Tag Archives: TNF-α
Показники функції печінки та нирок, рівень цитокінів і пухлинних біомаркерів у сироватці крові пацієнтів із гепатитом С і гепатоцелюлярною карциномою
Othman A. Othman, Mahmoud Fadl Bakr*
Biochemistry Division, Chemistry Department, Faculty of Science,
Minia University, 61519, El-Minia, Egypt;
*e-mail: mahmoud.fadl@mu.edu.eg
Отримано: 02 березня 2025; Виправлено: 27 травня 2025;
Затверджено: 11 червня 2025; Доступно онлайн: 07 липня 2025
Вірус гепатиту С (HCV) спрямовано вражає печінку і спричиняє стійку інфекцію, яка часто уникає імунної системи, що призводить до хронічної печінкової недостатності, захворювань нирок і HCV-асоційованої гепатоцелюлярної карциноми (HCC). Метою цього дослідження було оцінити показники функції печінки і нирок, рівень запальних цитокінів і пухлинних маркерів у пацієнтів із HCV-позитивним хронічним гепатитом і HCV-асоційованою HCC порівняно з пацієнтами з HCV і контролем. У дослідженні брали участь 156 осіб, розділених на чотири групи: контрольна група – 27 здорових осіб; група HCV – 45 пацієнтів з HCV (підтверджено методом ПЛР); група HCC – 42 пацієнти з HCC (підтверджено рентгенологічними дослідженнями та лабораторними тестами); група HCV+HCC – 42 пацієнти з HCV і HCC (HCV-позитивний хронічний гепатит з HCC). Використовували звичайні клінічні тести для дослідження функції нирок і печінки. Рівень IL-6, IL-1B, TNF-α і пухлинних маркерів карциноембріонального антигену (CEA), вуглеводного антигену 19-9 (CA19-9) і альфа-фетопротеїну (AFP) досліджували методом ELISA. Результати показали значне підвищення активності ALT, ALP, AST, рівня сечової кислоти, сечовини і креатиніну за значного зниження рівня альбуміну в групах HCC і HCV+HCC порівняно з пацієнтами з груп HCV і контролем. Відзначено підвищення рівнів досліджуваних пухлинних маркерів і цитокінів у групах HCC і HCV+HCC, з найбільшими значеннями в останній. Отримані дані свідчать про прогресуюче погіршення функцій печінки та нирок і значний вплив хронічного запалення в HCV-асоційованому канцерогенезі печінки.
Вплив карнітину на запальну реакцію в сироватці крові і підшлунковій залозі діабетичних щурів
Y. Masoumi-Ardakani1, H. Fallah2, B. Shahouzehi3
1Physiology Research Center, Institute of Basic and Clinical Physiology Sciences, Kerman University of Medical Sciences, Kerman, Iran;
2Student Research Committee, School of Medicine, Kerman University of Medical Sciences, Kerman, Iran;
3Cardiovascular Research Center, Institute of Basic and Clinical Physiology Sciences, Kerman University of Medical Sciences, Kerman, Iran;
e-mail: bshahouzehi@yahoo.com, bshahouzehi@gmail.com
Отримано: 8 травня 2019; Затверджено: 18 жовтня 2019
Діабет належить до захворювань, які характеризуються підвищеним рівнем глюкози в крові і порушенням секреції інсуліну. У попередніх дослідженнях на діабетичних моделях було виявлено, що L-карнітин виявляє гіпоглікемічний ефект. Однак, протизапальні властивості L-карнітину за діабету вивчені недостатньо. Метою дослідження було оцінити ефект різних доз L-карнітину на прозапальні цитокіни в підшлунковій залозі і сироватці крові в щурів зі стрептозоциніндукованим діабетом. Було відібрано 48 щурів-самців (200 ± 10 г) і розділено випадковим чином на шість груп (n = 8). Група 1 – контрольна група; 2 – діабетичний контроль (ДК); групи 3-6 – щури зі стрептозоциніндукованим діабетом, яким вводили L-карнітин в різних дозах: 300, 200, 100 і 50 мг/кг на добу шляхом інтраперитонеальних ін’єкцій протягом 5 тижнів. Після цього збирали зразки сироватки крові і підшлункової залози і визначали рівень цитокінів за допомогою наборів ELISA. Виявлено, що у діабетичних щурів рівень прозапальних цитокінів був підвищений. Дві дози L-карнітину 300 і 200 мг/кг на добу показали позитивні ефекти, при цьому ефект від введення L-карнітину в дозі 300 мг/кг на добу був значнішим. L-карнітин у дозі 300 мг/кг на добу істотно знижував вміст IL-1β і IL-6 у підшлунковій залозі і сироватці крові. Одержані результати підтвердили захисний ефект інтраперитонеально введеного L-карнітину у разі запалення в діабетичних щурів. Отже, введення L-карнітину протягом тривалого часу можна розглядати як ефективну і безпечну терапевтичну стратегію за діабету.