Tag Archives: ожиріння
Потенціал ізотіоціанату сульфорафану з хрестоцвітих рослин у боротьбі з ожирінням та цукровим діабетом 2 типу: залучення регуляторного шляху NRF2
М. В. Іваночко1, М. М. Байляк1, В. І. Лущак1,2*
1Кафедра біохімії та біотехнології, Прикарпатський національний університет
імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, Україна;
2Громадська організація «Університет досліджень та розробок»,
Івано-Франківськ, Україна;
*e-mail: volodymyr.lushchak@pnu.edu.ua
Отримано: 03 вересня 2024; Виправлено: 11 листопада 2024;
Затверджено: 21 листопада 2024; Доступно онлайн: 17 грудня 2024
Метою цього огляду було проаналізувати поточні дані щодо застосування ізотіоціанату сульфорафану, знайденого в броколі та інших хрестоцвітих рослинах, для лікування цукрового діабету 2 типу, ожиріння та їх супутніх захворювань із представленням встановлених молекулярних, особливо залежних від NF‑E2-пов’язаного фактора-2 (Nrf2), і сигнальних механізмів терапевтичних ефектів.
Кореляція між рівнем протеїнів PREX та маркерами інсулінорезистентності та ліпідним профілем у пацієнтів із ожирінням та надмірною вагою без цукрового діабету
N. Hamza1*, A. A. Kasim2, W. E. Hameed2
1Babel Health Directorate, Ministry of Health and Environment, Babel, Iraq;
2Department of Clinical Laboratory Sciences, College of Pharmacy,
University of Baghdad, Baghdad, Iraq;
3Nutrition Clinic Unit, Al-Imam Al-Sadiq Teaching Hospital,
Ministry of Health, Babil, Iraq;
*e-mail: ali.abdulhussein@uobasrah.edu.iq
Отримано: 04 березня 2024; Виправлено: 03 квітня 2024;
Затверджено: 31 травня 2024; Доступно онлайн: 17 червня 2024
Метаболічні порушення та ожиріння пов’язані з багатьма метаболічними змінами, зокрема, з порушенням чутливості до інсуліну та дисліпідемією. Останні дослідження підкреслюють ключову роль фосфатидилінозитол 3,4,5-трифосфат-залежних протеїнів обміну Rac (PREX-протеїнів) у патогенезі ожиріння, що спонукає до подальшого з’ясування їх потенційних терапевтичних ефектів. Метою даного дослідження було оцінити рівень протеїнів PREX у сироватці крові та його потенційний зв’язок із маркерами інсулінорезистентності та рівнем ліпідів у плазмі крові пацієнтів із ожирінням та надмірною вагою, які не хворіють на цукровий діабет. У дослідженні взяли участь 30 осіб із ожирінням, 30 – з надмірною вагою і 30 здорових осіб аналогічного віку і статі. Рівні PREX1 і PREX2 визначали за допомогою ELISA. Рівні інсуліну, глюкози, глікозильованого гемоглобіну, загального ліпідного профілю визначали за допомогою відповідних фотометричних наборів. Як показник чутливості до інсуліну використовували індекс HOMA-IR. Показано, що пацієнти з ожирінням без діабету мали вищий рівень PREX1 у сироватці крові порівняно з особами з надмірною та нормальною вагою. PREX1 позитивно корелював із маркерами інсулінорезистентності та дисліпідемії. Рівень PREX2 виявився нижчим як у пацієнтів із ожирінням порівняно з пацієнтами з надмірною вагою, так і у пацієнтів із надмірною вагою порівняно з особами з нормальною вагою. PREX2 негативно корелював із маркерами інсулінорезистентності, але не з маркерами дисліпідемії.
Характеристика системи згортання крові у пацієнтів із патологічним ожирінням
Д. С. Корольова1*, О. В. Горницька1, А. С. Лаврик2,
Н. М. Дружина1 , Н. Присяжна3, Т. М. Платонова1
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
2Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, Київ;
3Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, Київ;
*e-mail: d.korolova@gmail.com
Отримано: 18 квітня 2023; Виправлено: 05 травня 2023;
Затверджено: 07 вересня 2023; Доступно онлайн: 12 вересня 2023
Ожиріння – це складне порушення обміну речовин, яке супроводжується порушенням згортання крові, атеросклерозом і атеротромбозом. У даній роботі було визначено рівень фібриногену, розчинного фібрину, D-димеру, а також протеїну С у плазмі крові 24 пацієнтів із патологічним ожирінням (індекс маси тіла вище 40 кг/м2) для оцінки ризику протромботичного стану. Дослідження показало, що у біля 80% хворих суттєво підвищилася концентрація фібриногену, у 33% – розчинного фібрину, у 4 % – рівень D-димеру в плазмі крові порівняно з контролем. За результатами індивідуального аналізу високий рівень фібриногену та розчинного фібрину за зниженого протеїну С вказує на загрозу тромбозу, що потребує комплексної діагностики. Таким чином, одночасне кількісне визначення біомаркерів системи гемостазу в плазмі крові є впевненим способом прогнозування ризику тромботичних ускладнень у пацієнтів із патологічним ожирінням.
