І. С. Михалойко¹*, І. О. Дудар², І. Я. Михалойко¹, О. Я. Михалойко¹

¹ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет», Україна;
²ДУ «Інститут нефрології НАМН України», Київ;
*e-mail: iralisn@gmail.com

Отримано: 13 лютого 2020; Затверджено: 30 червня 2020

Метою дослідження було оцінити зв’язок між рівнями D-димерів та різними біомаркерами ниркових захворювань для виявлення взаємозв’язку між гіперкоагуляцією та хронічною хворобою нирок (ХХН). Для вирішення поставленої мети нами було проведено одномоментне проспективне обсерваційне дослідження із залученням 140 пацієнтів із ХХН, які перебували на стаціонарному лікуванні в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні протягом 2018-2019 років, з них 100 (71,4%) хворих на гломерулонефрит і 40 (28,6%) на діабетичну нефропатію. Під час дослідження проведено стандартне обстеження хворих загальноклінічними, біохімічними та інструментальними методами. D-димер визначали кількісно за допомогою імуноензимного аналізу з використанням набору реагентів Getein Biotech (Китай). Всіх пацієнтів було поділено на дві групи за рівнем D-димерів: нормальний рівень D-димерів (< 0,5 мг/л) і високий рівень D-димерів (≥ 0,5 мг/л). Підвищений рівень D-димерів асоціюється з підвищеним віком хворих, зниженням швидкості клубочкової фільтрації, зниженим рівнем альбуміну крові, підвищеною добовою екскрецією протеїну та тенденцією до розвитку тромбоемболічних ускладнень, які виникли у хворих протягом року спостереження. Зроблено висновок, що D-димер є біологічним маркером, який здатен виявляти гіперкоагуляцію на ранній доклінічній стадії у хворих на ХХН, визначити пацієнтів із підвищеним ризиком кардіоваскулярних і тромбоемболічних подій, сприяти якнайшвидшому застосуванню в них антиагрегантної і антикоагулянтної терапії і, як наслідок, зменшувати смертність.