Tag Archives: гломерулонефрит
Тромбомодулін і фактор Віллебранда як маркери ендотеліальної дисфункції у пацієнтів із хронічною хворобою нирок
І. С. Михалойко*, Р. І. Яцишин, Н. В. Чернюк, М. Я. Гуменюк
Івано-Франківський національний медичний університет, Україна;
*e-mail: iralisn@gmail.com
Отримано: 23 грудня 2021; Затверджено: 01 липня 2022
Метою дослідження було оцінити рівень тромбомодуліну (ТМ) та фактора Віллебранда (ФВ) як діагностичних маркерів ендотеліальної дисфункції у сироватці крові та в сечі пацієнтів із хронічною хворобою нирок (ХХН). До дослідження було залучено 140 пацієнтів із ХХН. Клінічний діагноз визначали на основі стандартних методів обстеження пацієнтів відповідно до класифікації захворювань нирок та протоколів ведення пацієнтів із ХХН. Концентрацію ТМ та ФВ визначали у сироватці крові та сечі методом ELISA. У хворих на діабетичну нефропатію виявлено генералізовану ендотеліальну дисфункцію у судинах усього організму, у тому числі і в судинах нирок та високу концентрацію ТМ і ФВ у сироватці та сечі. Концентрація TM та ФВ у сироватці крові хворих на хронічний гломерулонефрит та у здорових осіб була однаковою, тоді як у сечі пацієнтів із ХХН вона перевищувала контрольні значення, що свідчило про ураження ендотелію клубочків нирок через вплив прозапальних цитокінів. На нашу думку, досліджені маркери можуть сприяти вчасній діагностиці ендотеліальної дисфункції у пацієнтів із ХХН та допоможуть розробці критеріїв у призначенні антитромбоцитарних засобів за гломерулярних уражень нирок.
D-димер як потенційний предиктор розвитку тромбоемболічних та кардіоваскулярних ускладнень у хворих на хронічну хворобу нирок
І. С. Михалойко1*, І. О. Дудар2, І. Я. Михалойко1, О. Я. Михалойко1
1ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет», Україна;
2ДУ «Інститут нефрології НАМН України», Київ;
*e-mail: iralisn@gmail.com
Отримано: 13 лютого 2020; Затверджено: 30 червня 2020
Метою дослідження було оцінити зв’язок між рівнями D-димерів та різними біомаркерами ниркових захворювань для виявлення взаємозв’язку між гіперкоагуляцією та хронічною хворобою нирок (ХХН). Для вирішення поставленої мети нами було проведено одномоментне проспективне обсерваційне дослідження із залученням 140 пацієнтів із ХХН, які перебували на стаціонарному лікуванні в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні протягом 2018-2019 років, з них 100 (71,4%) хворих на гломерулонефрит і 40 (28,6%) на діабетичну нефропатію. Під час дослідження проведено стандартне обстеження хворих загальноклінічними, біохімічними та інструментальними методами. D-димер визначали кількісно за допомогою імуноензимного аналізу з використанням набору реагентів Getein Biotech (Китай). Всіх пацієнтів було поділено на дві групи за рівнем D-димерів: нормальний рівень D-димерів (< 0,5 мг/л) і високий рівень D-димерів (≥ 0,5 мг/л). Підвищений рівень D-димерів асоціюється з підвищеним віком хворих, зниженням швидкості клубочкової фільтрації, зниженим рівнем альбуміну крові, підвищеною добовою екскрецією протеїну та тенденцією до розвитку тромбоемболічних ускладнень, які виникли у хворих протягом року спостереження. Зроблено висновок, що D-димер є біологічним маркером, який здатен виявляти гіперкоагуляцію на ранній доклінічній стадії у хворих на ХХН, визначити пацієнтів із підвищеним ризиком кардіоваскулярних і тромбоемболічних подій, сприяти якнайшвидшому застосуванню в них антиагрегантної і антикоагулянтної терапії і, як наслідок, зменшувати смертність.