Кореляція між рівнем адипонектину та ожирінням як фактор ризику розвитку алергічних захворювань
M. Spasovska1*, T. K. Panovska2
1General Hospital, Ohrid, R.Macedonia;
2Faculty of Pharmacy, Ss. Cyril and Methodius University, Skopje, R. Macedonia;
*e-mail: spasovskamilena@yahoo.com
Отримано: 28 листопада 2021; Виправлено: 30 червня 2022;
Затверджено: 29 вересня 2022; Доступно онлайн: 06 жовтня 2022
Існує багато досліджень, щодо зв’язку між двома запальними станами – алергічними реакціями та ожирінням, які зосередженні на адипонектині, гормоні з протизапальними властивостями, що виділяється жировою тканиною. Метою цього дослідження було визначення зв’язку адипонектину з ожирінням як фактором ризику розвитку алергічного стану, щоб покращити його лікування. Маркери запалення та біохімічні показники досліджували за допомогою імуноензимного аналізу. Статистичну обробку результатів проводили за допомогою t-критерію Стьюдента, T-критерію Вілкоксона та коефіцієнту кореляції. У дослідженні брали участь здорові особи та пацієнти з алергічними станами з підтвердженою наявністю специфічних IgE. Досліджених осіб було розділено на 2 групи відповідно до індексу маси тіла (ІМТ). Одержані дані показали негативну кореляцію (кор = – 0,6) між рівнем адипонектину та значенням ІМТ. Так, знижений рівень адипонектину асоційовано з підвищеним ІМТ. Середні значення рівня адипонектину у досліджуваних осіб із статистичними відмінностями між групами (19,1 ± 1,5; 17,7 ± 0,9), (18,8 ± 1,1; 16,6 ± 1,0), демонстрували взаємозв’язок між низьким рівнем адипонектину та розвитком ожиріння, що в свою чергу підвищувало ризик розвитку алергічних станів.Зроблено припущення, що адипонектин може бути використаний як чутливий біохімічний маркер для ранньої діагностики алергічних реакцій.
Пандемія COVID-19 та соціальний джетлаг
M. Sahraei1, G. H. Meftahi2, H. Sahraei2*
1School of Dentistry, Shahid Beheshti University of Medical Science, Tehran, Iran;
2Neuroscience Research Center, Baqiyatallah University of Medical Sciences, Tehran, Iran;
*e-mail: h.sahraei@bmsu.ac.ir or hsahraei1343@gmail.com
Отримано: 31 січня 2021; Затверджнено: 22 вересня 2021
Пандемія Covid-19 змусила уряди багатьох країн вибрати політику щодо закриття місць колективного перебування людей, зокрема університетів і шкіл, для запобігання поширення хвороби. Це змусило мільйони людей залишатися вдома протягом декількох тижнів і навіть більше. Перебування вдома протягом тривалих періодів часто призводить до збою циклів сну та неспання (свого роду соціальний джетлаг) і пов’язаного з цим зсуву у часі приймання їжі та зміни типу їжі. Крім того, підвищена тривожність і депресія, спричинені зниженням фізичної активності та поганими новинами, також можуть посилити соціальний джетлаг. У цьому дослідженні розглянуто можливі небезпечні наслідки таких змін, а також запропоновані деякі пропозиції щодо ефективнішого управління такою ситуацією. Пошук в базах даних Pubmed, SCOPUS, WOS і Google Scholar проводили за такими ключовими словами: джетлаг, соціальний джетлаг, хронобіологія, фотоперіод, метаболічні та серцево-судинні захворювання, цикл сну/активності. Показано, що тривале закриття місць колективного перебування змінює життєві цикли людей, і це може впливати на когнітивні функції мозку, спричинювати психічні захворювання, метаболічний синдром, резистентність до інсуліну, старіння мітохондрій та серцево-судинні захворювання. З огляду на ці факти важливо розробити реабілітаційні програми для всіх членів суспільства на постпандемічний період.
