С. О. Остафійчук

Івано-Франківський національний медичний університет, Україна;
e-mail: svitlana.ostafijchuk@gmail.com

Отримано: 12 березня 2019; Затверджено: 13 серпня 2019

Патологічне гестаційне збільшення маси тіла (ГЗМТ) є фактором ризику акушерських та перинатальних ускладнень. Висока метаболічна активність жирової тканини та плаценти під час вагітності проявляється посиленою продукцією адипокінів, які беруть участь у регуляції рівня глюкози та чутливості тканин до інсуліну. Метою роботи було встановлення ролі резистину в ґенезі метаболічних розладів за патологічного гестаційного приросту у вазі. Обстежено 163 вагітні жінки: 97 (59,5%) з нормальною, 18 (11,0%) – з недостатньою та 48 (29,4%) – з надлишковою прегравідарною вагою та ожирінням. ГЗМТ діагностовано у 56 (34,4%), недостатнє у 33 (20,2%), а надлишкове у 74 (45,4%) пацієнток. У кожному триместрі вагітності проводили антропометрію, діагностували надбавку у вазі, відсоток жирової маси тіла, концентрацію резистину, глюкози, інсуліну, НОМО-IR. Виявлено кореляцію між підвищеним рівнем резистину в другому триместрі вагітності, подальшою надбавкою у вазі (r = 0,27, P = 0,0006), відсотком ЖМТ (r = 0,93, P = 0,000) та посиленням резистентності тканин до інсуліну (r = 0,89, P = 0,000) в третьому триместрі, що особливо виражено за надлишкового ГЗМТ. Діагностування предикторів інсулінорезистентності, асоційованих із жировою тканиною, зокрема адипокіну резистину, в другому триместрі вагітності може слугувати прогнозом щодо тяжкості перебігу метаболічних зрушень під час вагітності та ризику розвитку акушерських та перинатальних ускладнень.