Tag Archives: дофамін
Корекція нейромедіаторного пулу – новий підхід у лікуванні пацієнтів із мультифокальним атеросклерозом
Т. М. Моцак1*, В. Г. Лизогуб1, О. Г. Купчинська1,2, Ю. О. Бєлікова1
1Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Київ, Україна;
2ДУ «ННЦ «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини
імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України, Київ;
*e-mail: tetianamihalovna@gmail.com
Отримано: 12 лютого 2025; Виправлено: 08 квітня 2025;
Затверджено: 11 червня 2025; Доступно онлайн: 07 липня 2025
Мультифокальний атеросклероз (МАС) асоціюється з розвитком ішемії багатьох орга- нів та суттєвим погіршенням прогнозу для па- цієнтів. Важливу роль у патогенезі цієї хвороби відіграє дисбаланс нейромедіаторів і підвище- ний вміст матриксних металопротеїназ (ММП), спричинений ішемією. Метою дослідження було розробити підходи до медикаментозної оптимі- зації рівнів дофаміну, гістаміну та ММП у крові пацієнтів з мультифокальним атеросклерозом. У дослідження були включені: 66 чоловіків із МАС віком 67,2 ± 2,9 років, яких поділили на дві групи:група 1 – пацієнти з перенесеним ішемічним інсультом, група 2 – пацієнти з перенесеним інфарктом міокарда, загальним для хворих обох груп були атеросклеротична енцефалопатія, ішемічна хвороба серця та синдром переміжної кульгавості; контрольна група склала 18 практично здорових чоловіків віком 63,4 ± 5,1 років. Окрім базової терапії, пацієнти додатково отримували цилостазол (50 мг двічі на добу), гамма-аміномасляну кислоту – аміналон (250 мг двічі на добу), атенолол (25 мг один раз на добу) та катехіни – Green T-Max (1 капсула на добу) протягом 16 тижнів. Обстеження включало: визначення об’ємного кровотоку (ОК) у коронарному, мозковому та стегновому судинних руслах, дистанції ходьби, добовий моніторинг ЕКГ, оцінку рівнів дофаміну та гістаміну у сироватці крові, а також рівнів ММП-2 і ММП-9 у плазмі методом ІФА. Когнітивні функції оцінювали за Монреальською шкалою. У обох групах МАС зафіксовано достовірно нижчі показники ОК у досліджуваних судинних ділянках і суттєво підвищені рівні гістаміну та дофаміну у порівнянні з контрольною групою. Рівні ММП-2 і ММП-9 також значно перевищували показники контрольної групи. Після додаткового лікування досліджуваними препаратами спостерігалося зниження надмірно високих рівнів гістаміну, дофаміну, ММП-2 і ММП-9, а також покращення клінічного стану, показників ОК, когнітивних функцій та дистанції ходьби в обох групах з МАС. Таким чином, застосування комбінації цилостазолу, аміналону, атенололу і катехінів на додаток до стандартної терапії дозволяє оптимізувати рівні нейромедіаторів дофаміну та гістаміну, що може знизити ризик повторних серцево-судинних подій у пацієнтів з МАС.
Лауреати нобелівської премії Арвід Карлссон, Пол Грінгард і Ерік Кендел: дослідження передачі сигналів у нервовій системі
Т. В. Данилова1,2*, С. В. Комісаренко3
1Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, Київ;
2Вища школа соціальних досліджень, Інститут філософії та соціології
Польської академії наук, Варшава, Польща;
*e-mail: danilova_tv@ukr.net;
3Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: svk@biochem.kiev.ua
Отримано: 08 березня 2022; Виправлено: 11 квітня 2023;
Затверджено: 05 червня 2023; Доступно онлайн: 20 червня 2023
Багато десятиліть вчені намагаються розгадати таємниці складного феномену нервової системи, яка отримує повідомлення, обробляє інформацію та надсилає сигнали до різних органів. Найважливіші наукові відкриття 19-го та 20-го століть проклали шлях до Нобелівської премії з фізіології або медицини 2000 року, присудженої Арвіду Карлссону, Полу Грінгарду та Еріку Кенделу «за відкриття щодо передачі сигналів у нервовій системі». Отже, початок нового тисячоліття був “ознаменований” піонерськими дослідженнями хімічної передачі сигналів у центральній нервовій системі, що створили фундамент для глибшого розуміння медіаторної ролі дофаміну, процесів повільної синаптичної передачі, короткочасної та тривалої пам’яті, механізмів дії антипсихотичних та антидепресантних лікарських засобів. У статті представлено короткий огляд основних етапів наукової діяльності шведського нейрофармаколога Пера Арвіда Еміля Карлссона та американських нейробіологів Пола Грінгарда та Еріка Річарда Кендела.