Tag Archives: мієлопероксидаза
Оксидативний статус у пацієнтів із хронічною хворобою нирок
В. С. Васильченко1,2*, Л. В. Король1, О. Б. Кучменко2, Н. М. Степанова1
1ДУ «Інститут нефрології Національної академії медичних наук України», Київ;
2Національний університет «Києво-Могилянська академія», Україна;
*e-mail: vasylchenkovita@gmail.com
Отримано: 26 березня 2020; Затверджено: 25 червня 2020
Надлишок вільних радикалів супроводжує розвиток ниркових патологій та зумовлює численні супутні ускладнення і синдроми. Найпоширенішими з них є кардіометаболічні синдроми в пацієнтів із хронічною хворобою нирок. Тому метою дослідження було встановлення активності параоксонази-1 та мієлопероксидази, які пов’язані з ліпопротеїнами високої густини, та показників оксидативного стресу в крові пацієнтів із хронічною хворобою нирок І-V стадій. У всіх пацієнтів із хронічною хворобою нирок визначали активність ензимів, концентрацію тіобарбітуратактивних продуктів, вміст трансферину, церулоплазміну, тіолових сполук. Встановлено, що окислювальний статус змінювався: спостерігалося підвищення активності мієлопероксидази, окислених протеїнів та концентрації тіобарбітуратпозитивних компонентів. У той самий час показано зниження в крові активності параоксонази-1, вмісту трансферину, церулоплазміну та тіолових сполук. Співвідношення мієлопероксидази/параоксонази-1 прогресивно збільшувалося до 9 разів, що свідчить про наявність серцево-судинних ускладнень у таких пацієнтів. Одержані дані розширюють спектр показників для моніторингу кардіометаболічних порущень у разі прогресування хронічної хвороби нирок.
Антиоксидантний статус і редокс-потенціал глутатіону еритроцитів у пацієнтів із гострим коронарним синдромом
І. В. Буко1, Л. З. Полонецький1, О. Г. Мрочек1, А. Г. Мойсейонок2
1Республіканський науково-практичний центр «Кардіологія », Мінськ, Білорусь;
e-mail: buko_iv@rambler.ru;
2Науково-практичний центр НАН Білорусі з продовольства, Мінськ
Досліджено і порівняно показники окислювального стресу, системного запалення, метаболізму і редокс-статусу глутатіону (GSH) у пацієнтів, що перенесли інфаркт міокарда з підвищенням сегмента ST на електрокардіограмі (ІМпST), і пацієнтів із нестабільною стенокардією (НС). У першій групі осіб виявлено підвищення вмісту мієлопероксидази і зниження активності супероксиддисмутази, помірне збільшення вмісту інтерлейкіну 6 в умовах збереження антиоксидантного потенціалу в плазмі крові. За НС виявляються порушення про-/антиоксидантної рівноваги і системна запальна реакція. Встановлено збільшення концентрації GSH (загального GSH) в еритроцитах за ІМпST та зменшення їх в осіб з НС. При цьому зареєстровано істотний зсув редокс-потенціалу еритроцитів у бік закислення і збільшення (на противагу від пацієнтів з ІМпST) активності глутатіонпероксидази. Розглянуто механізми реалізації про- і антиоксидантних функцій еритроцитів за гострого коронарного синдрому. Підкреслено роль редокс-потенціалу GSH еритроцитів у забезпеченні закислення внутрішньосудинного середовища для S-глутатіонілірування та оптимізації редокс-сигналювання в клітинах-мішенях.