Р. Д. Остапів^1,2, С. Л. Гуменюк², В. В. Манько¹

¹Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна;
²ДНДКІ ветеринарних препаратів та кормових добавок, Львів, Україна;
e-mail: romostapiv@gmail.com; vvmanko@lnu.edu.ua

Мета роботи – дослідити активність лактатдегідрогенази, відсотковий вміст її ізозимів та їхню активність у цільній крові і тканинах печінки, стегнового м’яза, головного мозку та сім’яників щурів за тривалого перорального введення таурину. Для цього самців щурів лінії Wistar масою 190–220 г розділили на три дослідні групи, а потім вводили питну воду (контрольна група) або розчин таурину в розрахунку 40 та 100 мг/кг маси тіла (І та ІІ групи). Сумарну активність лактатдегідрогенази визначали спектрофотометрично, відсотковий вміст ізозимів – з використанням електрофорезу в 7,5%-му поліакриламідному гелі з подальшим фарбуванням за J. Garbus. Виявлено, що у всіх досліджених тканинах збільшувалась загальна активність лактатдегідрогенази. У сім’яниках тварин обох дослідних груп та в мозку тварин групи І зростала сума відсоткового вмісту ізозимів, що відповідають за утворення лактату (ЛДГ4+ЛДГ5). У печінці тварин обох дослідних груп та у цільній крові тварин групи ІІ, навпаки, збільшився відсотковий вміст ізозимів, що продукують піруват (ЛДГ1+ЛДГ2). У м’язах тварин обох дослідних груп та у мозку тварин групи ІІ рівновага між вмістом ЛДГ1+ЛДГ2 та ЛДГ4+ЛДГ5 не відрізнялась від контрольних значень, хоча сумарна активність ензиму була істотно вищою, ніж у контролі. Отже, зростання активності лактатдегідрогенази в різних тканинах щурів за тривалого введення таурину є тканиноспецифічним та дозозалежним і спричинене збільшенням вмісту різних ізозимів. Таке зростання у тварин групи І лежить в основі адаптаційних механізмів до гіпоксії, спричиненої високими дозами таурину. Для тварин групи ІІ великі дози таурину є токсичними і прямо впливають на процеси в організмі.