Tag Archives: нарингін
Субстратна специфічність α-L-рамнозидаз Cryptococcus albidus і Eupenicillium erubescens
О. В. Гудзенко, Л. Д. Варбанець
Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, Київ;
e-mail: varbanets@serv.imv.kiev.ua
Досліджено субстратну специфічність α-L-рамнозидаз Cryptococcus аlbidus та Eupenicillium еrubescens. Показано, що ензими здатні гідролізувати синтетичні (n-нітрофенільні похідні моносахаридів) і природні (нарингін, неогесперидин) субстрати. α-L-Рамнозидази діяли на природні субстрати досить ефективно, причому препарат, одержаний з E. erubescens, характеризується вищими значеннями Vmax, ніж ензим C. albidus. Але α-L-рамнозидаза C. albidus виявляє більшу спорідненість до нарингіну і неогесперидину, ніж ензим E. erubescens (Km 0,77 і 3,3 мМ та 5,0 і 3,0 мМ відповідно). Щодо синтетичних похідних моносахаридів, то обидва ензими виявляють вузьку специфічність до природи глікону: α-L-рамнозидаза E. erubescens – прискорює розщеплення тільки n-нітрофеніл-α-L-рамнопіранозиду, Km становить 1,0 мМ, Vmax 120 мкмоль/хв/мг протеїну), а C. albidus – лише n-нітрофеніл-β-D-глюкопіранозиду (Km = 10 мМ, Vmax 5 мкмоль/хв/мг протеїну). Отже, показано, що ензимним препаратам E. erubescens та C. albidus притаманна вельми вузька субстратна специфічність. Здатність препаратів α-L-рамнозидаз E. erubescens і C. albidus гідролізувати природні субстрати: нарингін та неогесперидин свідчить про їхню специфічність дії до α-1,2-зв’язаної L-рамнози. На основі цих даних можна прогнозувати використання α-L-рамнозидаз E. erubescens і C. albidus в різних галузях промисловості, зокрема харчовій. Це підтверджується також тим, що досліджувані α-L-рамнозидази є стабільними за 20%-ї концентрації етанолу та 500 мМ глюкози в реакційній суміші.
Термостабільність α-L-рамнозидази Cryptococcus albidus
O. B. Гудзенко, Н. В. Борзова, Л. Д. Варбанець
Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, Київ;
e-mail: nv_borzova@bigmir.net
α-L-рамнозидази як дріжджів, так і мікроміцетів є на сьогодні найперспективнішою групою ензимів. Особливо важливими є дослідження, спрямовані на підвищення термостабільності ензимних препаратів. Вивчення шляхів підвищення термостабільності та ефективності гідролізу субстрату α-L-рамнозидазою дозволить удосконалити технологію виробництва соків та вин. Метою нашої роботи було дослідити швидкість гідролізу нарингіну α-L-рамнозидазою Cryptococcus albidus, а також деякі аспекти процесу термоденатурації та стабілізації ензиму. Було досліджено 2 форми α-L-рамнозидази C. albidus, одержані за вирощування продуцента на різних джерелах вуглецю – нарингіні та рамнозі. Порівняльне вивчення властивостей та процесу термоінактивації цих α-L-рамнозидаз показало, що індуктор синтезу не впливає на ефективність гідролізу нарингіну ензимом, однак вносить зміни в термостабільність протеїнової молекули. У підтриманні активної конформації молекули α-L-рамнозидази беруть участь гідрофобні взаємодії та залишки цистеїну. Також можна стабілізувати дріжджову α-L-рамнозидазу C. albidus 0,5%-им бичачим сироватковим альбуміном і 0,25%-им глутаровим альдегідом.