Tag Archives: запалення
Вплив заморожування на експонування гліканових маркерів сироваткових імуноглобулінів IgG при розсіяному склерозі
М. Боженко1, М. Бойчук1, Г. Біла2, Т. Негрич1*, Р. Білий2*
1Кафедра неврології, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
2Кафедра гістології, цитології та ембріології, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
*e-mail: r.bilyy@gmail.com; tnehrych@gmail.com
Отримано: 08 січня 2020; Затверджено: 27 березня 2020
Залишки N-гліканів, приєднані до Asn297 молекули імуноглобуліну IgG, відповідають за зміну його структурної конформації і використовуються як маркери багатьох запальних захворювань. Заморожування стабілізує структуру протеїну, тоді як недавні дані ЯМР у розчині виявили сильно змінену рухливість гліканів IgG за різних температур. Метою даної роботи було дослідити, чи впливає заморожування зразків сироваток на експозицію гліканів IgG у хворих на розсіяний склероз (РС) та у здорових донорів (ЗД). Використовували розроблений лектин-імуноензимний аналіз для оцінки експонування нативних гліканів у складі IgG за допомогою фукозо-специфічного лектину AAL та сіало-специфічного лектину SNA. Зразки сироваток розділяли і негайно заморожували при -20 °C або зберігали при 4 °C. Експонування гліканів порівнювали між 5 групами пацієнтів із РС (n = 75) проти ЗД (n = 23), а також у парних зразках із заморожуванням та без нього. Спостерігали значне збільшення експонування залишків фукози на гліканах імуноглобулінів IgG у хворих на РС порівняно із ЗД. Це збільшення було лише в тому випадку, якщо сироватки перед аналізом заморожували. Також, експонування сіалової кислоти зменшувалося на зразках РС проти ЗД після заморожування зразків сироваток. Експонування корових залишків фукози та термінальних сіалових залишків суттєво відрізнялися в парних зразках сироваток після заморожування. Комбіновані параметри експонування фукози та сіалової кислоти нативних гліканів у складі імуноглобулінів IgG із використанням заморожених зразків сироваток слугували дискримінаційним маркером РС. Для експонування AAL дискримінація групи РС характеризувалась площею під ROC кривою, рівною 0,906, із чутливістю 76,7% та специфічністю 59%, P < 0,0001.
Взаємодія чотирьох алотропних модифікацій карбонових наночастинок із тканинами організму
С. Я. Парижак1, T. І. Думич1, С. M. Пешкова1,2,
Є. Є. Біла2, О. Д. Луцик1, A. Баррас3,
Р. Букерруб3, С. Сзунерітс3, Р. O. Білий1
1Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
2Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна;
3Лілльський університет, НЦНД, Центральний Лілль, ВІЕЦТ, Університет Валансьєна, Лілль, Франція;
e-mail: r.bilyy@gmail.com
Забруднення навколишнього середовища та технологічний прогрес призводять до утворення вуглецевих наночастинок, які становлять серйозний ризик для здоров’я. Вони присутні в сажі, пилу, тонері для друку і можуть виникати за шліфування та фрезерування матеріалів. Нейтрофіли людини здатні ізолювати чужорідний матеріал шляхом утворення нейтрофільних позаклітинних пасток (НПП), останні здатні стимулювати сильну запальну відповідь. У роботі було порівняно прозапальні властивості різних наноструктур на основі вуглецю: нанодіамантів, графен оксиду, фулеренів С60 і вуглецевих точок. Було протестовано ад’ювантні властивості вуглецевих наночастинок у моделі імунізації мишей за дослідження гуморальної (специфічні IgG і IgM антитіла) та клітинної (гіперчутливість сповільненого типу) імунної відповіді. Здатність НПП секвеструвати наночастинки вивчено на моделі повітряної кишені мишей, а активацію нейтрофілів перевірено шляхом відстеження флуоресцентно мічених нанодіамантів in vivo, та флуоресцентним аналізом із застосуванням нейтрофілів людини ex vivo. Усі вуглецеві наночастинки виявляли прозапальні ад’ювантні властивості, стимулюючи продукцію специфічних IgG, але не IgM антитіл (гуморальна імунна відповідь). Ад’ювантні властивості зменшувались у порядку від нанодіамантів, графен оксиду, фулеренів С60 до вуглецевих точок. Жодна із досліджуваних вуглецевих наноструктур не спричинювала появу реакції гіперчутливості сповільненого типу (клітинна імунна відповідь). Нанодіаманти і фулерени C60 були секвестровані в організмі НПП, що підтверджено на моделі повітряної кишені, і шляхом відстеження флуоресцентно мічених нанодіамантів in vivo.
