоксичності у сироватці крові щурів за дії нових похідних 4-тіазолідинонів і доксорубіцину та їх комплексів із поліетиленглікольвмісним полімерним нанорозмірним носієм

Л. І. Кобилінська1, Д. Я. Гаврилюк1, А. О. Рябцева2, Н. Є. Мітіна2,
О. С. Заіченко2, Р. Б. Лесик1, Б. С. Зіменковський1, Р. С. Стойка3

1Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
e-mail: lesya8@gmail.com;
2Національний університет «Львівська політехніка», Україна;
3Інститут біології клітини НАН України, Львів

Мета роботи – порівняти вплив нових похідних 4-тіазолідинонів (сполук 3882, 3288 і 3833) і доксорубіцину (позитивний контроль) та їх комплексів із поліетиленглікольвмісним нанорозмірним носієм на біохімічні показники гепатотоксичності у сироватці крові щурів. Визначали активність ензимів, маркерів гепатотоксичної дії, а також концентрацію загального протеїну, сечовини і креатиніну у сироватці крові щурів. Встановлено, що після введення тваринам досліджуваних сполук зростає активність аланінамінотрансферази, лужної фосфатази та α-амілази порівняно з контролем. Введення доксорубіцину підвищувало активність γ-глутамілтрансферази у 4 рази, а за дії сполуки 3833 – у 2,5 раза. Полімерні комплекси сполук 3882, 3288 і 3833 за введення їх тваринам істотно знижували активність досліджуваних ензимів порівняно із впливом цих сполук без полімерного носія. Найбільше знижувалась активність α-амілази, γ-глутамілтрансферази і лактатдегідрогенази. Також встановлено повернення до нормативних показників концентрації загального протеїну, сечовини і креатиніну у сироватці крові щурів, яким вводили полімерні комплекси досліджуваних препаратів, порівняно з цими показниками, які спостерігали за введення препаратів без полімерного носія.