Персоніфікована дієта покращує мікробіоту кишечника та метаболізм щурів з ожирінням
В. В. Баті1*, Т. В. Мелешко1, О. В. Паллаг1, І. П. Заячук2, Н. В. Бойко1
1НДНЦ молекулярної мікробіології та імунології слизових оболонок, Ужгородський національний університет, Україна;
2Кафедра фізіології та патофізіології, Ужгородський національний університет, Україна;
*e-mail: victoria.bati@uzhnu.edu.ua
Отримано: 25 квітня 2020; Затверджено: 07 липня 2021
Сучасні дослідження мікробіому людини уможливлюють конструювання функціональних продуктів харчування нового покоління, здатних регулювати кишкову мікробіоту та біохімічний статус індивідууму. Метою дослідження було з’ясувати вплив індивідуально розробленого харчування на мікробіоту кишечника та показники метаболізму в щурів. Безпородних щурів із ожирінням було випадковим чином розділено на дев’ять груп (n = 12) залежно від типу перорально вживаних протягом трьох місяців інгредієнтів харчування. Визначали співвідношення основних груп кишкових коменсальних мікроорганізмів, а також ліпідний профіль та вміст глюкози, сечовини, кальцію у сироватці крові тварин. Встановлено зниження рівня холестеролу в сироватці крові дослідних тварин після випоювання їм суспензії лактобактерій, соку чорниці, кисломолочного напою на основі лактобактерій, кисломолочного напою з соком чорниці, квашеної капусти. У більшості випадків кишковий мікробіом експериментальних тварин характеризувався стабільно високим рівнем лакто- та інших корисних бактерій та зменшенням кількості умовно-патогенних мікроорганізмів наприкінці експерименту порівняно з тваринами контрольної групи. На основі одержаних даних нами вперше запропоновано принципи створення функціональних продуктів нового покоління шляхом синергідного поєднання компонентів їстівних рослин (що діють, як пребіотики) та мікроорганізмів (що діють, як пробіотики) з метою їх прогностичного та персоніфікованого застосування для попередження виникнення некомунікативних захворювань, шляхом спрямованої корекції мікробіому кишечника макроорганізму, а відтак і його біохімічного статусу.
Зв’язок між рівнем вітаміну D та кардіометаболічними порушеннями в підлітків із надмірною вагою тіла та ожирінням
Г. А. Павлишин, А.-М. А. Шульгай*
Кафедра педіатрії № 2, Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського, Тернопіль, Україна;
*e-mail: shulhai_aa@tdmu.edu.ua
Отримано: 29 січня 2021; Затверджено: 23 квітень 2021
Зростання кількості підлітків із надлишковою вагою та ожирінням часто поєднано з низьким рівнем в організмі вітаміну D, що може призвести до порушень ліпідного та вуглеводного обмінів, які лежать в основі розвитку артеріальної гіпертензії та кардіометаболічних змін. Метою нашого дослідження було встановити взаємозв’язки між рівнем забезпеченості вітаміном D та основними показниками ліпідного, вуглеводного обмінів та антропометричних вимірювань. Обстежено 196 підлітків (129 хлопчиків та 67 дівчаток), які проживають у Тернопільській області. Середній вік дітей – 15,5 ± 2,3 роки. Залежно від індексу маси тіла (BMI) дітей було розділено на три групи: 60 дітей підліткового віку з нормальною вагою тіла, 60 – з надлишковою та 76 – із ожирінням. Всім дітям проводили антропометричні вимірювання та загальноклінічні обстеження. У сироватці крові визначали рівень 25(OH)D та основні показники, що характеризують ліпідний і вуглеводний обмін. Встановлено, що у більшості дітей підліткового віку рівень 25(ОН)D у сироватці крові був низьким. У підлітків із нормальною вагою дефіцит вітаміну D виявлено у 57,3%, у підлітків з надлишковою вагою – у 70,72%, а в дітей з ожирінням – у 77,2%. За статистичної обробки рівень 25(ОН)D у сироватці крові дітей з надмірною вагою та ожирінням вірогідно корелював із BMI (r = -0,427, P < 0,001), ОТ (r = -0,462, P < 0,001), HDL-C (r = 0,214, P = 0,023), LDL-C (r = -0,226, P = 0,011), ІА (r = -0,284, P = 0,001), рівнем інсуліну (r = -0,483, P < 0,001), індексом інсулінорезистентності НОМА-IR (r = -0,454, P < 0,001). Зроблено висновок, що розвиток кардіометаболічних порушень у підлітків з надмірною вагою та ожирінням залежить від рівня забезпеченості вітаміном D.
