Tag Archives: оксидативний стрес
Інтенсивність оксидативного стресу та активність ангіотензинперетворюючого ензиму в крові пацієнтів з неускладненим пієлонефритом
Л. В. Король, Л. Я. Мигаль, Н. М. Степанова
ДУ «Інститут нефрології НАМН України», Київ;
e-mail: lesyakorol@meta.ua
Мета даної роботи – вивчення взаємозв’язку маркерів оксидантного стресу (ОС) з активністю ангіотензинперетворюючого ензиму (АПЕ) в крові пацієнтів із неускладненим пієлонефритом. Досліджували активність АПЕ та маркерів ОС у 32 пацієнтів та у 30 практично здорових добровольців (жінки, вік – 18-40 років). Вміст ТБК-активних продуктів, карбонільних груп протеїнів, церулоплазміну, трансферину, SH-груп, загальну пероксидазну активність еритроцитів визначали колориметричним методом. Розраховували індекс ОС. Для оцінки функціонального стану паренхіми нирок в сечі визначали активність канальцевих ензимів лізосом – загальної β-N-ацетилгексозамінідази та β-галактозидази. Проведено кореляційний аналіз між показниками активності АПЕ та ОС, а також показниками активності реноспецифічних ензимів. Встановлено підвищення активності АПЕ на тлі порушення про/антиоксидантного балансу. Кореляційний аналіз підтвердив наявність помірного зв’язку між активністю АПЕ та більшістю показників, що вивчалися. Отже, підвищення активності АПЕ, інтенсифікація оксидативних процесів, зниження антиоксидантного захисту сприяють розвитку системного та локального ОС, а також розвитку дисфункції канальцевого апарату нирок (за підвищенням активності реноспецифічних ензимів у сечі).
Зміни інтенсивності оксидативного стресу крові щурів-пухлиноносіїв за введення системи реній-платина різними способами
К. Л. Шамелашвілі1, Н. І. Штеменко2, І. В. Леус3, С. О. Бабій4, О. В. Штеменко5
1ДУ «Дніпропетровська медична академія» МОЗ України;
2Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
3Університет Оклахоми, Оклахома-сіті, США;
4ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», Дніпропетровськ;
5Український державний хіміко-технологічний університет, Дніпропетровськ;
e-mail: shamelashvili@rambler.ru
Досліджено вплив способу введення дихлоротетра-μ-ізобутиратодиренію(ІІІ) – І – (у водному розчині, ліпосомах, наноліпосомах, твердих наночастинках і разом з цисплатином – у системі реній-платина) на інтенсивність процесу пероксидного окислення ліпідів (ПОЛ) плазми крові та активність ензимів антиоксидантного захисту еритроцитів на моделі пухлинного росту. Встановлено зменшення вмісту ТБК-активних продуктів плазми за введення І щурам-пухлиноносіям незалежно від способу та інтенсивності гальмування пухлини. Показано ефективність зниження (у чотири рази) гасіння ПОЛ сполукою І, що значно перевищує ефективність відомих антиоксидантів. Виявлено збільшення активності супероксиддисмутази та зменшення активності каталази еритроцитів за введення І різними способами у порівнянні з контролем. В експериментах in vitro з нативною супероксиддисмутазою доведено факт взаємодії ензиму з І із наступною активацією активного центру та виявлено супероксиддисмутазну активність І, що може бути певним внеском у підвищення активності ензиму in vivo. Показано перспективність використання кластерних сполук ренію в медицині як нетоксичних ефективних антиоксидантів, здатних до дезактивації супероксидного радикала.
Тканинна специфічність пероксидного окислення в умовах емоційного стресу в щурів
К. О. Менабде, Г. М. Бурджанадзе, М. В. Чачуа,
З. Т. Кучукашвілі, Н. І. Кошорідзе
Тбіліський державний університет ім. І. Джавахішвілі, Грузія;
e-mail: ketimenabde@yahoo.com
Досліджено інтенсивність процесу ПОЛ та активність ензимів антиоксидантної системи у плазмі крові, тканинах головного мозку і серцевого м’яза щурів в умовах ізоляції та порушення циркадіанного ритму. Одержані дані показали, що процес пероксидного окислення ліпідів інтенсифікується на тлі кількісних змін рівня оксиду азоту. Про активацію ПОЛ свідчать зміни концентрації ТБК-активних продуктів і дієнових кон’югатів.
Також вивчена активність ензимів супероксиддисмутази, каталази, сукцинатдегідрогенази, креатинкінази і альдолази. Показано, що ізоляція тварин і порушення циркадіанного ритму є факторами, які зумовлюють зниження енергетичного метаболізму в тканинах головного мозку і міокарда і обумовлюють оксидативний стрес, що може стати причиною утворення токсичних радикалів. Продовження часу дії стресогенних чинників може спричинити незворотні процеси, які є причиною виникнення патологій серцево-судинної системи.