Похідні 4-тіазолідинонів звільняють остеобластну диференціацію від негативного впливу ФНПα в мезенхімних клітинах-попередниках миші
Х. В. Малишева1,2,3, Н. С. Фінюк1, О. К. Павленко4, Д. Я. Гаврилюк5,
Р. Б. Лесик5, Р. С. Стойка1, О. Г. Корчинський1,3
1Інститут біології клітини НАН України, Львів;
2Інститут біології тварин НААН України, Львів;
3Центр інноваційних досліджень в галузі медицини та природничих наук і Медичний факультет, Жешувський університет, Польща;
4Львівський національний університет імені Івана Франко, Україна;
5Львівський медичний національний університет імені Данила Галицького, Україна;
e-mail: olexkor@hotmail.com
Ревматоїдний артрит (РА) – це аутоімунне запальне захворювання із досі невідомою етіологією. Фактор некрозу пухлини α (ФНПα) вважають регулятором, який відіграє центральну роль у виникненні і розвитку РА. З іншого боку, cигнальні шляхи морфогенетичних протеїнів кістки (МБК) і протеїнів Wnt є ключовими механізмами, що індукують і підтримують формування хрящової і кісткової тканин. Попередні дослідження показали, що ФНПα та інтерлейкін 1β відіграють головну роль в інгібуванні активності скелетогенезу. Метою даного дослідження був аналіз протизапальної активності нових 4-тіазолідінонових похідних щодо наслідків запальної реакції, опосередкованої ФНПα під час остеогенезу. Ми здійснили оцінку in vitro функціонального ефекту 4-тіазолідинонів, позначених Les-4368, Les-4370, Les-3882 і Les-3288, вжитих у різних дозах (0,02; 0,1; 0,3 і 1,0 мкМ) на опосередковане ФНПα інгібування МБК-індукованої остеобластної диференціації мезенхімних клітин-попередників (стовбурових клітин) лінії C2C12 миші. ФНПα повністю пригнічував їх міобластну диференціацію, а також, у значній мірі, інгібував МБК-індуковану остеобластну диференціацію. Ми встановили, що дія на клітини лінії C2C12 сполуками Les-4368 і Les-3882 звільняє остеобластну диференціацію від негативного впливу ФНПα, і, більше того, перетворює його з інгібітора остеогенезу в стимулятор. Для з’ясування механізму прозапальних ефектів досліджуваних сполук був проведений імуноблот-аналіз деградації інгібіторного κBα (I-κBα). Найкращий ефект виявила сполука Les-3882, яка підсилювала диференціацію остеобластів у низькій дозі (0,1 мкM), імовірно, шляхом модуляції сигнального шляху NF-κB.
Ефект гідроген-сульфід-спорідненого аспірину на ушкоджену стресом слизову оболонку стравоходу та шлунку
О. С. Заячківська1, Н. С. Була1, Я. І. Павловський1, І. О. Пшик-Тітко1,
О. М. Гаврилюк1, О. І. Грушка1, Дж. Л. Уоллас2,3
1Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
2Університет Калгарі, Канада;
3Університет Торонто, Канада;
e-mail: ozayachkivska@gmail.com
Останні дані про вплив гідроген-сульфіду (H2S) на органи травлення свідчать щодо його потужної цитопротекторної дії на слизову оболонку. Метою дослідження було оцінити вплив H2S-спорідненого аспірину (ATB-340) на ушкоджену стресом слизову оболонку стравоходу та шлунку щурів. Щурам вводили плацебо (контроль), аспірин (10 мг/кг) та ATB-340 (17,5 мг/кг) разово та упродовж 9 днів, із індукцією стресу та без нього. За допомогою гістологічного аналізу оцінювали пошкодження слизової оболонки стравоходу та шлунку. Серологічний вміст VCAM-1 та IL-6 вивчали імуноензимним аналізом. Застосування ATB-340 виявило зменшення гістологічного індексу ушкодження слизової оболонки стравоходу та шлунку (у порівнянні з даними у разі введення аспірину) як під час разового, так і 9-денного введення. Серологічний рівень VCAM і IL-6 у щурів, яким вводили аспірин та індукували стрес, був вищий, ніж у контрольних тварин. Введення щурам ATB-340 спричинювало протизапальний ефект шляхом зменшення вмісту VCAM та IL-6, чого не спостерігалося при застосуванні аспірину. Таким чином, за введення ATB-340 спостерігали зменшення запалення та покращення функціонування ендотелію судин у слизовій оболонці стравоходу та шлунку щурів.
