Tag Archives: ліпіди
Історичний огляд досліджень відділу біохімії ліпідів: від перших гіпотез до з’ясування біологічної ролі N-ацилетаноламінів
Г. В. Косякова*, А. Г. Бердишев, Т. М. Горідько, В. М. Клімашевський,
О. Ф. Мегедь, О. С. Ткаченко, Н. Л. Кіндрук, О. В. Жуков, Н. М. Гула
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, відділ біохімії ліпідів;
*e-mail: kosiakova@hotmail.com
Отримано: 09 червня 2025; Виправлено: 09 липня 2025;
Затверджено: 30 жовтня 2025; Доступно онлайн: 02 грудня 2025
У відділі біохімії ліпідів Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України протягом 1988-2025 років було розроблено та запроваджено системний підхід щодо вивчення функціональної ролі ліпідів та дослідження ліпідому ссавців та людини. Було відкрито новий клас малополярних ліпідів – N-ацилетаноламінів (NAE) і проведено багатопланове детальне дослідження їх біологічної активності та функціональної ролі в організмі. Це дозволило відкрити низку нових механізмів регуляції життєво важливих процесів як в нормі, так і за різних патологічних станів. Актуальність цих досліджень полягає в тому, що вони дозволили не тільки поглибити фундаментальні знання в біології людини і тварин, але й привели до розробки низки фармакологічних засобів для терапії цілий ряду патологічних станів. Препарати пропонуються для використання при серцево-судинних захворюваннях, алергіях, опіках, цукровому діабеті І та ІІ типу, запальних процесах, при онкологічних захворюваннях, трансплантації органів, а також за хронічного та гострого стресу, наркоманії та алкоголізмі та посттравматичному стресовому розладі. Також розроблено засоби, що мають потужну антивірусну дію відносно вірусу грипу, гепатиту С, вірусу простого герпесу та коронавірусу. Ці засоби не мають побічних ефектів і захищені 19 патентами України. Наукові результати відділу біохімії ліпідів опубліковано у понад 200 наукових працях, представлені на більш ніж 130 закордонних та вітчизняних наукових форумах. В цій статті коротко розглядаються основні досягнення відділу біохімії ліпідів у вивченні біологічної дії NAE.
ГХ/МС аналіз олійної фракції грибів Tremella fuciformis (білий желеподібний гриб)
Reginald C. Ohiri
Department of Biochemistry, Faculty of Science, University of Port Harcourt,
East-West Road, Choba, Rivers State, Nigeria;
e-mail: raycohiri@yahoo.com, reginald.ohiri@uniport.edu.ng
Приклади використання грибів для лікування хвороб можна знайти ще в палеоліті. Одним із видів грибів, що виявляють значні лікувальні властивості як за перорального, так і за зовнішнього застосування, є Tremella fuciformis. За допомогою ГХ/МС аналізу олійної фракції, одержаної гідродистиляцією із T. fuciformis, виявлено чотири основні сполуки. Показано, що переважав 9,19-циклоланост-24-єн-3-ол, (3β) з RT 20,766 і 24,672 хв із загальним вмістом 32,681%. Наступними за процентним вмістом були: 7-ізопропеніл-1,4а-диметил-4,4а,5,6,7,8-гексагідро-3Р-нафталін-2-он (21,334%) – RT 22,425 хв; лупеол (18,531%) – RT 22,825 і 23,230 хв; ланостерол (17,845%) – RT 21,079 і 23,034 хв. Ці чотири сполуки становили 90,391% від загальної кількості масляної фракції, одержаної з T. fuciformis. Терапевтичні властивості двох сполук – ланостеролу і лупеолу – підтверджують застосування T. fuciformis для лікування дерматологічних і офтальмологічних захворювань.
Мас-спектрометричні дослідження взаємодії полігексаметиленгуанідину з ліпідами
А. В. Лисиця1, А. В. Ребрієв2
1Інститут сільського господарства Західного Полісся НААН України, Рівне;
2Інститут біохімії ім. О. В. Паладіна НАН України, Київ;
e-mail: lysycya@ukr.net; rebriev@ukr.net
Наведено результати мас-спектрометричних досліджень композицій солей полігексаметиленгуанідину (ПГМГ) з ліпідами. Полімерні похідні гуанідину, в тому числі й ПГМГ, зазвичай застосовують як дезінфектанти. Мас-спектрометричний аналіз сумішей показав, що стійкі міжмолекулярні комплекси олігомерів ПГМГ із ліпідами не утворюються. У дослідах було використано лецитин і холестерол, які входять до складу цитоплазматичних мембран. Дослідження проведено методом MALDI-TOF MS. Запропоновано модель зв’язування полікатіона ПГМГ із мембраною клітини. У разі його адсорбції на негативно зарядженій бактеріальній мембрані може мати місце як електростатична взаємодія, так і утворення петлеподібних структур. Такий стереохімічний механізм забезпечує міцність адсорбції досліджуваного полікатіона на мембрані. У поєднанні з іншими деструктивними чинниками, це й спричинює руйнування цитоплазматичної мембрани мікроорганізму дезінфектантами, виготовленими на основі солей ПГМГ.
Ліпоксигенази і регуляція метаболізму клітин рослин
І. В. Покотило, Я. С. Колесников, М. В. Дерев’янчук, Г. І . Харитоненко, В. С. Кравець
Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України, Київ;
e-mail: kravets@bpci.kiev.ua
Ліпоксигенази є поширеними ензимами рослин, які каталізують пероксидне окислення поліненасичених жирних кислот. Ця реакція є ключовою в ензиматичному каскаді формування широкого спектра регуляторів метаболізму рослин – оксиліпінів. З дією цих біологічно активних сполук пов’язують формування захисних механізмів за умов біотичних та абіотичних стресів, а також регуляцію процесів росту, розмноження та старіння рослинних організмів. В огляді підсумовано сучасні погляди на класифікацію липоксигеназ, їхню структуру та каталітичні властивості. Розглянуто особливості регуляції активності ензиму на транскрипційному та посттрансляційному рівнях, а також місце ліпоксигеназного каталізу в сигналінгу клітин рослин.