Tag Archives: діабетична нефропатія

Тромбомодулін і фактор Віллебранда як маркери ендотеліальної дисфункції у пацієнтів із хронічною хворобою нирок

І. С. Михалойко*, Р. І. Яцишин, Н. В. Чернюк, М. Я. Гуменюк

Івано-Франківський національний медичний університет, Україна;
*e-mail: iralisn@gmail.com

Отримано: 23 грудня 2021; Затверджено: 01 липня 2022

Метою дослідження було оцінити рівень тромбомодуліну (ТМ) та фактора Віллебранда (ФВ) як діагностичних маркерів ендотеліальної дисфункції у сироватці крові та в сечі пацієнтів із хронічною хворобою нирок (ХХН). До дослідження було залучено 140 пацієнтів із ХХН. Клінічний діагноз визначали на основі стандартних методів обстеження пацієнтів відповідно до класифікації захворювань нирок та протоколів ведення пацієнтів із ХХН. Концентрацію ТМ та ФВ визначали у сироватці крові та сечі методом ELISA. У хворих на діабетичну нефропатію виявлено­ генералізовану ендотеліальну дисфункцію у судинах усього організму, у тому числі і в судинах нирок та високу концентрацію ТМ і ФВ у сироватці та сечі. Концентрація TM та ФВ у сироватці крові хворих на хронічний гломеру­лонефрит та у здорових осіб була однаковою, тоді як у сечі пацієнтів із ХХН вона перевищувала контрольні значення, що свідчило про ураження ендотелію клубочків нирок через вплив прозапальних цитокінів. На нашу думку, досліджені маркери можуть сприяти вчасній діагностиці ендотеліальної дисфункції у пацієнтів із ХХН та допоможуть розробці критеріїв у призначенні антитромбоцитарних засобів за гломерулярних уражень нирок.

Нейтрофільний желатиназо-асоційований ліпокалін сечі, як біохімічний маркер мікроальбумінурії для раннього ВИЯВЛЕННЯ НЕФРОПАТІЇ у пацієнтів Із цукровим діабетом 2 типу

P. J. Padmini, V. Ashok*

Shri Sathya Sai Medical College and Research Institute, Sri Balaji Vidyapeeth Deemed to be University, Tamilnadu, India;
*e-mail: dr.ashokmbbs1986@gmail.com

Отримано: 08 липня 2021; Затверджено: 12 листопада 2021

Діабетична нефропатія є одним із мікросудинних ускладнень цукрового діабету. Метою дослідження було оцінити діагностичну цінність рівня нейтрофільного желатиназо-асоційованого ліпокаліну (NGAL) у сечі як біомаркера для раннього виявлення нефропатії у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу. У дослідженні взяли участь 150 пацієнтів із діабетом 2 типу, яких розділили на 3 рівні групи відповідно до альбумін/креатинінового співвідношення в сечі (ACR), у тому числі пацієнти з нормоальбумінурією (ACR < 30 мг/г креатиніну), мікроальбумінурією (ACR = 30-300 мг/г креатиніну) та макроальбумінурією (ACR > 300 мг/г креатиніну). До контрольної групи було відібрано 50 здорових осіб. NGAL у сечі визначали методом турбодиметричного імуноаналізу на аналізаторі Hitachi 917. Також оцінювали рівень глюкози та креатиніну у сироватці крові. Виявлено, що рівень NGAL у сечі був значно підвищений у групах хворих на діабет із мікроальбумінурією та макроальбумінурією у порівнянні з контрольною групою та групою хворих на діабет з нормоальбумінурією. Рівень NGAL у сечі позитивно корелював із мікроальбумінурією у пацієнтів із діабетом. Показано, що визначення NGAL у сечі пацієнтів із діабетом має вищу діагностичну цінність для раннього виявлення діабетичної нефропатії у порівнянні з визначенням альбумін-креатинінового співвідношення та мікроальбумінурією.

D-димер як потенційний предиктор розвитку тромбоемболічних та кардіоваскулярних ускладнень у хворих на хронічну хворобу нирок

І. С. Михалойко1*, І. О. Дудар2, І. Я. Михалойко1, О. Я. Михалойко1

1ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет», Україна;
2ДУ «Інститут нефрології НАМН України», Київ;
*e-mail: iralisn@gmail.com

Отримано: 13 лютого 2020; Затверджено: 30 червня 2020

Метою дослідження було оцінити зв’язок між рівнями D-димерів та різними біомаркерами ниркових захворювань для виявлення взаємозв’язку між гіперкоагуляцією та хронічною хворобою нирок (ХХН). Для вирішення поставленої мети нами було проведено одномоментне проспективне обсерваційне дослідження із залученням 140 пацієнтів із ХХН, які перебували на стаціонарному лікуванні в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні протягом 2018-2019 років, з них 100 (71,4%) хворих на гломерулонефрит і 40 (28,6%) на діабетичну нефропатію. Під час дослідження проведено стандартне обстеження хворих загальноклінічними, біохімічними та інструментальними методами. D-димер визначали кількісно за допомогою імуноензимного аналізу з використанням набору реагентів Getein Biotech (Китай). Всіх пацієнтів було поділено на дві групи за рівнем D-димерів: нормальний рівень D-димерів (< 0,5 мг/л) і високий рівень D-димерів (≥ 0,5 мг/л). Підвищений рівень D-димерів асоціюється з підвищеним віком хворих, зниженням швидкості клубочкової фільтрації, зниженим рівнем альбуміну крові, підвищеною добовою екскрецією протеїну та тенденцією до розвитку тромбоемболічних ускладнень, які виникли у хворих протягом року спостереження. Зроблено висновок, що D-димер є біологічним маркером, який здатен виявляти гіперкоагуляцію на ранній доклінічній стадії у хворих на ХХН, визначити пацієнтів із підвищеним ризиком кардіоваскулярних і тромбоемболічних подій, сприяти якнайшвидшому застосуванню в них антиагрегантної і антикоагулянтної терапії і, як наслідок, зменшувати смертність.