Помірний оксидативний стрес у плодової мушки Drosophila melanogaster, спричинений продуктами розщеплення сахарози
Б. М. Ровенко, О. В. Лущак, О. В. Лозінський,
О. І. Кубрак, В. І. Лущак
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника,
Івано-Франківськ, Україна;
e-mail: olehl@pu.if.ua
Досліджено вплив 6%-ї сахарози та еквімолярної суміші глюкози і фруктози у складі дієти личинок плодової мушки Drosophila melanogaster на рівень окислених протеїнів та ліпідів, активність антиоксидантних і пов’язаних з ними ензимів у дорослих комах. Показано, що вирощування личинок на дієті із сахарозою призводить до розвитку помірного оксидативного стресу в дорослих комах, який різною мірою виражений в обох статей. У самців окисних пошкоджень зазнавали, в основному, молекули протеїнів, тоді як у самок – ліпідні молекули. Про це свідчить підвищений на 77% вміст карбонільних груп протеїнів та знижений на 40% рівень протеїнових SH-груп у самців, які споживали сахарозу. У самок, які споживали сахарозу, вміст пероксидів ліпідів на 44% вищий, ніж в особин, які утримувались на дієті з еквімолярною сумішшю глюкози і фруктози. Виникнення оксидативного стресу в самок, які споживали сахарозу, супроводжується підвищенням активності каталази, супероксиддисмутази та тіоредоксинредуктази на 30, 15 та 34% відповідно. Одержані результати дають підстави вважати, що форма надходження глюкози і фруктози в організм плодової мушки впливає на перебіг вільнорадикальних процесів.
Біологічні аспекти неензиматичного глікозилювання
Л. М. Лозінська, Г. М. Семчишин
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника,
Івано-Франківськ, Україна;
е-mail: semchyshyn@pu.if.ua
Неензиматичні процеси назагал відіграють неоднозначну роль у живих організмах. Відомо, що неензиматичне глікозилювання може призводити до порушення структури та функціонування біомолекул, і, таким чином, ініціювати розвиток, а також супроводжувати різноманітні захворювання. З іншого боку, продукти неензиматичних реакцій за певних умов відіграють роль сигнальних молекул та беруть участь у формуванні імунної відповіді. У роботі узагальнено сучасні дані щодо особливостей неензиматичного глікозилювання та карбонільного стресу в живих організмах. Висвітлено роль активних карбонільних сполук та редукуючих вуглеводів у глікації біомолекул, участь неензиматичного глікозилювання у розвитку карбонільного стресу та зв’язок глікації з вільнорадикальними процесами. Узагальнено основні шляхи попередження глікації та захисту організмів від карбонільного стресу, спричиненого неензиматичним глікозилюванням. Окремий розділ присвячено дослідженням дріжджів Saccharomyces cerevisiae як модельної системи у вивченні процесів неензиматичного глікозилювання.
Вплив короткотривалого сольового стресу на маркери оксидативного стресу та активність антиоксидантних ензимів у токоферол-дефіцитних рослин Arabidopsis thaliana
Н. М. Семчук, Ю. В. Василик, Ок. В. Лущак, В. І. Лущак
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, Україна;
e-mail: lushchak@pu.if.ua
Досліджено вміст каротиноїдів, антоціанів, рівень пероксидного окислення ліпідів та активність антиоксидантних ензимів у рослин Arabidopsis thaliana дикого типу і дефектних за біосинтезом токоферолу лініях vte1 та vte4 за дії 200 мМ NaCl протягом 24 годин. Сольовий стрес призводив до зростання інтенсивності пероксидного окислення ліпідів у всіх трьох досліджуваних ліній рослин. За дії сольового стресу концентрація каротиноїдів та активність каталази, аскорбатпероксидази, гваяколпероксидази та глутатіонредуктази зростали у рослин дикого типу та токоферол-дефіцитної лінії vte1, проте, підвищення концентрації антоціанів спостерігалося тільки у рослин мутантної лінії vte1. У рослин мутантної лінії vte4, яка містить γ-токоферол замість α-токоферолу, відповідь на сольовий стрес відбувалася через узгоджену дію супероксиддисмутази та ензимів аскорбат-глутатіонового циклу, а саме аскорбатпероксидази, дегідроаскорбатредуктази, глутатіонредуктази та глутатіон-S-трансферази. Можна дійти висновку, що сольовий стрес супроводжується оксидативним стресом у трьох досліджуваних ліній рослин, разом з тим різні механізми задіяні в адаптації рослин дикого типу та токоферол-дефіцитних ліній.
Вплив нітропрусиду та хлориду натрію на вміст карбонільних груп протеїнів та активність антиоксидантних ензимів у листках проростків кукурудзи Zea mays L.
Ю. В. Василик1, Н. М. Семчук1, Ок. В. Лущак2, В. І. Лущак1
1Кафедра біохімії та біотехнології,
2Ботанічний сад Прикарпатського національного університету
імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, Україна;
e-mail: lushchak@pu.if.ua
Досліджено вплив нітропрусиду (SNP) та хлориду натрію на вміст карбонільних груп протеїнів та активність антиоксидантних ензимів у листках проростків кукурудзи. Обробка проростків 100 мM NaCl підвищувала концентрацію карбонільних груп протеїнів через 24 год. Інкубація проростків з 100 мM NaCl та SNP+NaCl після 48 год знижувала, а після 72 год – підвищувала концентрацію карбонільних груп протеїнів порівняно з контролем. Активність каталази була вищою в листках, інкубованих з SNP+NaCl порівняно з листками проростків, обробленими SNP протягом 24 год. Активність аскорбатпероксидази була вищою після обробки проростків 0,2 мM SNP протягом 24 год. Вірогідне зростання активності гваяколпероксидази спостерігалося в усіх дослідних групах через 72 год. Активність глутатіон-S-трансферази була вищою після 48 год у проростках, оброблених SNP, та після 72 год – у проростках, які інкубували на середовищі з NaCl. За досліджуваних умов активність глутатіонредуктази в листках проростків кукурудзи, практично не змінювалась. Припускається, що SNP може бути використаний для попередження розвитку оксидативного стресу кукурудзи, спричиненого сольовим стресом.