Tag Archives: глікозилювання

Лектиноцитохімічне дослідження слизової оболонки шлунка щурів за умов блокування циклооксигенази-1/2 та введення H-Glu-Asp-Gly-OH

Х. М. Насадюк1*, Є. А. Согoмонян2, А. М. Ященко2, О. Я. Скляров1

1Кафедра біохімії, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
2Кафедра гістології, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
*e-mail: nasadyukch@gmail.com

Отримано:  22 грудня 2019; Затверджено: 27 березня 2020

Дослідження експресії глікокон’югатів на мембранах клітин за допомогою техніки лектинної гістохімії може бути одним із підходів для оцінки функціонального стану клітини. Метою роботи було оцінити зміни вуглеводних детермінант клітинних мембран слизової оболонки шлунка щурів за умов блокування ЦОГ-1/2 індометацином та попередньою обробюкою трипептидом H-Glu-Asp-Gly-OH. Щури-самці лінії Wistar були поділені на 3 групи (n = 6 в групі): 1-а (контроль) отримувала плацебо; 2-а – індометацин (35 мг/кг); 3-я – H-Glu-Asp-Gly-OH (10 мкг) за 30 хв перед введенням індометацину. Через 24 год щурів декапітували. Вуглеводні детермінанти слизової оболонки шлунка (СОШ) визначали з використанням лектинопероксидазної техніки. Панель лектинів включала α-фукозо- (LABA), сіало- (WGA, SNA), манозо- (Con A, LCA) та галактозоспецифічні (HPA, PNA, SBA) лектини. Інтенсивність лектин-рецепторної реакції оцінювали: 0 – відсутня; 1 – слабка; 2 – помірна; 3 – сильна реакція. Блокування ЦОГ-1/2 призводило до розвитку виразкових уражень СОШ, які зменшувалися за дії H-Glu-Asp-Gly-OH. Найспецифічнішою до СОШ були WGA та SNA. Індометацин зменшував зв’язування SNA епітеліоцитами та мукоцитами, та зв’язування LABA головними клітинами. H-Glu-Asp-Gly-OH запобігав змінам процесів глікозилювання, зумовленим блокуванням ЦОГ-1/2, лише по відношенню до зв’язування LABA головними клітинами, LCA – епітеліоцитами та мукоцитами, SNA – мукоцитами. Загалом H-Glu-Asp-Gly-OH за умов блокування ЦОГ-1/2 чинив дію протилежну індометацину, але процеси глікозилювання відрізнялися також і від контрольної групи. Зроблено висновок, що блокування ЦОГ-1/2 змінює процеси глікозилювання в СОШ щурів, зокрема призводить до зниження вмісту NeuNAc(α2-6)DGal та α-Fuc. Дія H-Glu-Asp-Gly-OH за умов блокування ЦОГ-1/2 спричинює більш глибокі зміни зв’язування лектинів СОШ порівняно з самостійною дією індометацину та з контролем.

Вплив заморожування на експонування гліканових маркерів сироваткових імуноглобулінів IgG при розсіяному склерозі

М. Боженко1, М. Бойчук1, Г. Біла2, Т. Негрич1*, Р. Білий2*

1Кафедра неврології, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
2Кафедра гістології, цитології та ембріології, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
*e-mail: r.bilyy@gmail.com; tnehrych@gmail.com

Отримано: 08 січня 2020; Затверджено: 27 березня 2020

Залишки N-гліканів, приєднані до Asn297 молекули імуноглобуліну IgG, відповідають за зміну його структурної конформації і використовуються як маркери багатьох запальних захворювань. Заморожування стабілізує структуру протеїну, тоді як недавні дані ЯМР у розчині виявили сильно змінену рухливість гліканів IgG за різних температур. Метою даної роботи було дослідити, чи впливає заморожування зразків сироваток на експозицію гліканів IgG у хворих на розсіяний склероз (РС) та у здорових донорів (ЗД). Використовували розроблений лектин-імуноензимний аналіз для оцінки екс­понування нативних гліканів у складі IgG за допомогою фукозо-специфічного лектину AAL та сіало-специфічного лектину SNA. Зразки сироваток розділяли і негайно заморожували при -20 °C або зберігали при 4 °C. Експонування гліканів порівнювали між 5 групами пацієнтів із РС (n = 75) проти ЗД (n = 23), а також у парних зразках із заморожуванням та без нього. Спостерігали значне збільшення експонування залишків фукози на гліканах імуноглобулінів IgG у хворих на РС порівняно із ЗД. Це збільшення було лише в тому випадку, якщо сироватки перед аналізом заморожували. Також, експонування сіалової кислоти зменшувалося на зразках РС проти ЗД після заморожування зразків сироваток. Експонування корових залишків фукози та термінальних сіалових залишків суттєво відрізнялися в парних зразках сироваток після заморожування. Комбіновані параметри екс­понування фукози та сіалової кислоти нативних гліканів у складі імуноглобулінів IgG із використанням заморожених зразків сироваток слугували дискримінаційним маркером РС. Для експонування AAL дискримінація групи РС характеризувалась площею під ROC кривою, рівною 0,906, із чутливістю 76,7% та специфічністю 59%, P < 0,0001.

Cтабільність нативної та модифікованої α-галактозидази Cladosporium cladosporioides

Н. В. Борзова, Л. Д. Варбанець

Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, Київ;
e-mail: nv_borzova@bigmir.net

Модифікація вуглеводного компонента дозволяє встановити його роль у вияві структурно-функціональних властивостей глікопротеїнів. Представлена робота присвячена порівняльним дослідженням активності й стабільності нативної та модифікованої за допомогою окислення перйодатом натрію α-галактозидази Cladosporium cladosporioides. Для визначення активності α-галактозидази використовували синтетичний n-нітрофенільний субстрат, а також мелібіозу, рафінозу та стахіозу. Модифікація вуглеводного компонента спричиняла значний вплив на каталітичні властивості ензиму, відмічалося зниження як Vmax, так і спорідненості ензиму щодо природних й синтетичних субстратів. Нативний ензим зберігає понад 50% від максимальної активності у діапазоні 20–60 °С, в той час як для модифікованого ензиму, за тих самих умов, цей діапазон звужується і становить 30–50 °С. Модифікована α-галактозидаза характеризується вищою термостабільністю в нейтральній зоні рН. Залишкова активність модифікованої α-галактозидази у разі обробки 70%-ми (v/v) метанолом, етанолом та пропанолом склала близько 30%. Близько 50% від вихідної активності реєструвалося за використання 40%-го етанолу і пропанолу, а також 50%‑го метанолу. Вперше показано, що модифікація α-галактозидази C. cladosporioides перйодатом натрію супроводжувалася значним зниженням активності та стабільності ензиму, яке спричинене, можливо, конформаційними змінами в третинній та четвертинній структурі молекули протеїну.