Роль плазміноген/плазміну у функціонуванні клітин крові
Д. Д. Жерносєков, О. І. Юсова, Т. В. Гриненко
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail:grinenko@biochem.kiev.ua
В огляді представлено дані про структурні особливості плазміноген/плазмінової молекули, що обумовлюють специфічність міжмолекулярних взаємодій та визначають різноманітність її біологічних функцій. Наведено основні принципи сучасної класифікації плазміногенових рецепторів та фактори, що впливають на їх експресію. Розглядаються механізми, що регулюють утворення та активність плазміну на поверхні клітин, фібрину та протеїнах екстрацелюлярного матрикса. Узагальнено дані літератури та власних досліджень авторів стосовно впливу плазміноген/плазміну на агрегацію тромбоцитів, індуковану різними агоністами. Обговорюється питання про участь плазміноген/плазміну в атерогенезі та ангіогенезі, що опосередкована рецепторами ендотеліоцитів. Особливу увагу приділено прозапальній функції плазміноген/плазміну, яка реалізується через регуляцію процесів активації, секреції, міграції та апоптозу моноцитів і макрофагів.
Використання вітамінів для корекції функціонального стану цитохром Р450-залежних систем в умовах експериментального алергічного енцефаломієліту
Е. П. Пасічна1, Г. В. Донченко1, А. П. Бурлака2, В. С. Недзвецький3,
Є. П. Сидорик2, І. І. Ганусевич2, Н. В. Делеменчук1
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
2Інститут експериментальної патології, онкології та радіобіології
ім. Р. Є. Кавецького НАН України, Київ,
3Національний університет імені Олеся Гончара, Дніпропетровськ, Україна;
e-mail: ellapasich@gmail.com
Відомо, що прозапальні цитокіни, рівень яких значно підвищується під час патогенезу розсіяного склерозу (РС), та інтерферон-β, що застосовується для лікування автоімунних захворювань, здатні пригнічувати цитохром Р450-залежні процеси детоксикації та біотрансформації. Неконтрольоване зниження активності цих процесів може негативно позначатися на стані хворих, тому актуальним є вивчення функціонального стану системи цитохрому Р450 та розробка ефективних засобів для його регуляції.
Досліджували дію вітаміну D3 та ефективність його комплексу з вітамінами B1, B2, B6, РР, E, α-ліпоєвою, α-ліноленовою кислотами та мінеральними речовинами (Mg, Zn, Se) у попередженні змін функціонального стану цитохром Р450- та b5-залежних систем ендоплазматичного ретикулума в головному мозку та печінці щурів за експериментального алергічного енцефаломієліту (ЕАЕ), моделі РС. Було показано, що за розвитку ЕАЕ відбувається істотне зниження вмісту цитохромів як у мозку, так і в печінці, при цьому в мікросомах мозку відбувається зниження активності NАDН- та NАDPН-оксидоредуктаз, необхідних для відновлення цих цитохромів і спряжених з монооксигеназами. Ці зміни свідчать про порушення редокс-стану і функціональної здатності цитохромзалежних систем в досліджуваних тканинах тварин. Засосування вітаміну D3 окремо та у складі експериментально підібраної нами композиції біологічно активних речовин ефективно усуває зниження рівня цитохромів та активності NАDН-оксидоредуктази в тканинах хворих тварин. Нормалізація цих порушень, очевидно, пов’язана із антиоксидантними та мембраностабілізаційними властивостями застосованих речовин, відновленням порушеного обміну речовин, а також зі здатністю знижувати активність реакцій запалення і регулювати цитокіновий фон в організмі щурів в умовах ЕАЕ. Досліджуваний комплекс біологічно активних речовин у разі застосування, виявився ефективнішим для нормалізації визначених порушень, ніж вітамін D3 і тому окремо привертає до себе увагу як композиція для профілактики загострень і поліпшення стану хворих на РС та інші хвороби, що супроводжуються гіперактивацією імунної системи.