Tag Archives: клітини гліобластоми
Наукові досягнення відділу молекулярної біології у пізнанні стрес-залежних механізмів росту гліом
О. Г. Мінченко*, Ю. М. Вілецька, М. Ю. Слюсар, O. O. Хіта
Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна Національної академії наук України, Київ;
*e-mail: ominchenko@yahoo.com
Отримано: 09 липня 2025; Виправлено: 25 липня 2025;
Затверджено: 30 жовтня 2025; Доступно онлайн: 02 грудня 2025
З 2005 року у відділі молекулярної біології були розпочаті дослідження, направлені на вирішення ключових проблем біохімії та молекулярної біології з акцентом на виясненні молекулярних основ росту злоякісних пухлин, механізмів гіпоксичної регуляції, ролі альтернативного сплайсингу у механізмах регуляції експресії генів, а також фундаментального значення стресу ендоплазматичного ретикулума у підтриманні гомеостазу та розвитку патологічних станів, зокрема росту гліобластом, найбільш злоякісних пухлин головного мозку, що тяжко піддаються лікуванню. Показано, що експресія різних 6-фосфофрукто-2-кіназ/фруктозо-2,6-біфосфатаз (PFKFB), ключових регуляторів гліколізу, посилюється у різних злоякісних пухлинах і що PFKFB4 є маркером пухлинного росту. Встановлено, що рівень експресії PFKFB4 контролюється за гіпоксії HIF-залежним механізмом, а у промоторі ідентифікована специфічна до HIF послідовність, мутація якої повністю знімає гіпоксичну регуляцію гена PFKFB4. Ідентифіковані також численні сплайс-варіанти різних генів PFKFB та VEGFA. Встановлено, що пригнічення стресу ендоплазматичного ретикулума, зокрема його сигнального шляху ERN1, знижує проліферацію клітин гліобластоми змінюючи рівень експресії онкогенів, пухлинних супресорів, ензимів мітохондрій, а також рецепторів інсуліну і глюкокортикоїдів та залежних від них протеїнів. Виявлена важлива роль протеїнкіназної активності ERN1 у регуляції експресії різних генів і показано, що її пригнічення є причиною посиленої інвазивності клітин гліобластоми після нокдауну ERN1. Концентрується увага на ролі гормонів у контролі ефектів стресу ендоплазматичного ретикулума та гіпоксії, а також на неканонічних механізмах гіпоксичної регуляції експресії генів, її залежності від стресу.







