O. B. Гудзенко, Н. В. Борзова, Л. Д. Варбанець

Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, Київ;
e-mail: nv_borzova@bigmir.net

α-L-рамнозидази як дріжджів, так і мікроміцетів є на сьогодні найперспективнішою групою ензимів. Особливо важливими є дослідження, спрямовані на підвищення термостабільності ензимних препаратів. Вивчення шляхів підвищення термостабільності та ефективності гідролізу субстрату α-L-рамнозидазою дозволить удосконалити технологію виробництва соків та вин. Метою нашої роботи було дослідити швидкість гідролізу нарингіну α-L-рамнозидазою Cryptococcus albidus, а також деякі аспекти процесу термоденатурації та стабілізації ензиму. Було досліджено 2 форми α-L-рамнозидази C. albidus, одержані за вирощування продуцента на різних джерелах вуглецю – нарингіні та рамнозі. Порівняльне вивчення властивостей та процесу термоінактивації цих α-L-рамнозидаз показало, що індуктор синтезу не впливає на ефективність гідролізу нарингіну ензимом, однак вносить зміни в термостабільність протеїнової молекули. У підтриманні активної конформації молекули α-L-рамнозидази беруть участь гідрофобні взаємодії та залишки цистеїну. Також можна стабілізувати дріжджову α-L-рамнозидазу C. albidus 0,5%-им бичачим сироватковим альбуміном і 0,25%-им глутаровим альдегідом.

Ключові слова: Cryptococcus albidus, α-L-рамнозидаза, нарингін, рамноза, термоінактивація, термостабільність