Резистентність до інсуліну в підлітків та дорослих чоловіків з ожирінням модифікує експресію генів, що мають відношення до проліферації
O. Г. Мінченко1, Ю. М. Вілецька1, Д. O. Мінченко1,2, В. В. Давидов3
1Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: ominchenko@yahoo.com;
2Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, Київ, Україна;
3ДЗ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України», Харків
Отримано: 11 грудня 2018; Затверджено: 14 березня 2019
Вивчено експресію генів HSPA5, MEST, SLC1A3, PDGFC та ADM у крові і підшкірній жировій тканині підлітків та дорослих чоловіків з ожирінням за умов наявності або відсутності резистентності до інсуліну. Встановлено, що в крові підлітків з ожирінням без ознак резистентності до інсуліну рівень експресії генів SLC1A3, HSPA5, MEST та PDGFC істотно збільшувався, але розвиток резистентності до інсуліну призводив до зниження рівня експресії цих генів за винятком гена HSPA5 у разі порівняння як з контрольною групою, так і з групою підлітків з ожирінням без ознак резистентності до інсуліну. В той самий час рівень експресії гена ADM в підлітків з ожирінням без ознак резистентності до інсуліну істотно не змінювався, а розвиток резистентності до інсуліну призводив до зниження рівня експресії цього гена. У підшкірній жировій тканині дорослих чоловіків з ожирінням за умов відсутності резистентності до інсуліну рівень експресії гена SLC1A3 знижувався, а генів ADM, MEST і HSPA5 – збільшувався. Також було показано, що розвиток резистентності до інсуліну в чоловіків з ожирінням змінював рівень експресії лише генів ADM та SLC1A3. Результати дослідження продемонстрували, що резистентність до інсуліну в підлітків та дорослих чоловіків з ожирінням асоціюється із специфічними змінами в експресії генів, які пов’язані з проліферацією і розвитком ожиріння та резистентності до інсуліну, а також зі стресом ендоплазматичного ретикулума, і зумовлюють розвиток ускладнень ожиріння.
Діагностичне значення біохімічних показників фіброгенезу печінки в підлітків з ожирінням
О. В. Бузницька
Харківська медична академія післядипломної освіти;
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Україна;
e-mail: ebuznickaa@ukr.net; missbuzelena@gmail.com
Неалкогольна жирова хвороба печінки, основним шляхом прогресування якої є процес фіброгенезу, зустрічається в більшості людей з ожирінням. Метою дослідження було визначення діагностичного значення біохімічних маркерів у ранній діагностиці фіброгенезy печінки в підлітків з ожирінням. Методом ІЕА вивчали показники фіброгенезу печінки (колаген IV типу, фібронектин, N-термінальні пропептиди і С-термінальні телопептиди колагену І типу) у 226 хворих з ожирінням у віці 8-18 років. Встановлено вірогідне збільшення рівнів колагену і фібронектину IV типу (Р < 0,05) та рівнів N-термінальних пропептидів і С-термінальних телопептидів колагену I типу в сироватці крові у всіх дітей з ожирінням порівняно з контролем (Р < 0,05). Доведено високу інформативність визначення біохімічних маркерів у ранній діагностиці фіброгенезу печінки у хворих на ожиріння. Показано, що початок фіброгенезу за неалкогольної жирової хвороби печінки в підлітків з ожирінням має місце вже на етапі стеатозу.
Вплив N-стеароїлетаноламіну на вміст вільного холестеролу та індивідуальних фосфоліпідів в адипоцитах щурів з індукованою ожирінням інсулінорезистентністю
О. С. Дзюба, Є. А. Гудзь, Г. В. Косякова, Т. М. Горідько, В. М. Клімашевський, Н. М. Гула
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: oksana.dziuba86@gmail.com
Ожиріння часто призводить до інсулінорезистентності (ІР) та розвитку цукрового діабету 2-го типу. Зниження чутливості до інсуліну розвивається внаслідок порушень в шляхах сигналювання інсуліну, й доведено, що інсулінорезистентність виникає і в жировій тканині, супроводжуючись дисліпідемією. В цій роботі методами тонкошарової та газорідинної хроматографії ми дослідили вплив N-стеароїлетаноламіну на вміст вільного холестеролу та індивідуальних фосфоліпідів в адипоцитах щурів з індукованою ожирінням інсулінорезистентністю. Одержані результати показали, що рівень вільного холестеролу значно підвищувався в адипоцитах ІР-щурів порівняно з контрольними. Аналіз фосфоліпідного складу засвідчив зменшення вмісту фосфатидилхоліну та сумарної кількості фосфатидилінозитолу й фосфатидилсерину в адипоцитах ІР-тварин, в той час як кількість лізофосфатидилхоліну, сфінгомієліну та фосфатидилетаноламіну збільшувалася в групі ІР-щурів порівняно з контрольною. Застосування N-стеароїлетаноламіну спричинювало вірогідне зниження вільного холестеролу та мало позитивний ефект на нормалізацію фосфоліпідної композиції адипоцитів. Одержані дані є підставою розглядати N-стеароїлетаноламін як сполуку, перспективну для подальшого дослідження її дії за різних патологічних станів.