Ukr.Biochem.J. 2020; Том 92, № 3, травень-червень, c. 71-76

doi: https://doi.org/10.15407/ubj92.03.071

D-димер як потенційний предиктор розвитку тромбоемболічних та кардіоваскулярних ускладнень у хворих на хронічну хворобу нирок

22.12.2020   Uncategorized   No comments

І. С. Михалойко1*, І. О. Дудар2, І. Я. Михалойко1, О. Я. Михалойко1

1ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет», Україна;
2ДУ «Інститут нефрології НАМН України», Київ;
*e-mail: iralisn@gmail.com

Отримано: 13 лютого 2020; Затверджено: 30 червня 2020

Метою дослідження було оцінити зв’язок між рівнями D-димерів та різними біомаркерами ниркових захворювань для виявлення взаємозв’язку між гіперкоагуляцією та хронічною хворобою нирок (ХХН). Для вирішення поставленої мети нами було проведено одномоментне проспективне обсерваційне дослідження із залученням 140 пацієнтів із ХХН, які перебували на стаціонарному лікуванні в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні протягом 2018-2019 років, з них 100 (71,4%) хворих на гломерулонефрит і 40 (28,6%) на діабетичну нефропатію. Під час дослідження проведено стандартне обстеження хворих загальноклінічними, біохімічними та інструментальними методами. D-димер визначали кількісно за допомогою імуноензимного аналізу з використанням набору реагентів Getein Biotech (Китай). Всіх пацієнтів було поділено на дві групи за рівнем D-димерів: нормальний рівень D-димерів (< 0,5 мг/л) і високий рівень D-димерів (≥ 0,5 мг/л). Підвищений рівень D-димерів асоціюється з підвищеним віком хворих, зниженням швидкості клубочкової фільтрації, зниженим рівнем альбуміну крові, підвищеною добовою екскрецією протеїну та тенденцією до розвитку тромбоемболічних ускладнень, які виникли у хворих протягом року спостереження. Зроблено висновок, що D-димер є біологічним маркером, який здатен виявляти гіперкоагуляцію на ранній доклінічній стадії у хворих на ХХН, визначити пацієнтів із підвищеним ризиком кардіоваскулярних і тромбоемболічних подій, сприяти якнайшвидшому застосуванню в них антиагрегантної і антикоагулянтної терапії і, як наслідок, зменшувати смертність.

Ключові слова: , , , ,

Посилання:

  1. Kolesnyk  M.  Innovative  directions  of  CKD  prevention  and  treatment.  Ukr J Nephr Dial. 2019; 1(61): 3-12.
  2. Christiansen CF, Schmidt M, Lamberg AL, Horváth-Puhó E, Baron JA, B Jespersen B, Sørensen HT. Kidney disease and risk of venous thromboembolism: a nationwide population-based case-control study. J Thromb Haemost. 2014;12(9):1449-1454. PubMed, CrossRef
  3. Pavord S, Myers B. Bleeding and thrombotic complications of kidney disease. Blood Rev. 2011;25(6):271-278. PubMed, CrossRef
  4. Folsom AR, Lutsey PL, Astor BC, Wattanakit K, Heckbert SR, Cushman M, Atherosclerosis Risk in Communities Study. Chronic kidney disease and venous thromboembolism: a prospective study. Nephrol Dial Transplant. 2010;25(10):3296-301. PubMed, PubMedCentral, CrossRef
  5. Tan X, Chen G, Liu Y, Zhou L, He L, Liu D, Liu Ye, Zhang F, Li H, Liu H. Serum D-dimer is a potential predictor for thromboembolism complications in patients with renal biopsy. Sci Rep. 2017;7(1):4836. PubMed, PubMedCentral, CrossRef
  6. Pulivarthi S, Gurram MK. Effectiveness of d-dimer as a screening test for venous thromboembolism: an update. N Am J Med Sci. 2014;6(10):491-499.
    PubMed, PubMedCentral, CrossRef
  7. Sextona DJ, Clarksona MR, Mazura MJ, Planta WD, Eustacea JA. Serum D-dimer concentrations in nephrotic syndrome track with albuminuria, not estimated glomerular filtration rate. Am J Nephrol. 2012;36(6):554-60. PubMed, CrossRef
  8. Mohammed NMS, Khalil HBE. D-dimer levels in patients presenting chronic kidney disease in Sudan. Am J Med Med Sci. 2016; 6(3): 120-122. CrossRef
  9.  Wakabayashi I, Masuda H. Association of D-dimer with microalbuminuria in patients with type 2 diabetes mellitus. J Thromb Thrombolysis. 2009;27(1):29-35. PubMed, CrossRef
  10. Domingueti CP, Fóscolo RB, Dusse LMS,  Reis JS, das Graças Carvalho M, Gomes KB, Fernandes AP. Association of different biomarkers of renal function with D-dimer levels in patients with type 1 diabetes mellitus (renal biomarkers and D-dimer in diabetes. Arch Endocrinol Metab. 2018;62(1):27-33. PubMed, CrossRef
  11. Shibata T, Magari Y, Mizunaga S, Okabe E, Sumie A, Ishii T, Tomo T, Yasumori R, Nasu M. Significance of urinary fibrin/fibrinogen degradation product (FDP) D-dimer measured by highly sensitive ELISA method with a new monoclonal antibody (D-D E72) in various renal diseases.  Nihon Jinzo Gakkai Shi. 1994; 36(7): 805-812. (In Japanese). PubMed
  12. Kato S, Chernyavsky S, Tokita JE, Shimada YJ, Homel P, Rosen H, Winchester J. Relationship between proteinuria and venous thromboembolism. J Thromb Thrombolysis. 2010;30(3):281-285. PubMed, CrossRef
  13. Jenkins PV, O’Donnell JS. ABO blood group determines plasma von Willebrand factor levels: a biologic function after all? Transfusion. 2006; 46(10): 1836-1844.  PubMed, CrossRef
  14. Haase C, Joergensen M, Ellervik C, Joergensen MK, Bathum L. Age- and sex-dependent reference intervals for D-dimer: evidence for a marked increase by age. Thromb Res. 2013;132(6):676-680. PubMed, CrossRef
Creative CommonsThis work is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 International License.